ОКРЕМІ ПИТАННЯ ВІДМЕЖУВАННЯ НЕЗАКОННОЇ ПОРУБКИ ЛІСУ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОКРЕМІ ПИТАННЯ ВІДМЕЖУВАННЯ НЕЗАКОННОЇ ПОРУБКИ ЛІСУ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ

27.05.2017 14:04

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Марків Арсен Степанович, студент 4 курсу 26 групи Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Питання незаконної вирубки лісів для України є надзвичайно актуальним. Перш за все це пов’язано з величезними площами територій, зайнятих лісами, породами  дерев, а також з дією мораторію, відповідно до якого тимчасово (на 10 років) забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту необроблених лісоматеріалів: деревних порід (крім сосни) - з 1 листопада 2015 року, деревних порід сосни - з 1 січня 2017 року.  

Особливо болючим питанням у цій сфері є промислові масштаби вирубки лісу в Карпатах та прилеглих регіонах, що може стати наслідком неминучої екологічної катастрофи. Наприклад, за даними Національної поліції, з Турківського лісгоспу «Галсільліс»за 2014-2015 рр. було вивезено більше 1000 метрів кубічних лісу на загальну суму 6,5 млн грн.

Кримінальна відповідальність на незаконну порубку лісів передбачена ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК). Відповідно до вказаної статті злочином визнається незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах [1].  Варто звернути увагу, що поняття «порубка» в лісовому законодавстві відсутнє. ДСТУ 3404-96 «Лісівництво. Терміни та визначення» визначає рубку, як рубання та видалення дерев, що ростуть у лісі. Виходячи з лексичного значення, під порубкою розуміють відокремлення сироростучого стовбура від землі, наприклад, спилюванням, зрубуванням, корчуванням та іншими способами. Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 246 КК, вважається закінченим з моменту повного відокремлення дерева, чагарнику від кореня, якщо це діяння завдало істотної шкоди (при матеріальному складі злочину).  

Судова практика, зокрема, постанова Пленуму Верховного Суду України №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004 (далі – ППВСУ №17) визнає порубку дерев  і чагарників незаконною у разі, якщо вона вчинена: без  відповідного  дозволу;  за  дозволом,  виданим  із порушенням чинного законодавства;  до початку чи після  закінчення установлених  у  дозволі  строків;  не  на призначених ділянках чи понад установлену кількість;  не тих порід дерев,  які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено [2].

Що стосується відмежування незаконної порубки від суміжних злочинів, то перш за все треба звернути увагу на відмежування від злочинів проти власності. В даному випадку має місце перш за все різниця за родовим об’єктом та предметом злочину. Так, родовим об'єктом злочинів проти довкілля виступають суспільні відносини щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення збереження у природній багатоманітності, раціонального використання і відтворенняприродних ресурсів. Натомість, родовим об'єктом злочинів, передбачених розділом VI Особливої частини КК, є економічні відносинивласності як система суспільних відносин з виробництва матеріальних благ, щовключають у себе приналежність зазначених благ, їх використання, розподіл та споживання [3, с. 89]. Що стосується предмета обох злочинів, то варто звернутися до ППВСУ №17, де в абз.5 п.9 вказано, що заволодіння деревами,    зрубаними   та   підготовленими   до складування  або  вивезення,  залежно  від  обставин  справи  слід кваліфікувати за відповідними частинами ст. 185 КК або іншими статтями,  якими передбачено відповідальність  за  вчинення злочинів проти власності [2]. Тобто, крадіжка може мати місце лише в тому випадку, коли дерева вже вилучені з природного середовища (зрубані, складовані тощо). Її обов’язковою ознакою є вилучення майна із законного володіння юридичного власника. При незаконній порубці дерев такого вилучення не відбувається, оскільки виходячи зі ст.13 Конституції України, ст. 148 Господарського кодексу України, ліс на корені розглядається законом як природний ресурс.

Отже, при самовільній рубці дерева та чагарники вилучаються з  природного середовища свого зростання, а  не  зі  сфери власності. З цих причин у кримінально-правовому розумінні вкрасти ліс на корені неможливо [4, с. 52].

Ще однією проблемою у цій сфері є кваліфікація порубки дерев та чагарників, які відповідно до законодавства не належать до лісового фонду, наприклад, дерева в межах населених пунктів, садах тощо. Згідно з абз.4 п.9 ППВСУ № 17 порубка дерев і чагарників на територіях,  не  віднесених  до лісового  фонду  (ст. 4  Лісового кодексу Украйни),  не тягне відповідальності за  ст. 246  КК.  За  наявності відповідних   підстав   такі  дії  можуть  бути  кваліфіковані  як крадіжка, самоправство тощо. Так, наприклад, О. Сторчоус вважає, що незаконна порубка штучно вирощених фруктових або декоративних дерев і чагарників у лісорозплідниках, фруктових розплідниках, садах та інших подібних місцях має кваліфікуватись як умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК України). У цих випадках деревно-чагарникова рослинність є власністю фізичних або юридичних осіб і виступає в якості засобу виробництватоварної продукції (приклад  — плодові дерева). Для кваліфікації за цією статтею названі засоби обов’язково мають відображатись у бухгалтерському обліку підприємства, тобто розглядатись як індивідуальне визначене майно. Тому, на відміну від незаконної порубки лісу, об’єктом цього злочину — порубки садових, фруктових та декоративних дерев у розплідниках — є майно [4, с. 55].

Крім того, нерідко трапляється так, що незаконна порубка лісу вчиняється саме завдяки службовим особам, які не лише не виконують покладених на них обов’язків зі збереження лісового фонду, а й самі займаються їх знищенням. Мова йде про службових осіб органів управління лісами та лісової охорони, а також службових осіб юридичних осіб – лісокористувачів. Так, ППВСУ в п.3 вказує на те, що суб'єктами злочинів проти довкілля, в тому числі ст. 246, можуть бути особи,  які досягли  16-річного  віку.  У випадках притягнення до кримінальної відповідальності за ці злочини службових осіб, котрі вчинили їх із використанням свого службового становища, їхні дії за наявності до того підстав мають кваліфікуватися також за відповідними  статтями КК, якими передбачено відповідальність за злочини у сфері службової діяльності, крім ст. 238, ч. 2 ст. 248 КК [2].

На практиці ж питання про притягнення до відповідальності службових осіб вирішується по-різному. Так, трапляються випадки кваліфікації дій лише за ст.246 КК або ж за статтями розділу Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за службові злочини, наприклад, ст. 364 чи 364-1 (зловживання владою або службовим становищем залежно від суб’єкта), ст. 367 КК (службова недбалість) тощо.

Наприклад, відповідно до вироку Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2012 р., особа, будучи працівником державної лісової охорони, засуджена за вчинення злочину, передбаченого 

ч.2 ст.364 КК. Як установив суд, ця особа була співробітником правоохоронного органу, до кола обов’язків якого входило здійснення охорони лісу й довіреного майна на території ПЗФ Ужанського НПП. Зловживаючи службовим становищем, дуючи умисно, з корисливих мотивів всупереч інтересам служби, засуджений у серпні та жовтні 2011 р. надав дозвіл жителям с. Стричава заготовляли дрова, внаслідок чого заподіяв істотну шкоду лісництву на суму 54 165 грн.  В даному випадку можна побачити, що суд залишив без належної правової оцінки участь засудженого в незаконній порубці лісу іншими особами. 

Натомість, трапляються випадки коли, дії службової особи кваліфікуються лише за ст.246 КК, без згадки про те, що має місце спеціальний суб’єкт. Наприклад, Іванківський районний суд Київської області встановив, що особа, перебуваючи на посаді головного інженера відділення лісового господарства «Чорнобильська Пуща» та виконуючи обов’язки директора цього відділення, прибула на територію Луб’янського лісництва ВЛГ «Чорнобильська Пуща» ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», де на підставі лісорубного квитка проводилася суцільна санітарна рубка дерев. Ця службова особа, завідомо знаючи про те, лісорубний квиток на вирубку дерев на території 425-го лісового кварталу Луб’янського лісництва не видавався, дала усну вказівку оператору лісозаготівельного спецтехніки ТОВ «Квартал Вуд» на здійснення порубки дерев на території першого виділу 425-го лісового кварталу Лубенського лісництва й, використовуючи авторитет своєї посади, запевнила останнього про наявність усіх відповідних дозвільних документів на здійснення рубки дерев на території кварталу. Незважаючи на встановлений судом факт використання службового становища, дії головного інженера одержали кваліфікацію лише за ст. 246 КК України [5, с. 187].

Отже, питання відмежування незаконної порубки лісу від суміжних кримінальних правопорушень є  дуже важливим для правильної кримінально-правової кваліфікації дії злочинців та притягнення винних осіб до відповідальності. Зокрема, від злочинів проти власності, ст. 246 КК відрізняється перш за все об’єктом та предметом, тобто вкрасти ліс на корені в межах ст.185 КК просто неможливо, оскільки в даному випадку, зачіпаються не відносити власності, а відносини щодо охорони довкілля, оскільки ліс на корені розглядається не як частина власності, а як природний ресурс.

Що стосується скоєння злочину, передбаченого ст.246 КК службовими особами, то тут варто звернути увагу на пропозиції багатьох науковців, щодо внесення у вказану статтю частини 2, яка б передбачала відповідальність за незаконну порубку лісу, скоєну, зокрема, службовою особою. Такі пропозиції, на мою думку, цілком мають право на життя.Вони дадуть змогу уніфікувати судову практику і позбавитись проблем щодо кваліфікацій дій осіб, які здійснюють організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

Використана література:

1. Кримінальний кодекс України: Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III // Законодавство України: офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. – [Електронний ресурс] Режим доступу: zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14. – Заголовок з екрана.

2. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 10 грудн. 2004 р. № 17  // Законодавство України : офіц. веб-портал Верхов. Ради України. –[Електронний ресурс]Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04. - Заголовок з екрана.

3. Панов М., Олійник П. Спірні питання відмежування злочинів проти власності від злочинів проти довкілля / М. Панов, П. Олійник // Юридична Україна. – 2013. -2. - С. 88-93. 

4. Сторчоус О. Кримінальна відповідальність за самовільні порубки лісу: навч.посіб./ О. Сторчоус. - К. : ВАІТЕ, 2012. - 116 с.

5. Дудуров О.О., Письменський Є.О.Проблеми застосування й удосконалення кримінально-правової заборони, присвяченої незаконній порубці лісу / О.О. Дудуров, Є.О. Письменський // Юридичний електронний журнал. – 2016. - №6. - С. 178-190. – [Електронний ресурс] Режим доступу: http://lsej.org.ua/6_2016/52.pdf.

___________________________

Науковий керівник:  Крайник Григорій Сергійович, кандидат юридичних наук, асистент









Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота