ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ ЗОНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ ЗОНІ

20.11.2017 16:42

[Секція 6. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Автор: Михайленко Костянтин Сергійович, студент 5 групи 4 курсу Слідчо-криміналістичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Чорнобильська катастрофа завдала Україні та територіям прилеглих країн чималої шкоди екологічного та соціально-економічного характеру. На відповідній території з’явилися суспільні відносини нового типу, які потребують відповідного правового регулювання. Не дивлячись на те, що з моменту катастрофи минуло вже понад 30 років, ця проблематика не втрачає своєї актуальності. Саме тому важливим питанням є розробка правового забезпечення та регулювання екологічної безпеки в зоні відчуження з метою удосконалення системи законодавства в контексті подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та вирішення основних екологічних проблем України.

Узагалі до правового поля регулювання відносин у зв’язку з Чорнобильською катастрофою належить близько 100 актів законодавства (закони, укази Президента України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України) [1].

Одними з останніх та найактуальніших на сьогодні є: Указ Президента «Про додаткові заходи щодо перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему та відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника», які було прийнято у квітні 2016 року. На їх виконання розроблено проект Стратегії подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення. Крім того, з метою забезпечення послідовних підходів щодо впровадження змін у зоні відчуження 14 липня 2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань правового режиму території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цей Закон надає правові підстави для перетворення збиткової зони відчуження на територію інновацій та реформ. Разом з тим за відсутності ефективного управління та виваженого підходу, на превеликий жаль, існує ризик її перетворення на свого роду ядерний могильник, і завданням адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки в Чорнобильській зоні відчуження на сучасному етапі є якраз необхідність запобігання вказаному ризику [2].

Очевидно, що питання адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки в Чорнобильській зоні відчуження посідає важливе місце на сучасному етапі правотворчості в державі. Як приклад, за період роботи четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання проведено 12 засідань Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, на яких розглянуто 154 питання, у тому числі по контролю за виконанням законів, постанов, власних рішень. Зокрема, внесено на розгляд Верховної Ради України та розглянуто на засіданні Комітету 24 проекти законодавчих актів, з підготовки яких Комітет визначено головним. З огляду на проведений аналіз, цілком логічним є висновок, що зусилля законодавця сконцентровані на розробці нормативно-правових актів страте- гічного (а на практиці — дуже часто декларативного) характеру. Визначення базових принципів, основ, безумовно, є надважливим питанням, і з цим погоджуються в тому числі і науковці (як приклад, обґрунтовується необхідність розробки і прийняття Стратегії подолання наслідків Чорнобильської катастрофи до 2060 року) [3].

Необхідно зазначити, що економічний стан держави протягом усього періоду її існування не дозволяв і не дозволяє повною мірою забезпечити реалізацію заходів відповідно до вимог чинного законодавства. Для України характерним є дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення екологічних програм та заходів у сфері навколишнього природного середовища та постійне зменшення обсягів капіталовкладень у природоохоронну сферу. На жаль, ще з радянських часів існувала і продовжує бути незмінною тенденція виділення коштів на природоохоронні потреби в нашій країні за залишковим принципом. Вона знаходить своє відображення і в законодавстві [4].

Нинішній розвиток політичних та соціально-економічних процесів в Україні ставить на порядок денний питання активізації національної політики у сфері правового забезпечення екологічної безпеки в Чорнобильській зоні відчуження. Специфіка ситуації полягає в тому, що накопичувані десятиліттями екологічні проблеми треба вирішувати в зовсім інших політичних та економічних умовах [5].

Більше того, низка  чинних підзаконних актів суперечить законам. Нерідко вітчизняне законодавство неспроможне захистити права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто наявна велика кількість проблем, пов’язаних з адміністративно-правовим забезпеченням подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, які потребують оперативного і професійного вирішення [2].

Отже, аналіз проблем законодавчого регулювання відновлення Чорнобильської зони, дає підстави зробити висновки про те, що найважливішими напрямами діяльності законодавця є створення ефективної системи правового регулювання відносин, що фактично склалися на відповідній території. Проблему екологічної безпеки треба розглядати в рамках національної безпеки, як один з її основних елементів, що спрямований на забезпечення життєво важливих інтересів усього суспільства. Разом з тим, окрім необхідності правового регулювання, варто звернути увагу на відновлення безпеки у Чорнобильській зоні відчуження, також необхідно враховувати рівень правосвідомості та заінтересованості суспільства до даної проблеми. Нагальною потребою є створення ефективної системи управління шляхом впровадження передових досягнень науки і техніки, залучення іноземних інвестицій для відновлення та очищення даної території. 

Література:

1. Радіаційна ситуація в Україні та проблеми життєдіяльності громадян на забруднених територіях / за ред. В. В. Дурдинця; М-во України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. — Київ: Агентство «Чорнобильінтерінформ», 2001. — 30 с.

2. Кутиркін А. Деякі актуальні правові проблеми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи / А. Кутиркін // Економіка і право. — 2010. — № 9. — С. 100–105

3. Федевич О. М. Адміністративно-правовий статус Державного агентства України з управління зоною відчуження: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О. М. Федевич. — Київ, 2011. — 17 с.

4. Кузнєцова С. В. Правове забезпечення фінансування у сфері охорони навколишнього природного середовища: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / С. В. Кузнєцо- ва. — Київ, 2000. — 20 с.

5. Кравців В. С. Регіональна екологічна політика в умовах становлення ринкової економіки в Україні (теорія, методи, практика): автореф. дис. ... д-ра екон. наук / В. С. Кравців. — Київ, 2007. — 43 с.

________________________________

Науковий керівник: Лозо Олена Вячеславівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри екологічного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота