ДОЦІЛЬНІСТЬ КОНСТИТУЮВАННЯ ПРИНЦИПУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДОЦІЛЬНІСТЬ КОНСТИТУЮВАННЯ ПРИНЦИПУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ

14.07.2017 16:41

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Гречко Ольга Олександрівна, здобувач кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


На сучасному етапі процес конституювання принципів територіального устрою України перебуває на стадії становлення. Це зумовлює необхідність розробки науково-обгрунтованих рекомендацій щодо розвитку і реалізації норм Конституції України, які закріплюють принципи територіального устрою України. При цьому особливого значення набувають положення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади.

У проекті Закону «Про внесення змін до Конституції України» від 14 липня 2015 р. передбачено таку редакцію ст. 132 Основного Закону: «Адміністративно-територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, децентралізації влади, повсюдності та спроможності місцевого самоврядування, сталого розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням історичних, економічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій» [1]. Як бачимо, у даній нормі чинний принцип збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням історичних, економічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій був замінений на принцип сталого розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням історичних, економічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. 

Стосовно заміни принципу збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів на принцип сталого розвитку адміністративно-територіальних одиниць суддя Сас С. В. в окремій думці до висновку КСУ від 30 липня 2015 року № 2-в/2015 застережує, що «відсутність положення про збалансованість соціально-економічного розвитку регіо¬нів створить на конституційному рівні можливість знижен¬ня рівня соціально-економічних прав людини і громадянина в одних регіонах порівняно з іншими» [2]. У цьому випадку варто розглянути сутність даних принципів.

Якщо розглядати принцип збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням історичних, економічних, екологічних географічних і культурних особливостей, етнічних і культурних традицій у гносеологічному аспекті, то він належить до категорії економічних принципів, адже вони передбачають урахування природно-географічних, виробничих особливостей держави, розміру її території, чисельності та зростання населення, зосередження його навколо економічних центрів, рівня розвитку транспортної інфраструктури та зв’язку, розміщення продуктивних сил та інших економічних властивостей території [3]. На думку І. Й. Магновського збалансованість і соціально-економічний розвиток регіонів з урахуванням історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, культурних і етнічних традицій означає передусім диференційований підхід до вирішення питань оптимального економічного розвитку, демографічної політики, історичного розвитку та зміцнення територіальної єдності складових частин України [4]. 

О. С. Вишневський вважає, що з точки зору соціальної орієнтації економіки регіону принцип збалансованості економічного та соціального розвитку передбачає ефективний взаємовплив економічної та соціальної сфери розвитку регіону на засадах їх синергитичної дії [5]. На думку О. П. Іщенка, сутність цього принципу полягає у створенні умов для сталого розвитку всієї території країни, поетапного зменшення рівня територіальної диференціації економічного і соціального розвитку регіонів, здійснення на інноваційній основі структурної перебудови економіки регіонів і зміцнення їх соціально-економічної інтеграції з використанням переваг територіального поділу та особливостей потенціалу [3].

Тож, конституційний принцип збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів полягає у вирівнюванні дисбалансу між окремими регіонами у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах, означає диференційований підхід до вирішення питань економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць регіонального рівня, демографічної політики, історичного розвитку та зміцнення територіальної єдності складових частин України. Природа принципу ґрунтується на відмінності соціально-економічного потенціалу різних регіонів, що породжує необхідність диференційованої регіональної політики, спрямованої на соціально-економічний розвиток кожного регіону.

Більш ширшим поняттям є поняття сталого розвитку. Термін «сталий розвиток» є офіційним українським відповідником англійського терміну «англ. sustainable development», дослівний переклад якого з урахуванням контексту може бути «життєздатний розвиток» а за сенсом — «самопідтримуваний розвиток», інколи цей термін тлумачать як всебічно збалансований розвиток. За визначенням Комісії ООН зі сталого розвитку, його мета — задовольняти потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Автор теорії сталого розвитку Ґерман Дейлі логічно тлумачить термін «сталий розвиток» як означення гармонійного, збалансованого, безконфліктного прогресу всієї земної цивілізації, груп країн (регіонів, субрегіонів), а також окремо взятих країн нашої планети за науково обґрунтованими планами (методами системного підходу), коли в процесі неухильного інноваційного інтенсивного (а не екстенсивного) економічного розвитку країн одночасно позитивно вирішується комплекс питань щодо збереження довкілля, ліквідації експлуатації, бідності та дискримінації як кожної окремо взятої людини, так і цілих народів чи груп населення, у тому числі за етнічними, расовими чи статевими ознаками [6].

Сталий розвиток базується на системному підході та сучасних інформаційних технологіях, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямів розвитку та вибрати найбільш оптимальний. Стимулювання сталого розвитку регіону передбачає процес активації спонукань державними і регіональними органами влади регіональної соціо-еколого-економічної системи, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіону [6].

Одже, термін «сталий розвиток» є значно ширшим за «збалансованість і соціально-економічний розвиток» і більш того передбачає довготривалу далекоглядну політику, розраховану на добробут майбутніх поколінь. На наш погляд, «сталий розвиток» не потребує припису «з урахуванням історичних, економічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій», оскільки він включає усю сукупність факторів суспільного буття. У новій редакції Конституції України принцип збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням історичних, економічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій рекомендовано замінити на принцип сталого розвитку адміністративно-територіальних одиниць.




Література:

1. Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади). URL: w1/c1/rada.gov.ua (дата звернення: 17.03.2017).

2. Окрема думка судді Конституційного Суду України Саса С.В. до висновку КСУ 2-в/2015. URL: http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/ndf/05-2015.pdf (дата звернення: 17.03.2017).

3. Іщенко О. Принципи адміністративно-територіального устрою України. Право України. 2011. № 4. С. 238 – 243.

4. Магновський І. Конституційні засади територіального устрою: правовий аспект. URL:  galiciyanews.com.ua (дата звернення: 17.03.2017).

5. Вишневський О.С. До формування концептуальних засад соціальної орієнтації економіки регіону. Экономика и управление.  2011. № 3.  С. 134 – 138.

6. Сталий розвиток. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. URL:   https://uk.wikipedia.org/wiki/Сталий_розвиток. (дата звернення: 17.03.2017).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота