ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

16.03.2017 09:06

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Легуш Євгенія Олександрівна, студентка 4 курсу юридичного факультету ДВНЗ Київський національний університет імені Вадима Гетьмана


Для початку дослідження даної теми слід зазначити, що у Конституції України (п. 22 частина перша ст. 92) встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них [1].

На прикладі можна розглянути випадок із судової практики. Конституційний Суд України в рішенні від 30 травня 2001 р. №7-рп/2001 у справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб) зазначив, що вказаною нормою Конституції безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності [3] . Отже, логічним є припущення, що перелік видів юридичної відповідальності включає також й інші види, які прямо не вказані в Конституції України.

Як ми знаємо, то Конституція України є нормативно – правовим актом вищої юридичної сили і додержання якої є обов`язковим для всіх, і для платників податків, контролюючих органів в тому числі. Натомість в Податковому Кодексі України визначено вичерпний перелік видів юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства . Тобто на законодавчому рівні існують певні колізії.

Нормами права передбачені тільки декілька випадків щодо кримінальної відповідальності платників податку ( витяги з них будуть зазначені нижче).   Вважаю, що слід включити ще й інші випадку, щоб повністю врегулювати питання відповідальності в податковому праві. У ст. 212-1 Кримінального кодексу України зазначено, що Умисне ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Також в разі подання неправдивої інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання пільг при оподаткуванні — відповідно за статтею 222 Кримінального кодексу України кваліфікується як за шахрайство з фінансовими ресурсами [2].

Досить часто при перевірках підприємств щодо повноти сплати податків виникають колізії, коли податковий інспектор і керівник підприємства, відстоюючи кожен свій погляд, керуються різними нормативними актами. Тобто виникає ситуація, в якій кожна сторона вважає, що тільки вона права, посилаючись при цьому на певні закони. І досить часто податковий інспектор, маючи більше повноважень, такі спірні матеріали направляє до правоохоронних органів для вирішення питання про порушення кримінальної справи. Порушивши кримінальну справу, правоохоронні органи після ретельної перевірки закривають їх за відсутністю в діяннях складу злочину. В основному це трапляється через низьку кваліфікацію суб'єктів правовідносин, недостатню обізнаність в чинному законодавстві.

Остаточне вирішення проблеми змісту та розробки юридичної конструкції податкової відповідальності можливе лише за умови законодавчого визначення поняття податкового правопорушення, закріплення окремих складів податкових правопорушень, а також встановлення процесуального порядку провадження з цієї категорії справ.

То ж маємо надію що питання юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства буде більш врегульованим, систематичним. Можливо слід запровадити єдиний нормативно- правовий акт, який би врегульовував дане питання , щоб правникам було зручніше вирішувати питання з зазначеної теми та користуватися одним правовим документом, а не декількома кодексами та ще низкою законів.




Література:

1.Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96// Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 30. – Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III// Відомості Верховної Ради України. -2001. - № 25-26.- ст.131

3. Офіційний вісник України. — 2001. — № 24. — Ст. 1076.


____________________


Науковий керівник: Хатнюк Наталія Сергіївна, кандидат юридичних наук, доцент, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана





Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота