ЗАСТОСУВАННЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРОВАДЖЕННЯМ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЗАСТОСУВАННЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРОВАДЖЕННЯМ

24.04.2017 12:01

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Комар Вячеслав Леонідович, студент 5 курсу юридичного факультету, Донецького національного університету імені Василя Стуса


Забезпечення прав людини завжди було в центрі уваги людства. Тому Україна як повноправний член світової спільноти визнала право своїх громадян звертатися за захистом до міжнародних інституцій, обумовивши його в Основному законі. Згідно з частиною четвертою ст. 55 Конституції кожній особі надано право після використання всіх національних засобів правового захисту звернутися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), Україна визнала положення цього міжнародного договору частиною національного законодавства і разом з цим, взяла на себе зобов’язання виконувати рішення Європейського суду з прав людини у кожній справі(далі – ЄСПЛ), стороною якої вона є.

Зараз питання виконання рішень Європейського суду з прав людини набуває актуальності, адже за статистичною інформацією, наявною на сайті ЄСПЛ, станом на 31 грудня 2016 року у Європейському суді перебувало на розгляді 18150 заяв проти України, що становить 22,8% усіх заяв, які перебувають на розгляді. Це найбільша частка однієї країни. Для порівняння на розгляді перебувало, щодо Туреччини - 12600 (15,8%), Угорщини - 8950 (11,2%), Росії - 7800 (9,8%), Румунії – 7400 (9,3%)[1].

Недоліки застосування кримінального процесуального законодавства України щодо порушення прав та основоположних свобод людини, в країні спостерігаються, про що свідчить велика кількість заяв до Європейського суду з прав людини і ця негативна тенденція на жаль не скорочується. Крім того, досить поширеним у діяльності вітчизняних судів є абстрактне посилання на практику ЄСПЛ без вказівок на конкретне рішення міжнародного судового органу. Часто в судових рішеннях вітчизняних судів міститься посилання на конкретне рішення ЄСПЛ, але без зазначення співвідносності його з нормами національного права й обставинами конкретної справи.

Проблеми застосування практики ЄСПЛ розглядали у своїх працях М. Батуєв, А. Бурков, В. Буткевич, О. Буткевич, Д. Гом’єн, О. Дев’ятова, О. Дроздов, Ю. Зайцев, О. Капліна, В. Лутковська, В. Маляренко, В. Паліюк, О. Пасенюк, С. Шевчук та інші.

У п.12  Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 19.12.2014 року «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя» міститься роз’яснення, у відповідності до якого застосування судами Конвенції має здійснюватися з обов’язковим урахуванням практики Європейського суду з прав людини не тільки щодо України, а й щодо інших держав[2].

Прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» допомогло визначити підстави та порядок застосування судами України його рішень та практики. Проте Закон не усунув найбільш складних питань, пов’язаних з визначенням місця міжнародних договорів України у правовій системі України, із співвідношення норм Конвенції з нормами універсальних договорів про права людини, які «залишаються» частиною українського законодавства. Закон не надає чіткої відповіді на цілу низку правових питань, застосовуючи, очевидно, загальний підхід – закон не може регулювати особливості застосування судами судової практики, він може лише легалізувати саму можливість застосування [3]. Тому при постановленні судового рішення це фактично призводить до  нехтування конвенційних положень і невикористання рішень ЄСПЛ. Так прикладом є такі статистичні дані,  за 2016р. з 28 судів Запорізької області, лише судді 7 у своїх рішеннях посилалися на рішення Європейського суду, що є 25%, така тенденція спостерігається по багатьом областям країни. Виходить так, що національні суди в своїх рішеннях зазвичай не використовують практику ЄСПЛ, в результаті кількість заяв до ЄСПЛ з кожним роком не зменшується, найчастіше громадяни посилаються на порушення ст. 3, 5, 6 Конвенції.

Отже, проблема застосування практики ЄСПЛ національними судами  ще впродовж багатьох років буде актуальною, адже на вагах є права людини та  її свободи. Щоб вирішити такі проблеми як, неефективне застосування, невикористання практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя у кримінальному провадженні. Необхідно: 1) судам при здійсненні судочинства потрібно ширше застосовувати норми міжнародного права, підписантами яких стала й Україна. Зважати, що обов’язковим є не тільки врахування рішень ЄСПЛ, постановлених щодо України, а й застосування поряд із нормами національного законодавства України норм Конвенції та практики ЄСПЛ і щодо інших країн – учасниць Конвенції; 2) ухвалюючи рішення у кримінальних провадженнях, з метою недопущення неправильного тлумачення та застосування норм Конвенції у контексті кожної конкретної справи свої висновки підтверджувати практикою ЄСПЛ, викладеною у його рішеннях; 3) збільшити кількість семінарських занять з суддями, з питань додаткового вивчення положень Конвенції та основних рішень ЄСПЛ.




Література:

1.Офіційний сайт Європейського суду з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.coe.int/Documents/Stats_pending_2016_ENG.pdf

2. Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року №13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-14

3. Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23 лют. 2006 р. № 3477-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.

________________________

Науковий керівник: Патюк Світлана Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент, Донецький національний університет ім. Василя Стуса



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота