МОНІТОРИНГ І ОЦІНЮВАННЯ В СТРАТЕГІЧНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МОНІТОРИНГ І ОЦІНЮВАННЯ В СТРАТЕГІЧНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ

31.05.2017 23:49

[Секція 2. Менеджмент]

Автор: Лець Г.С., магістр, Донбаський державний технічний університет; Лихалобов Е.А., кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту, Донбаський державний технічний університет


Вступ. Стратегічне управління – процес, за допомогою якого менеджери здійснюють довгострокове керування, визначають специфічні цілі діяльності, розробляють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи всі релевантні (найістотніші) зовнішні та внутрішні умови, а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, які постійно розвиваються і змінюються. Його практична реалізація вирізняється функціональною спрямованістю, циклічністю і гнучкістю управлінських процедур. Його основними компонентами є стратегічне оцінювання та моніторинг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Даній темі присвячені наукові роботи таких видатних науковців, як Ф. Котлера [1], Е. Райса [2], Дж. Траута [2], Д. Лідделл-Харта, Ж-Ж Ламбена [3], К. Штерна [4], Дж. Стока [4].

Установлення ефективності управлінських рішень розглядалося у працях: С. Байдакова [5], І.Барцица [6], Ю.Воронова [7], Н.Карданської [8], Г.Клейнера [9], В.Кузнєцова [10], І.Ладанова [11]та багатьох інших. Дослідники, як правило, спинялися на оцінюванні як такому і значенні моніторингу в процесі реалізації стратегічного управління в строкових управлінських процесах. Зокрема, вони акцентували увагу на тому, що використання процедур оцінювання реалізації певної політики за стратегічного управління набуває форм стратегічного контролю управлінської діяльності.

Метою статті є встановлення характеру оцінювання та моніторингу на початковому етапі послідовного запровадження стратегічного управління в державному управлінні.

Виклад основного матеріалу. Швидка реакція на очікувані зміни в середовищі та комплексне зведення існуючої інформації про перебіг та рівень результату стратегічного управління надає оцінюванню ключової ролі у його здійсненні та запровадженні. З цього слідує, що уміння застосовувати в стратегічному управлінні оцінювання дає змогу звужувати пошук придатних варіантів формування та реалізації державної політики, знижує рівень розпорошення уваги управлінців у системі управління. Це спонукає до вироблення алгоритмів оцінювання стратегічного управління не лише за результатом його здійснення або протягом здійснення, а до поєднання того і іншого протягом всього процесу досягнення стратегічної мети. Відтак оцінка ефективності системи стратегічного управління є логічно завершеним процесом реалізації відповідної стратегії в діяльності органів державної влади, моніторинг – необхідна умова забезпечення такої діяльності в суспільному середовищі[14].

За результатами аналізу наукової літератури та останніх публікацій із проблематики використання моніторингу як ефективного інструменту сучасної діагностики необхідно зазначити, що, незважаючи на їх значну кількість, жодна з них окремо не підвищує загальний рівень термінологічної визначеності з цього питання[15].

Концептуально у науковій літературі виділяють декілька основних підходів до визначення поняття «моніторинг». У зв’язку з цим Ю.А. Ізраель[12] зазначає, що моніторинг є однією з функцій управління і його визначають як спостереження, оцінку і прогнозування стану зовнішнього та внутрішнього середовища. У дослідженнях А.Р. Шишкіна[13] моніторинг розглядається як сукупність прийомів з відстеження, аналізу, оцінки і прогнозування соціально-економічних процесів, а також збору, обробки інформації і підготовки рекомендацій щодо управління розвитком [15].

Процес оцінювання ефективності й результативності стратегічного управління в державному управлінні передбачає супровід усього процесу цілепокладання в стратегічному управлінні: формулювання, встановлення термінів реалізації, вироблення етапів реалізації, розробку чітких критеріїв ресурсного забезпечення під час реалізації стратегічної мети. Природно, таке широке використання оцінювання пов’язано з оцінкою певного набору альтернативних стратегій і вибір серед них оптимального варіанта для запровадження у тій чи іншій ситуації при запровадженні стратегічного управління.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що уміння застосовувати у стратегічному управлінні оцінювання дає змогу звужувати пошук придатних варіантів формування та реалізації державної політики, знижує рівень розпорошення уваги управлінців у системі управління. Проте, як і будь-який аналітичний інструмент, оцінювання застосовується за наявності певних обмежень щодо рівня проникнення в процес і технологію запровадження стратегічного управління. Оскільки стратегічне управління, як і будь-який інший тип управління, не універсальне в застосуванні до будь-яких ситуацій та вирішенні будь-яких завдань, шаблонне запровадження його інструментів у державному управлінні не може гарантувати максимальної результативності та ефективності, на які часто сподівається суб’єкт запровадження стратегічного управління. Тобто оцінка і моніторинг як окремі елементи стратегічного управління не здатні самостійно забезпечити структурування системи державного управління без урахування особливостей об’єкта, до якого застосовується стратегічне управління. Оцінювання виступає одним із активних інструментів індикативного визначення рівня організаційного розвитку суб’єкта управління під час реалізації стратегічного управління. Це означає, що дієве оцінювання ефективності та результативності стратегічного управління передусім базується на оцінці рівня сталості функціонування й розвитку організаційних структур шляхом моніторингу самоорганізаційної здатності стратегічного управління в існуючих суспільних умовах. Воно досягає свого призначення за рахунок встановлення часових меж для перехідного періоду запровадження стратегічного управління, коли незалежно від теоретичних втрат в ефективності та результативності стратегічного управління зберігається паралельне функціонування різних службових обов’язків. Тобто передусім оцінювання встановлює засоби поступового переймання системою державного управління нових правил стратегічного управління.

Література:

1. Котлер Ф. Маркетинговый менеджмент / Ф. Котлер ; 10-е изд. – СПб. : Питер, 2001. – 421 с.

2. Райс Э. Маркетинговые войны /Э. Райс, Дж. Траут.– СПб.: Питер, 1999. – 368с.

3. Ламбен Ж.-Ж. Менеджмент, ориентированный на рынок / Ж.-Ж. Ламбен. – СПб. : Питер, 2004. – 800 с.

4. Штерн К. Стратегии, которые работают. Подход ВСG / К. Штерн, Дж. Сток. – М. : Манн, Иванов и Фербер, 2005. – 496 с.

5. Байдаков С. Л. Контроллинг в системе стратегического и оперативного управления территориальных органов исполнительной власти / С. Л. Байдаков // Экон. наука соврем. России. – 2009. – № 3. – С. 40-47. 

6. Барциц И. Н. Показатели эффективности государственного управления (субъективный взгляд на международные стандарты) / И. Н. Барциц // Теория и практика управления. – 2005. – № 3. – С. 34-58.

7. Воронов Ю. П. Латентность стратегических решений и новые инструментальные средства / Ю. П. Воронов, А. П. Добров. – Новосибирск : ИЭОПП СО РАН, 2005. – 124 с. 

8. Карданская Н. Л. Принятие управленческого решения / Н. Л. Карданская. – М. : ЮНИТИ, 1999. – 359 с. 

9. Клейнер Г. Б. От теории предприятия к теории стратегического управления / Г. Б. Клейнер // Рос. журн. менеджмента. – 2003. – № 1. – С. 31-56.

10. Кузнецов В. С. О стратегической альтернативности / В. С. Кузнецов // Менеджмент в России и за рубежом. – 2002. – № 2. – С. 74-93. 

11. Ладанов И. Д. Практический менеджмент / И. Д. Ладанов. – М. : Ника, 2002.

12.  Израэль Ю. А.  Основы мониторинга. - Метеорология и гидрология. 1974, № 7. — С.3-8.

13. Шишкіна А.Р. Системний моніторинг глобальних та регіональних рисків / А.Р. Шишкіна Т.4. Ч.2. -  М.: - ЛЕНАНД / URSS, 2013.

14. http://visnyk.academy.gov.ua/wp-content/uploads/2013/11/2013-1-10.pdf

15. http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/sites/default/files/mmi2014_2_114_121.pdf

_______________________

Науковий керівник: Лихалобов Е.А., кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту, Донбаський державний технічний університет



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота