СПАДКОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЗА ЛИТОВСЬКИМИ СТАТУТАМИ XVI СТ. - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СПАДКОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЗА ЛИТОВСЬКИМИ СТАТУТАМИ XVI СТ.

23.05.2017 11:36

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Штанько Віталій Анатолійович, студент 1 курсу Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Спадкове право у час середньовіччя було досить суперечливим правовим інститутом, який удосконалювався з роками. У литовсько-польський період, питання пов’язані з успадкуванням, дістали достатньо повну і детальну правову регламентацію. В результаті цього спадкове право виділилося у окремий правовий інститут. Одним з головних джерел спадкового права є Литовські Статути 1529, 1566 та 1588 років.

Насамперед слід зазначити, що в Литовських Статутах на спадкове право, сильно впливав станой лад суспільства, який захищав земельні наділи, майно та право на їх успадкування представників панівних станів:  королів, князів, магнатів і шляхти,  порівнюючи з іншим населенням.

Успадкування розрiзнялося згiдно iз статутом, iз заповiтом та звичаєм [1, c. 42]. Право спадщини належало синам — дочки могли одержати не бiльше четвертини майна у виглядi приданого (арт. 14,  розд. 5-го, III Литовського Статуту).  Права заповiдати майно не мали:  неповнолiтнi, ченцi та сини, якi не були вiдокремленi вiд батькiв, залежнi люди [2]. Вiдповiдно до II Литовського Статуту 1566 р., дiти вважалися першочерговими спадкоємцями майна своїх батькiв. За статутом спочатку спадкували дiти, потiм онуки i правнуки. За їх вiдсутностi  спадкове майно переходило до бокових родичiв — братiв, сестер (арт. 8, 13 розд. 5-го І Литовського Статуту та арт. 11 розд. 1-го II Литовського Статуту). Стороннiм особам могли передаватися за заповiтом рухоме майно та маєтки, купленi самим заповiдачем. Згідно з І Литовським Статутом, спадкові володіння повиннi були передаватися спадкоємцям за законом [3, c. 143-144].

У деяких випадках, навітьбатьків, дітей, сестер, братів й інших кровних родичів можна було позбавити права на спадщину. Так, виключалися iз числа спадкоємцiв за законом дiвчина, яка вийшла замiж без згоди батькiв або опiкуна; вдова-шляхетка, що без згоди родичiв вийшла замiж за простолюдина; дiти, визнанi незаконнонародженими; дiти державних злочинцiв i деякi iншi (арт. 12, розд. 5-го III Литовського Статуту, арт. 10, розд. 4-го I Литовського Статуту) [4].

Розрiзнялося спадкування батькiвського i материнського майна Наприклад, арт. 14,  розд. 5-го III Литовського Статуту 1588 p. передбачав, що спадщина, нерухоме майно, коштовність та рухоме майно буде переходити тільки синам:"Спадки отчизные именей лежачихъ, скарбовъ и маетности рухомое толко на сыновъ..."[4]. 

Статут II і III Литовські Статути визначали можливiсть розпоряджатися майном за допо¬могою заповiту. Свобода заповiту поширювалася на рухоме майно i куплену нерухомiсть, яка не входила у родову власнiсть — вотчину або материнське майно (арт. 5, розд 13, II Литовського Статуту та арт. 14, розд. 5-го, III Литовського Статуту) [4].

При вiдсутностi синiв, дочок, iнших нащадкiв родове майно, набутi маєтки переходили до близьких по чоловiчiй лiнiї. Материнське майно повинно було перейти до тих спадкоємцiв, якi були ближче до материнської маєтностi (арт. 14, розд. 5-го III Литовського Статуту) [4].

Якщо не було спадкоємцiв за законом та за заповiтом, майно визнавалося вимороченим i переходило у державну власність.  Вперше у Великому князiвствi Литовському таку норму було введено арт. 14, розд. 3-го II Литовського  Статуту 1566 p.,  де було  зазначено,  що  «котрi  без  нащадкiв i спадкоємцiв своїх вмирають, нi на кого права свого природженого, вислуженого i набутого не записавши; тим звичаєм маєтки спадком на нас Господаря Великого, князя Литов¬ського... переходять i переходити будуть». Аналогiчне положення мiстилося у арт. 17, розд. 3-го  III Литовського Статуту 1588 pоку [4].

В арт. 5,  розд. 8-го І Литовського Статуту зазначалося, що міщани міст, які не мали права на самоврядування, могли передавати за заповітом тільки одну третину майна, дві третини переходили до дітей, а при відсутності дітей — у власність власника міста.

Отже, спадкове право за Литовськими Статутами було засноване на звичаєвому праві, але перевага надавалася спадкуванню по заповіту. II та III Литовські Статути, порівнюючи з І були значно досконаліші за своєю структурою та створили міцну законодавчу базу для ефективного реалізування суб’єктами цивільно-правових відносин своїх прав на укладання заповіту, набуття певних прав і обов’язків за заповітами, визначення юридичної долі майна. Найбільших змін за всі статути зазнало право на спадщину жінок, а незмінним залишилась умова відбуття шляхтичем військової повинності за для права володіння землею. Спадкове право, передбачене Литовськими Статутами мало фундаментальний характер, але в цих положеннях не було ліквідовано нерівноправність чоловіків та   жінок, що є характерним для середньовічного права.




Лiтература:

1. Історія держави і права : підручник. — У 2-х т. / за ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренко. — Том 1. — К. : К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - 635 с.

2. Василяускенс А. Другий Литовський статут // Старожитностi. —  1991.- №4. - С. 6.

3. S. Lazutka, I. Valikonytė, E. Gudavičius. Первый Литовский статут (1529 г.). Vilnius: Margi raštai, 2004. - 522 с.

4. Статут Великого княжества Литовского 1588 года / Подг. О. Лицкевич. – Мн., 2002-2003. [Електрон. ресурс]. Режим доступа: http://starbel.narod.ru/statut1588.htm.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота