СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЙ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЙ

29.11.2017 07:03

[Секція 2. Менеджмент]

Автор: Шудрик Богдана-Вікторія Сергіївна, студентка, Національний Університет "Львівська Політехніка"


Перехід суспільства до постіндустріального етапу супроводжується формуванням національної інноваційної системи – сукупності законодавчих, структурних і функціональних компонентів (інституцій), задіяних у створенні та застосуванні наукових знань і технологій, що визначають правові, економічні, організаційні та соціальні основи забезпечення в країні інноваційних процесів.

Йдеться про структурні, технологічні та інституційні зміни, спрямовані на технологічну модернізацію національної економіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на глобальному ринку товаровиробників. У цих процесах, як слушно зауважує В. Близнюк, визначальним є: по- перше, людський капітал з певним освітньо-кваліфікаційним рівнем і навичками; по-друге, застосування новітніх стилів управління, котрі стимулюють постійний розвиток, ефективне зростання та внутрішню самоорганізацію, і нарешті по-третє, технологічна культура персоналу [2]. 

Актуальність викладеного пояснюється тим, що з розвитком технічного прогресу глобальний ринок праці й, відповідно, вітчизняний ринок праці мають зрослі потреби у висококваліфікованих робітниках, що робить їх ринками інтелектуальної робочої сили, здатних задовольнити потреби економіки в прискореному інноваційному розвитку. У свою чергу інтелектуалізація економіки зумовлює розвиток галузей і напрямів діяльності, де потрібні насамперед висококваліфіковані фахівці, а не значні капітальні вкладення. Ступінь кваліфікованості таких фахівців залежить від рівня набутих знань як результату поєднання освіти і досвіду. Теоретичною основою для оволодіння цими професійними знаннями й уміннями слугує інформація як основний ресурс, що їх формує, і трансформується самими суб’єктами професійного навчання у знання, що знову можуть передаватися у вигляді інформації іншим людям чи одразу матеріалізуватися в товарну продукцію. Інтелектуалізація праці й розвиток нових видів послуг актуалізує необхідність зміни навичок, якими мають володіти кваліфіковані робітники підприємств. Свідченням цього є визнання третиною опитаних робітників причин швидкого старіння знань – впровадження технічних новацій. Американські вчені запропонували вимірювати швидкість старіння знань спеціаліста одиницею "напіврозпаду компетентності" (період зниження компетентності на 50% унаслідок появи нової інформації). Адже ще на початку ХХ століття людині вистачало на весь період її трудової діяльності знань, здобутих під час загальноосвітнього та професійного навчання. В умовах, коли щорічно оновлюється до 20% професійних знань, поява нової наукової і технологічної інформації знижує компетентність фахівців на 50%. Інтенсивність цього процесу має тенденцію до зростання. Якщо 50% старіння знань випускника 1940 років наставало за 12 років, то для випускника 1960 – за 8–10, 1970 – за 5. Нині цей поріг настає менш, як за 5 років, тобто раніше, ніж закінчується навчання. Тому основою для розвитку професійного навчання кваліфікованих робітників є концепція "гнучкого працівника", мета якої – підготовка робітників не з однієї, а з 2–3 спеціальностей, з наступним підвищенням кваліфікації протягом усього трудового життя [3].

Вивчення молодіжного ринку праці показало, що важливою умовою соціального захисту випускників професійних навчальних закладів і зростання рівня їх конкурентоздатності на ринку праці є якість і широта технологічної освіти, яка дозволить їм швидше адаптуватися до соціальних і технологічних змін. У зв’язку з цим, проблема адаптації кваліфікованих робітників до вимог ринку праці розглядається як комплексна проблема, рішення якої відбувається з урахуванням того, що в умовах ринкової економіки людина виступає активним суб’єктом на ринку праці і вільно розпоряджається своїм капіталом – кваліфікацією. У цьому аспекті важливими напрямами організації та здійснення професійного навчання на виробництві згідно з Законом України "Про професійний розвиток працівників" є: розроблення поточних перспективних планів професійного навчання працівників підприємства; організація професійного навчання працівників безпосередньо на підприємстві (в організації, установі) та на умовах договорів у професійно-технічних, вищих навчальних закладах; інших підприємствах; добір викладачів, майстрів (інструкторів) виробничого навчання, організація підвищення їх кваліфікації; комплектація навчальних груп; методичне забезпечення навчального процесу, розробка робочих навчальних планів та програм; участь в організації роботи кваліфікаційних комісій; розробка заходів щодо створення і розширення навчально- виробничої бази, придбання або виготовлення навчально-наочних посібників, обладнання та технічних засобів навчання; організація навчання молодих спеціалістів під час проходження стажування на підприємстві; вивчення, узагальнення та поширення досвіду найкращої роботи з професійного навчання кадрів; підготовка статистичної звітності з професійного навчання кадрів на виробництві, аналіз результатів та оцінювання ефективності роботи з професійного навчання персоналу; підготовка пропозицій з питань професійного навчання персоналу для включення в колективні угоди підприємства [3].

Отже, висока якість професійного навчання робітників на виробництві, з урахуванням глобальних економічних і техніко-технологічних змін, забезпечує людям можливість повноцінного саморозвитку й самореалізації в обраному виді трудової діяльності, розширення меж професійної компетентності й мобільності, підвищення продуктивної праці й заробітної плати, зростання економічних показників підприємств.

Література:

1. Бала Р.Д. Функціональне та змістове значення коучингу на підприємстві / Р.Д. Бала // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. – Львів: РВВНЛТУУ, 2010. – Вип. 10. – 360 с. 

2. Близнюк В.В. Людський потенціал: особливості формування модернізації // Економіка і прогнозування. – № 4. – С. 106–116.

3. Калина А.В. Ринок праці : навч. посіб. / А.В. Калина, А.А. Котвицький. – К. : Т-во «Знання», 2010. – 207 с.

_____________________

Науковий керівник Лісовська Л.С., кандидат економічних наук, доцент, Національний Університет «Львівська Політехніка»

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота