ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ - Наукові конференції

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

15.12.2017 20:45

[Секція 7. Податкова система. Бюджетна система]

Автор: Терес Юлія Сергіївна, здобувач кафедри фінансів Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Процес формування боргової політики, яка орієнтована на досягнення стабілізації фінансової системи, пов’язаний з вирішенням ряду принципових питань. Передусім, це обумовлює формування методологічного апарату, який враховуватиме питання компенсації впливу економічних, фінансових, політичних та інших факторів на сферу державного боргу. Також важливо здійснювати формування точних макроекономічних прогнозів, які охоплюватимуть, як середню, так і довгострокову перспективу функціонування внутрішнього та світових ринків. Поряд з цим, принциповим елементом боргової політики є формування системи контролю за її реалізацією, що дасть можливість адекватно реагувати на можливі зміни зовнішніх та внутрішніх умов.

Механізми державного управління реалізації боргової політики повинні сприяти забезпеченню процесам відтворення, стабілізації грошово-фінансової системи та збалансованості бюджетної сфери, як на місцевому, так і на державному рівні. 

Боргова політика та механізми її реалізації не повинні призводити до руйнації фінансової системи та  її цілісності. У цьому контексті на етапі формування політики у сфері державного боргу, вирішальне значення має реалістичність макроекономічних прогнозів, оскільки помилки у розрахунках призводять до неефективного витрачання бюджетних коштів та зниження потенціалу фінансової системи держави взагалі. В Україні це питання є актуальним та гострим вже достатньо тривалий час, але так і залишається не вирішеним. Наприклад, це стосується показників фінансування державного бюджету за рахунок коштів, отриманих від приватизації державного майна. Останні п’ять років в законах про державний бюджет цей показник  визначається на рівні 17 млрд.грн., але жодного разу так і не був досягнутий.

До основних критеріїв формування та реалізації політики у сфері державного боргу належать фінансово-економічні показники, які характеризують стан боргової безпеки. Такими слід вважати: рівень співвідношення державного та гарантованого державою боргу до ВВП, відношення валового зовнішнього боргу до ВВП та до експорту, середньозважена доходність ОВДП на первинному ринку, індекс ЕМВІ+Україна, частка державного внутрішнього боргу у загальному обсязі державного боргу, середньозважений строк до погашення державного боргу, частка державного боргу з фіксованою ставкою, частка державного боргу, який рефінансується у відповідному періоді та частка державного боргу в іноземній валюті.

Індекс емісійних ринків (EMBI+) відстежує загальну прибутковість зовнішніх боргових інструментів, що торгуються на ринках країн, які розвиваються. Цей Індекс є ефективним індикатором для іноземних інвесторів, які готові вкласти фінансові ресурси в економіку тієї чи іншої країни.

Необхідною передумовою економічної стабільності і зростання є боргова стійкість. Надмірний рівень заборгованості породжує зворотні стимули для приватних інвесторів і урядів, підриває довгострокові основи для економічного розвитку. У випадку неплатоспроможності держави вірогідним є виникнення нової хвилі повномасштабної фінансової кризи, яка матиме своїм наслідком припинення зовнішнього фінансування суб’єктів національної економіки, дестабілізацію банківської системи і гальмування внутрішнього кредитного процесу, різке знецінення національної валюти і зниження обсягів міжнародної торгівлі.[1, с.31]

Суттєве зростання державного боргу України упродовж 2013-2017 років, високі валютні ризики за зовнішніми запозиченнями та посилення тиску на державний бюджет, спричиненим високою вартістю боргових інструментів актуалізують проблеми формування та реалізації боргової політики.

Як свідчать показники динаміки державного та гарантованого державою боргу, рівень боргового навантаження суттєво збільшився у 2014 році. Так, якщо у 2013 році співвідношення державного та гарантованого боргу складав 40,2 відс. до ВВП, то у 2014 році він зріс до 70,3 відс. до ВВП. У подальшому цей показник лише зростав. Так, за підсумками 2015 року рівень співвідношення становив 79,4 відс., у 2016р. – 81,0 відс., а за прогнозними даними 2017 року – 84,4 відсотка від ВВП.

Слід зазначити, що українське законодавство містить норми, згідно з якими співвідношення боргу до ВВП має граничний рівень. Так норми Бюджетного кодексу України визначають, що граничний обсяг державного (місцевого) боргу і гарантованого державою боргу, що загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі очікуваного перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України невідкладно звертається до Верховної Ради України за дозволом на тимчасове перевищення такої граничної величини та подає для схвалення план заходів з приведення загального обсягу державного боргу та гарантованого державою боргу до встановлених вимог[2]. За висновками численних емпіричних досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених, економічно безпечний розмір державного боргу для країн з ринками, що формуються, не перевищує 25-40 % ВВП [3]. 

В Україні на сьогоднішньому етапі боргові операції перетворюються з інструменту досягнення макроекономічної стабілізації на фактор ризику, що сам стає чинником дестабілізації. Бюджетна політика, що у першу чергу переслідує максимізацію збору податків, призводить до викривлення системи державних фінансів та погіршує економічне становище багатьох галузей. При цьому, витрати на обслуговування державного боргу, що зростають, потребують щороку більших обсягів державних запозичень.

Разом з цим, боргова політика не є окремою ланкою державного управління у сфері фінансів. Вона формується за наслідками управлінських рішень у сфері грошово-кредитних відносин, змін у системі оподаткування, дії системи контролю щодо ефективності державних видатків, рівня дефіциту державного бюджету, впливу зовнішньоекономічних чинників тощо.

Література:

1. Богдан Т.П. Управління державним боргом і макрофінансові ризики в економіці України // Фінанси України. – 2011. – № 1. – С. 13-22.

2. Бюджетний кодекс України. Електронний ресурс. Режим доступу. -  http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.

3. Т. П. Богдан Державний борг України: особливості формування та управління в сучасних умовах. Електронний ресурс. Режим доступу. -  http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Fu_2013_1_5.pdf.

______________________

Науковий керівник: Лютий Ігор Олексійович, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота