ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПРАВОСУДДЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПРАВОСУДДЯ

24.11.2017 16:59

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Кривуля Маріанна Валеріївна, студентка 4 курсу 2 групи міжнародного-правового факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


В останні роки показники застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) українськими суддями зростають, але водночас спостерігається також зростання критичного ставлення вищих судових інстанцій до практики звичайних судів щодо застосування практики ЄСПЛ. При цьому виникає необхідність оцінки того, чи відбувається перехід кількості в якість, і саме в ту, яку очікують. Залишається високим рівень декларативних посилань на Конвенцію, а також посилань, де сумнівною є наявність зв’язку Конвенції та предмету судового розгляду. Щодо таких рішень виникає риторичне запитання щодо можливості взагалі розглядати такі рішення як «застосування Конвенції». Рідкісними є ситуації, коли посилання на практику ЄСПЛ є результатом самостійного та обумовленого обставинами конкретної справи вибору судді, а не використанням правової позиції вищого суду [3].

Існує проблема використання суддями перших інстанцій не зовсім коректних зразків застосування вищими судами конкретних рішень ЄСПЛ. Наприклад, у кількох рішеннях судів першої інстанції було використано помилкове тлумачення Вищим Господарським судом України позиції ЄСПЛ у Рішенні в справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. [2].

Поширеність шаблонів не означає необхідності їх усунення. Навпаки, практика потребує вироблення таких шаблонів аргументації на основі рішень ЄСПЛ для певних стандартних ситуацій, щодо яких національне законодавство може виявитись недостатнім. У багатьох рішеннях українських суддів посилання зроблено на «вторинні рішення», де лише застосовано загальний підхід, який було визначено в інших рішеннях, посилання на які відсутні, без урахування специфічного українського контексту. Проблемою є «надмірність посилання», коли в рішенні наводяться посилання на однотипні рішення, які фактично дублюють певну правову позицію. Досить помітною проблемою також стає маніпулятивне застосування практики ЄСПЛ, коли використання рішення ЄСПЛ відповідає не обставинам справи, а «потребам судді» щодо обґрунтування власного рішення. Тобто, відбувається підміна аналізу обставин конкретної справи посиланням на певні загальні висновки/принципи у рішеннях ЄСПЛ. Водночас слід звернути увагу на відсутність чіткого розрізнення правових позицій ЄСПЛ («прецеденту») та аргументів ЄСПЛ у конкретній справі. Рішення ЄСПЛ завжди є індивідуальним і всі правові аргументи (позиції), що в певному контексті є обов’язковими, в інших умовах можуть бути лише додатковим способом тлумачення. На мою думку, рішення ЄСПЛ – це висновок, що міститься у мотивувальній частині рішення, набір обов’язкових та необов’язкових тверджень [3].

Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних та цивільних справ «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя» робить акцент переважно на колізійній стороні застосування міжнародних договорів. Щодо ж до Конвенції, то необхідність застосування її положень національними судами обумовлюється потребами посилення національних механізмів захисту прав людини [1]. 

Таким чином, важливим практичним кроком для подолання виявлених недоліків має стати підготовка спеціальної Постанови Верховного Суду щодо застосування практики ЄСПЛ національними судами.

Література:

1. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних та цивільних справ № 13 від 19 грудня 2014 р. «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя» [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: оф. веб – портал. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/34.

2. Справа “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” (Заява № 70297/01) [Електронний ресурс] : Рішення Європейського суду з прав людини, 18 жовтня 2005 р. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/980_444.

3. Фулей Т. І. Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів / Т. І. Фулей ; 2-ге вид. випр., допов. – К., 2015. – 208 с.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота