ФЕНОМЕН РИМСЬКОГО ПРАВА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФЕНОМЕН РИМСЬКОГО ПРАВА

30.05.2017 14:30

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Болєлов Олександр Юрійович, студент, Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка


Виходячи із висновків науковців та аналізу чинного міжнародного, зокрема європейського права, можна стверджувати, що нинішнє право пройняте духом римського права, оскільки положення римського права сьогодні покладено в основу сучасного законодавства багатьох країн, особливо в тих, правовою системою яких є романо-германська. На романо-германську правову систему зорієнтована і Україна. Водночас риси, що їх набула національна правова система, як і системи інших постсоціалістичних східноєвропейських держав, роблять необхідним їх виділення в окрему східноєвропейську групу, яка розвивається у межах романо-германського права. Даний аспект водночас ще раз підкреслює універсальність римського права і можливість його впливати на розвиток суспільства та необхідність подальшого дослідження його феномену, з одного боку, а з іншого - надає привід науковим дискусіям та прогнозам щодо появи нової східноєвропейської групи та її характерних рис.

В.С. Макарчук, виділяючи предмет римського цивільного права досить обґрунтовано окреслює коло чинників, котрі мали великий вплив на становлення римського права, зокрема: 1) після завоювання майже усього античного світу, правова система вимагала унормування нових (міжнародних) відносин; 2)римська держава історично виникла пізніше за східні деспотії, грецькі колонії і у своєму праві мала змогу запозичувати певні правові інститути; 3) Рим мав широке коло осіб-правотворців зусиллями яких і виникло римське право; 4) особливе призначення права; 5)розвиток продуктивних сил; 6) велич Риму становила гіпнотичний характер, тому Рим виступав як зразок; 7) перевіреність римського права часом [1, с. 10-11].

Основними прогресуючими чинниками в становленні правової системи держави, беззаперечно можна вважати мультинаціональність Римської імперії та діяльність римських юристів. Доктор юридичних наук Р.А. Калюжний стверджує, що завоювавши античний світ, Рим перетворюється на мультинаціональне об’єднання, на території якого виникають і встановлюються численні ділові, торговельно-грошові відносини, за участі представників різних країн. У зв’язку з цим виникає потреба в регулюванні цих нових відносин[2, с. 9].Цивільне право, як право націоналізоване і формальне, на той час не знало багатьох інститутів, що були необхідні для здійснення торговельних операцій, зокрема таких, як представництво, товариства, договори страхування та інші види договорів тощо. Регулюванням таких відносин займались претори перегринів. Вони вирішували міжнародні спори шляхом застосування матеріально-правового рішення, створеного для конкретної справи, і виведеного із законів країн, залучених до справи. Саме через предметне існування в якості права народів, римське право змогло об’єднати різні народи й народності в єдину спільноту в правовому сенсі [3, с. 16]. Саме з діяльністю преторів перегринів багато вчених пов’язують виникнення міжнародного права.

Визначаючи роль юристів у становленні римського права, доречно акцентувати, що саме їх практика створила досконале право. Серед відомих римських юристів Гай Атей Капiто, Масу рій Сабiн, Анті стій Лабео, Уельс Фiлiй, Октавiй Юліан Емiлiй, Секст Помпонiй, Ульпіан, Цицерон, інші. На думку Ю.А. Задорожного, юристи здійснювали складання та оформлення правочинів, забезпечували належне здійснення сторонами процесуальних дій та надавали відповіді на запитання (найважливіша форма діяльності юристів). У процесі аналізу норм права, розв’язання проблем юристи виявляли недоліки та пропонували свої способи їх вирішення. Згодом із тлумаченнями найвідоміших юристів починають рахуватись судді, а пізніше, імператори почали надавати дозволи на офіційні консультації та використання їх творів під час розгляду справ [4, с. 22]. Таким чином, можна стверджувати, що саме вільний доступ до тлумачення норм права, професійна конкуренція сприяли не лише вирішенню справ, вдосконаленню права, а й появі правових актів. Із письмових джерел римського права відомі: Закони XII таблиць, «Вiдповiдi», «Питання» (Папiнiана), «Постiйний преторський едикт» (Октавiй Юліан Емiлiй), Закони про здійснення правосуддя, Кодифікації Юстиніана, інші.

Особливе місце права в Римі характеризується його сутністю, розумінням та покликанням. Насамперед, воно в їхньому трактуваннi пiд впливом стоїцизму виглядає як iдеальне право, що встановлене природним розумом (вищим розумом), а тому є завше справедливим та незмiнним i загальним для всiх людей. У кiнцевому пiдсумку, право в розумiннi римської фiлософiї та юриспруденції останніх років республiки i початку приципату - це мистецтво добра й рiвностi (адекватностi). А вже в свою чергу рiвнiсть за природою є передумовою справедливостi, що у римському правi була виражена формулою «suumcuiquе» [5, с. 66]. Принцип справедливості в добу принципату став системно утворюючим фактором в систематизації римських правових норм.В результаті правотворчої діяльності та під дією філософської думки, відбувається осмислення суті права, основою якого почали вважати «справедливість», що виступала об’єднавчим для права природнього, цивільного права та права преторського. Тому з часом починається їх інтеграція, згодом на їх основі виникає римське цивільне право. Взагалі римське право пройшло три етапи свого розвитку: період до класичного римського права, період класичного римського права та період після класичного римського права. В різні роки відбувається його занепад, розвиток та удосконалення, існування самого права забезпечується рецепцією. Зазначимо, що під рецепцією наука розуміє відновлення дії (відбір, запозичення, переробка і засвоєння) того нормативного, ідейно-теоретичного змісту римського права, яке виявилося придатним для регулювання нових відносин більш високого щабля суспільного розвитку. Прослідкувати всі етапи, форми та особливості рецепції римського права не дозволяє обсяг роботи. На думку В.С. Макарчука, римське право пройшло дві тисячі років перевірки та випробувань [1, с. 9]. В. І. Борисова, Л. М. Баранова виділяють три етапи рецепції римського права. Зокрема, після падіння Римської імперії, останнє увійшло в систему права Візантійської імперії, згодом занепало, а в 12 ст. почало вивчатись глосатарами в Болонському університеті. До другого етапу автори відносять формування права «нової Європи», яке відбувалося запозиченням положень римського приватного права (Німеччина, Франція). Третій етап рецепції становив основу для створення різних правових сімей, зокрема романської, до якої належала Франція, і германської, до якої належить Німеччина. Підґрунтям романської родини є ідеї природного права, складовими - положення римського та місцевого звичаєвого права (Торговий кодекс та кодекс Наполеона у Франції, у Німеччині - Загальний вексельний статут (1848 р.), Німецького цивільного кодексу (1900 р.)) [6, с. 13-14].

Говорити про рецепцію римського права в Україні слід починати з рецепціювання окремих законів з візантійського (грецького) законодавства в «Руську правду», це також стосується Литовських статутів, які замінили «Руську правду», а Статут 1566 року своєю структурою та багатьма положеннями подібний до Дигестів та Кодексу Юстиніана. Ще більшою мірою простежується вплив ідей та рішень римського приватного права на «Зібрання малоросійських прав» 1807 року. Після жовтневого 1917 року перевороту в Росії всі правові рішення визначалися радянською доктриною. Часткова опосередкована й прихована рецепція деяких положень та ідей римського приватного права спостерігається й під час другої кодифікації українського радянського цивільного права в 1961-1963 рр. [7]. Сьогодні в Україні відбувається опосередкована рецепція через його вивчення та запозичення норм права в провідних країн ЄС, правові системи яких побудовано на основі римського права.

Отже, безумовно можна стверджувати, що римське право слід розглядати як елемент античної цивілізації, де було закладено підвалини сучасного права. Процес його виникнення і становлення майже повністю відрізняється від формування правових систем інших держав. Для нього характерним була правотворчість на ранньому етапі розвитку, а не переписування звичаїв чи пряма рецепція; широке коло суб’єктів правотворчості (імператор, юристи, церква, суд, місцева влада). На процес рецепції римського права значно впливали його правонаступники – Візантія, Німеччина, Італія, Франція. Їх рівень розвитку і правової культури мали гіпнотичний характер для інших, що збільшувало масштаби рецепції. Рециповане римське право ще багато років залишатиметься в правових системах світу, впершу чергу це пов’язано з високим рівнем розвитку і правової культури, положенням його правонаступників (Німеччина, Франція, Італія).Сьогодні важко прогнозувати ті чи інші процеси, оскільки вXXI столітті поширюються глобалізаційні процеси, але можна говорити про те, що правова система України вдосконалюватиметься в напрямку приведення її у відповідність до європейських стандартів, що є підтвердженням продовження рецепції римського права.

Список використаних джерел та літератури:

1. Макарчук В. С. Основи римського приватного права:навч. посіб. – [вид. 2‑ге,допов.] / В. С. Макарчук. – К.: Атіка; Х.: Право, 2015. – 256 с.

2. Калюжний Р. А., Ящуринський Ю. В. Основи римського приватного права: курс лекцій / P. А. Калюжний, Ю. В. Ящуринський. - К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2011. - 184 с.

3. Вовк В.М. Римське право і сучасне європейське право / Українсько-грецький науковий юридичний журнал «Порівняльно-правові дослідження», 2009. – №2 – с.14-19

4. Задорожний Ю.А. Основи римського приватного права: курс лекцій / Ю.А. Задорожний. – К.: Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2009. 92 с.

5. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: підруч. / О.А. Підопригора, Є.О. Харитонов. - 2-ге вид. - К.: ЮрiнкомIнтер, 2009. - 528 с.

6. Основи римського приватного права: Підручник / В. І. Борисова, 

Л. М. Баранова, М. В. Домашенко та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової та Л. М. Баранової. - Х.: Право, 2008. - 224 с.

7. Рецепція римського приватного права в Україні – [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-7622.html

_____________________________

Науковий керівник: Владимирова Валентина Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доктор філософії, Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота