БАНКІВСЬКИЙ СЕКТОР УКРАЇНИ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ. РЕФОРМУВАННЯ 2014-2015РР - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

БАНКІВСЬКИЙ СЕКТОР УКРАЇНИ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ. РЕФОРМУВАННЯ 2014-2015РР

18.12.2017 16:01

[Секція 6. Банківська справа. Гроші, фінанси і кредит]

Автор: Завгородня Дарія Сергіївна, студентка факультету менеджменту та маркетингу, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»


Важливою умовою нормального функціонування економіки будь-якої країни є банківський сектор. Його стабілізація - це справа не одного дня. А саме зараз Україні необхідна його реформація.

Банківська система України – це складова економічної системи держави, що включає в себе Національний банк України; інші банки; небанківські фінансові установи, виключною діяльністю яких є прийняття вкладів, розміщення кре- дитів або ведення рахунків клієнтів; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; банківську інфраструктуру, а також зв’язки між ними. [2]

Реформування банківської системи 2014-2015рр. пройшло з відчутними наслідками для економіки України, які б’ють всі антирекорди. Одним з головних наслідків, на нашу думку, стало зростання недовіри до банків. Люди не відчували надійності і власноруч руйнували власну економіку. Хоча ця проблема, в свою чергу є результатом неправильної політики регулятора – Національного банку України. Саме НБУ знищив довіру суспільства та інвесторів до фінансової системи та економіки в цілому. Роботою НБУ також можна назвати шокову девальвацію національної грошової одиниці(Україна втратила 68% курсової вартості гривні.), підняття цін кредитних ресурсів в Україні, скорочення кредитування українськими банками, високий рівень збитковості. До проблем, що виникли як наслідок ніби навмисного хибного регулювання НБУ також належать: різке скорочення кількості банків за 2014-2016рр.

2014 року ситуація в банківській сфері змінилася докорінно. Центральний банк за один рік видав понад 200 мільярдів гривень позичок рефінансування і викупив у держави облігацій на 180 мільярдів гривень. Райдужні очікування клієнтів банків розтанули миттєво. Девальвація курсу валют привела до масового вилучення українцями грошей з банків. Банки визнали свою неспроможність сплатити борги тому, що втратили левову частину ринкових джерел надходження. НБУ, ніби намагаючись виправити ситуацію, заповнив банки штучно надрукованими грішми. Унаслідок такої політики обсяг централізованого рефінансування перетнув межу. НБУ мав намір замінити надходження депозитів штучними грішми для того, щоб перекрити дефіцит і вирівняти баланс банків.

Тепер здається очевидним те, що такі дії не могли дати позитивного ефекту. Важко однозначно визначити, характер цієї політики. Але якщо регулятор зробив таке рішення – можливо ним був передбачений інший варіант розвитку подій. Але, на жаль, значна емісія лише приблизила девальвацію і ще сильніше спустошила банки та знизила вартість їх ресурсів. У першому кварталі 2015 року не маючи вагомих причин емітували понад 60 мільярдів гривень для позичок

«Нафтогазу», для поповнення капіталу державних банків і для фонду гарантування вкладів.

Наслідком стало прискорення інфляції споживчих цін, що досягла 50% на 2015 рік та значне підвищення ставок позичкових відсотків. У 2016 році центральний банк усвідомив всю помилковість емісійної політики. Саме руйнівна емісійна політика тоді наблизила фінансову кризу. Зупинилися ринково-кредитні операції банків, останні залишилися без депозитних надходжень та отримання відсотків, що привело до фінансової неспроможності банків. За таких умов регулятор, намагаючись врятувати комерційні кредитні установи, почав виплачувати проценти за гроші, які ті, опинившись у безвихідному становищі, клали на депозитні рахунки НБУ.

Більше ста мільярдів гривень опинилося на депозитних рахунках Національного банку України. Замість грошей Банки отримували депозитні сертифікати, які використовувалися як цінні папери, які можна було продавати.

Такі операції здійснювалися не заради збереження залишку грошей банків, так як їх можуть зберігати і безпосередньо самі банки. Ніякої реальної вартості через вкладення коштів на рахунки регулятора не утворювалося. Проценти були несправжніми. Схоже, що НБУ мав на меті зовсім не попередження банкрутства банків. Тому, що якщо цінні папери регулятора мають грошову ліквідність, навіщо вони банкам? Схоже на лихварську політику НБУ.

Фіктивні депозитні послуги регулятора і штучні відсоткові платежі комерційним установам стали основою повторної грошової емісії та є причиною паси- вності банків. Нащо працювати з реальними людьми і підприємствами, коли НБУ і без цього забезпечує прибутками? Таким чином економіка позбавлена фінансових вливань через витіснення функції кредитування. У дійсності НБУ створив віртуальний оборот коштів, який не приносить реального доходу. Лише певні кредитні установи мають змогу отримувати штучні прибутки. А кошти, які банкам можна було б вкладати в розвиток економіки залишаються замороженими.

Політика НБУ має ще одну маловідому, але просто обурливу сторону - активне сприяння банкам країни-агресора. Політика і економіка тісно пов’язані, і після подій останніх років цілком зрозуміло очікувати виведення російських банків. І справа не лише у патріотизмі. Проте, попри санкції, капітал російських банків в Україні за останні роки збільшився з 12% до 40%.[1] Вони мають такі ж можливості як і вітчизняні банки: отримують кредити у гривнях та відсотки від НБУ, мають право купити український банк і чинять тиск на внутрішній ринок валют.

Очевидно, що сьогодні – не кращі часи розвитку банківської системи. Події в державі зовсім не стимулюють покращення, а навпаки. В Україні відбувається перехід до європейського зразку управління та діяльності. І хоч здається, що з часом ситуація лише погіршується, ці поступові зміни нашої вкрай нестабільної економіки приведуть до покращень. Стабільність політичної і економічної систем є запорукою стабільності всіх інших систем країни. Ряд проблем, що стосуються банківської системи, в нашій країні справді намагаються вирішувати. Але зрозуміло, що це справа не одного року.

Позитивні зміни і досягнення економічної стабільності стануть можливими за умови реалізації наступних пунктів:

- розставлення правильних пріоритетів для економічного розвитку;

- підвищення рівня життя населення і зміцнення фінансових систем;

- підвищення рівня довіри населення до банків;

- розробка і удосконалення програм функціонування банківської системи;

- збільшення частки безготівкового грошового обігу;

- підвищення ресурсного потенціалу банків;

- удосконалення менеджменту банківської системи;

- розвиток банківської інфраструктури;

- підвищення прозорості діяльності комерційних банків.

Література:

1. В. Лановий. Як подолати колапс банківської системи. - Електронний журнал «Економічна правда», 3.01.2017. https://www.epravda.com.ua/columns/2017/01/3/616692/

2. Електронний ресурс: https://uk.wikipedia.org/wiki/Банківська_система_України

__________________________

Науковий керівник: Дученко Марина Михайлівна, кандидат економічних наук, доцент, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота