НАТО – УКРАЇНА: ПЕРСПЕКТИВИ ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИН - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

НАТО – УКРАЇНА: ПЕРСПЕКТИВИ ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИН

29.09.2017 17:16

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Філяніна Людмила Анатоліївна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ


Проблемам співвідношення у міжнародних відносинах війни та миру, права і сили цікавилось людство майже з часів заснування перших держав. Особливого значення в цьому питанні набула перша в історії міжнародна організація – Ліга Націй, котра внесла суттєві корективи в систему міжнародних відносин і безпеки. Організація спробувала замінити практику створення військово-політичних союзів держав. З цією метою була започаткована система забезпечення колективної безпеки. Статут Ліги Націй обмежував право держав-учасниць на війну і передбачав застосування санкцій до держав, що порушуючи його приписи вступили у війну. Цей документ став фундаментом у формуванні принципу незастосування сили та заборони агресивної війни. Необхідно зауважити, що ні в теорії ні в практиці міжнародних відносин на сьогодні не існує єдиної концепції безпеки. У літературі виділяють декілька її різновидів, а саме: «загальна безпека», «глобальна безпека», «національна безпека», «міжнародна безпека». Будь-яка з них охоплює комплекс соціальних відносин, має історичні й правові витоки. Водночас, питання міжнародної безпеки пов’язані з підготовкою, впровадженням та реалізацією політико-правових засобів попередження війн та збройних конфліктів, підтримання або поновлення міжнародного миру. 

Так, ст. 51 Статуту ООН, проголошує невід’ємне право незалежних держав на індивідуальну або колективну оборону. Першим кроком на шляху до створення системи міжнародної (колективної) безпеки було підписання у 1949 році європейськими державами (Бельгія, Великобританія, Люксембург, Нідерланди, Франція) Північноатлантичного договору і як результат створення Північноатлантичного альянсу. Згодом з метою розширення меж колективної безпеки після тривалих перемовин до Альянсу приєдналися США, Канада та інші держави (всього 12) підписавши у квітні 1949 року Вашингтонський договір.

Ряд подій, що пов’язані із розпадом Союзу РСР: закінчення «холодної війни», припинення існування Організації Варшавського договору, набуття незалежності Україною – надали можливість нашій державі заручитися міжнародною підтримкою задля забезпечення безпеки від зовнішнього втручання. Тобто, Україна, отримала шанс стати учасницею однієї з військово-політичних міжнародних організації, котра впродовж тривалого часу проводить активну роботу щодо гарантування миру і безпеки на міжнародній арені – Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Так, Україна в 1994 р підписує рамковий документ «Партнерство заради миру» в якому приймають участь держави, котрі отримали запрошення від Північноатлантичної Ради. Метою даної програми є посилення безпеки і стабільності в усій Європі, розширення та активізація політичного і військового співробітництва. Згодом, у 1997 р. одним із національних інтересів у зовнішньополітичний діяльності визначається розвиток стратегічного партнерства з НАТО та створюється Комісія НАТО – Україна (КНУ). З часом спостерігається поглиблення взаємовигідного співробітництва і Україна приймає найактивнішу участь в усіх операціях та місіях під керівництвом НАТО. Пріоритет в роботі НАТО – Україна віддається підтримці різнопланових реформ у сфері оборони і безпеки та зміцнення забезпечення самооборони. 

Сьогодення диктує нові горизонти співробітництва НАТО – Україна. Багатовекторність розвитку та міжнародна невизначеність України призвели до конфлікту з Росією: анексія Кримського півострова, збройний конфлікт на Сході України. Після неприкритої політичної і військової агресії зі сторони Росії стосовно нашої держави, Президент України своїм указом від 24.09.2014 р. запроваджує у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності» тим самим визначив пріоритетні напрямки співробітництва у зовнішньополітичній діяльності на наступні роки з подальшим розширенням стратегічного партнерства з США, Європейським Союзом та НАТО. Водночас, у грудні 2014 р. Верховна Рада України приймає рішення про відмову України від позаблокового статусу, котрий був проголошений у Декларації про державний суверенітет: стати у майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках. Така відмова була обумовлена її неефективністю убезпечення держави від зовнішньої політичної та військової агресії. Після внесення змін до Законів України «Про основи національної безпеки України» і «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» наша держава поновила курс на євроінтеграцію з майбутнім приєднанням до Європейського Союзу і Організації Північноатлантичного договору. 

Сучасні партнерські відносини НАТО – Україна розвиваються у двох напрямах політичне і практичне співробітництво. Так, щороку з 2009 р. розробляється Річна національна програма взаємодії (РНП) відповідно до якої Організація та її держави-учасниці в секторі безпеки й оборони надають тренінгову і матеріально-технічну допомогу Україні. Практичною складовою партнерських стосунків є створення під проводом КНУ спільних робочих груп НАТО – Україна, серед яких групи: з питань військової реформи, оборонно-технічного співробітництва та інші. В останні роки у військовій сфері відповідно до Коаліційної угоди в рамках реформи Збройних Сил України активно запроваджуються стандарти НАТО.

Отже, невід’ємним складовим елементом євроінтеграційного процесу України є її партнерство з Північноатлантичним альянсом. Прагнення України приєднання до Північноатлантичного договору доповнює процес внутрішньодержавних реформ у контексті імплементації Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом та обумовлено необхідністю підвищення ефективності, координації систем комплексної міждержавної безпеки і оборони задля збереження миру, запровадження стандартів НАТО у збройних силах України.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота