ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНІ ТА РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНІ ТА РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

27.06.2017 20:14

[Секція 8. Інтелектуальна власність та його захист. Інформаційне право]

Автор: Шумейко Ірина Володимирівна, заступник директора з правових питань ТОВ «КОНСАЛТ-Р», м. Київ


Бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій кардинально змінив світ, надав нові можливості розвитку людської цивілізації. Серед основних тенденцій розвитку інформатизації суспільства, слід відзначити стрімкий розвиток інформаційної мережі Інтернет. Галузі економіки, безпосередньо пов'язані з інформаційними і телекомунікаційними технологіями, порівняно з традиційною промисловістю, зростають більш швидкими темпами, набувають домінуючого значення.

На сьогодні все більшого значення набуває електронна комерція. Її розвиток відбувається настільки стрімко, що більшість світових компаній, поряд із традиційним Off-line бізнесом, починають використовувати й електронну комерцію. Причому, ця форма торгівлі може набувати не звичних для даної сфери діяльності відтінків, наприклад, здійснення покупки, перебуваючи космосі, як це зробили російські космонавти Володимир Дєжуров і Михайло Тюрин, які у грудні 2001 року перебували на борту Міжнародної космічної станції і придбали в Інтернет- магазинах квіти та подарунки своїм рідним і близьким, здійснивши платежі з космосу за допомогою мережі Інтернет.

З огляду на ці тенденції, уряди багатьох країн світу проголосили основним напрямом своєї діяльності розбудову так званого інформаційного суспільства. Для цього необхідно розробляти основні процедури і принципи здійснення електронної комерції, а також передбачати рівні юридичні гарантії та судовий захист для всіх її учасників. При цьому слід враховувати, що особливістю правовідносин, які мають регулюватися, є те, що вони здебільшого мають екстериторіальний характер. Однобічне застосування державою правових норм, регулюючих подібні відносини, без врахування досвіду міжнародної практики і законодавства інших країн буде неефективним. 

Так, у світі вже почалася активна робота по створенню належного правового забезпечення електронної комерції.

Першим кроком у галузі розвитку міжнародного права щодо регулювання електронної комерції став прийнятий Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ЗО січня 1997 р. Типовий закон "Про електронну торгівлю” (так званий Типовий закон ЮНСІТРАЛ) [2]. Даний документ має рамковий, рекомендаційний характер і призначений для використання державами як основи для розробки національного законодавства. Даний міжнародний документ заклав правові основи діяльності в сфері електронної торгівлі; дав визначення основним поняттям, таким, як електронний документ, електронний документообіг, електронний підпис, автор електронного документа, інформаційна система; визнав юридичну і доказову силу за документами в електронній формі; визначив вимоги, що пред'являються до електронного підпису як засобу підтвердження достовірності та цілісності електронного документа.

Для розвитку та впровадження Типового закону "Про електронну торгівлю” держави- учасниці ООН розробили проект міжнародної Конвенції "Про електронні угоди”, основним завданням якої є вироблення єдиних і обов'язкових правил встановлення порядку укладення електронних угод та їх виконання. Ця Конвенція покликана перевести відносини у сфері міжнародної електронної торгівлі на якісно інший, більш високий рівень розвитку.

Поряд з нормотворчою діяльністю ООН у формуванні міжнародного права у сфері електронної торгівлі, активну участь бере і Європейський Союз. У 1998 році ним була прийнята Директива "Про деякі аспекти електронної торгівлі на внутрішньому ринку”[3]. Основним завданням даної Директиви є забезпечення умов належного функціонування міжнародної електронної комерції між державами-членами ЄС. У порівнянні з Типовим законом ЮНСІТРАЛ, дана Директива є досить великим документом, що визначає правове регулювання значного кола суспільних відносин у сфері електронної торгівлі. Крім загальних положень, цей документ містить комплекс норм, які більш детально регулюють окремі аспекти електронної торгівлі.

Іншим, не менш важливим документом, формуючим європейське право у сфері електронної торгівлі, є прийнята в грудні 1999 р. Директива ЄС "Про правові основи Співдружності для використання електронних підписів”. Даний документ найбільш повно врегулював відносини у сфері використання електронних підписів. Він вивів країни Європейського союзу вперед у справі державного регулювання електронної торгівлі. Мета прийняття цього законодавчого акта - забезпечити ведення бізнесу через Інтернет.

Крім названих документів, Європейським Союзом прийнято низку інших актів, спрямованих на регулювання електронної комерції, серед яких: директиви ЄС "Про електронну торгівлю”, "Про захист споживачів у випадку укладення контрактів на відстані” і т. ін.

Поряд з міжнародним правом, активно розвивається і національне законодавство окремих країн світу. Вони прийняли різні закони, що регулюють діяльність у сфері Інтернет. Особливо успішно у цьому напрямі вели роботу Сполучені Штати Америки, де вже зараз прийнято 12 федеральних законів щодо регулювання відносин у сфері Інтернет. Одним з важливіших вважається Федеральний Закон від 1 жовтня 2000 р. «Про електронні підписи у міжнародних та внутрішньодержавних торгових відносинах».

Роль участі держави у формуванні інформаційної інфраструктури і розвитку електронної комерції демонструють також приклади Англії, Чехії, Польщі, Угорщини, Сінгапуру, країн Балтії. У цих державах інформаційна підтримка бізнесу - одна з найважливіших складових трансформації економічної політики, спрямованої на розвиток конкуренції. Суть процесу полягає в утворенні органічного зв'язку національної інформаційної інфраструктури з економікою країни.

Також, Німеччина у 1997 р. прийняла Закон «Про регулювання основних умов надання інформаційних та комунікаційних послуг». А Італійська Республіка 1 березня 1997 р. прийняла «Закон Басаніні», що створив можливість для використання електронної торгівлі та сприяв її поширенню .

З огляду на світові тенденції, Міжпарламентська асамблея країн-учасниць СНД розробила Модельний закон від 9 грудня 2000 р. «Про електронний цифровий підпис», що дав поштовх для впровадження розумінні електронного цифрового підпису у країнах СНД, що сприяло розвитку електронної комерції в цілому.

В нашій державі початок правового регулювання діяльності у сфері високих технологій було закладено у 1998 р. з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про Національну програму інформатизації”. Тоді ж була схвалена Концепція Національної програми інформатизації та прийнято Закон України "Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 1998-2000 роки” [1 c.113].

У травні 2003 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг”, який визначає поняття електронного документа та електронного документообігу, закріплює світові тенденції щодо визнання юридичної сили електронного документа, вказує на права та обов'язки суб'єктів електронного документообігу, їх відповідальність і т. ін. У Законі дотриманий функціонально-еквівалентний підхід до розуміння електронного документа, запропонований Типовим законом ЮНСІТРАЛ "Про електронну комерцію”. Функціонально- еквівалентний підхід ґрунтується на дослідженні цілей та функцій традиційних вимог до складання документів на папері для того, щоб визначити, як дані цілі та функції можуть бути досягнуті або виконані за допомогою методів, що використовуються за електронної передачі даних. Тоді ж був прийнятий і Закон України "Про електронний цифровий підпис”.

Поряд з перевагами електронної торгівлі, наявні й потенційні ризики, серед яких: ухилення від податків, шахрайство, порушення прав інтелектуальної власності і т. ін. Ці ризики є реальними, але в розвинених країнах їх вдається регулювати таким чином, щоб не зруйнувати електронну торгівлю. З цією метою уряди і приватні особи формують відповідні коаліції і співтовариства. Наприклад, у Сінгапурі при Міністерстві фінансів утворена Рада з політики електронної комерції. До Ради входять представники різних урядових організацій - генеральної прокуратури, департаменту кримінальних розслідувань, митної служби, Міністерства інформації, ради з розвитку торгівлі [4 c.145].

Закріплення основ електронної комерції у законодавстві України та світі, подальший розвиток правового регулювання електронної комерції з окремих її категорій у спеціальних законах, внесення відповідних змін до чинного законодавства, яке стосується питань електронного обміну даними, укладання угод у електронній формі, це питання, що потребують невідкладного вирішення. Створивши режим найбільшого правового сприяння для розвитку електронної комерції в Україні, ми тим самим створимо необхідний фундамент, на якому розбудовуватимемо будуватиметься добробут нашого суспільства в XXI ст.




Література:

1. Чучковська А. Електронна комерція: деякі проблеми правового ре-гулювання // Право України. - 2013. - № 1. С. 111-116.

2. Типовий закон ООН "Про електронну торгівлю” (ЮНСІТРАЛ). http: www.unictral.org/english/documents/.

3. Директива ООН "Про деякі аспекти електронної торгівлі на внутрі-шньому ринку” // http: rechten.kub.nl/simone/Eu-sig.htm.

4. Гуцалюк М.В. Інформаційні технології у професійній підготовці пра-цівників правоохоронних органів // Наук, вісник Національної акад. внутрішніх справ України. - К., 2012. - № 1. - С. 145-147.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота