ОСОБЛИВОСТІ НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСОБЛИВОСТІ НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

18.12.2017 17:14

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Романова Дар’я Вікторівна, магістр факультету економіки, права та інформаційних технологій, Київський національний університет культури і мистецтв


Одним з найважливіших ознак високорозвиненого суспільства є добре врегульоване на законодавчому рівні право власності. За даними статистики [1] за останні 5 років у судовій практиці  щорічно 30-45 % справ, що розглядаються в судах приходиться саме на цивільні справи, а справи за позовами про захист права власності належать до найбільш поширених категорій цивільних справ. 

Кожна країна світу має свої особливості правового регулювання. Так для американського юриста, як і для англійського, як зазначав Р. Давид, право - це, перш за все, право судової практики: норми, вироблені законодавством, які по-справжньому входять в американське право лише після того, як будуть неодноразово застосовані і витлумачені судами , коли можна буде посилатися не на самі норми, а на судові рішення, що їх застосували. 

Тоді як в Україні Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми конституції є нормами прямої дії.

Інститут права власності в Україні можна вважати комплексним (багатогалузевим) інститутом права та законодавства. Це зумовлено тим, що норми інституту права власності містяться як в цивільному законодавстві, так і в інших галузях законодавства (конституційному, земельному, сімейному та ін.). Основними законодавчими актами регулюючими право власності є Конституція України, Цивільний кодекс України (книга 3 «Право власності та інші майнові права», книга 4 «Право інтелектуальної власності»).

Одним з показників рівня правого регулювання можна вважати рейтинг країн за міжнародним індексом захисту прав власності.

Міжнародний індекс захисту прав власності (The International Property Right Index) - це комбінований показник, який вимірює досягнення країн світу з точки зору захисту прав власності - як фізичної, так і інтелектуальної. [2]

Індекс вимірює досягнення країни з точки зору стану та ефективності захисту прав приватної власності за трьома основними категоріями:

1. Правове і політичне середовище: незалежність судової системи і неупередженість судів, верховенство закону, політична стабільність, рівень корупції.

2. Права на фізичну власність: захист фізичних прав власності, реєстрація власності, доступність позик.

3. Права на інтелектуальну власність: захист інтелектуальних прав власності, захист патентного права, рівень «піратства».

За даними цього дослідження із 129 країн Україна посідає 119 місце за загальним індексом (який дорівнює – 4,0) після таких країн, як Нікарагуа, Пакистан (з індексом 4,1). Фрагмент дослідження наведено в табл. 1.1




Як видно з табл.1.1 Україна має доволі низький рівень захисту права на фізичну та інтелектуальну власність (4,4 та 4,2 відповідно за 10-тибальною шкалою). Найвищий індекс захисту прав власності мають Фінляндія та Швеція – 8,5. Індекс правового та політичного середовища цих країн становить 8,8, індекс захисту права на фізичну власність – 8,3 для Фінляндії та 8,2 для Швеції, а індекс захисту права на інтелектуальну власність – 8,5.

Результати дослідження підтверджуються на практиці тим, що прогалини в регулюванні відносин у сфері права власності спричиняють деякі труднощі у застосуванні судами чинного законодавства. [3] 

За нормами ЦК підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватися різними способами, які в науці традиційно поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Похідними способами набуття права власності зазвичай є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб чи публічно-правових утворень.

Практичне значення такого розмежування полягає в тому, що у похідних способах набуття права власності на майно судам необхідно враховувати вірогідність наявності на це майно прав інших осіб – невласників, наприклад іпотекодержателя, заставодержателя, орендатора, іншого суб’єкта обмеженого речового права. Ці права зазвичай не втрачаються при зміні власника речі, яка переходить до нового власника, маючи обтяження. Фактично діє старе правило римського права: «ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам».

Загальною ознакою похідного способу набуття права власності є правонаступництво, тобто перехід права власності від одних осіб до інших. Таким чином, підстава набуття права власності в одних осіб є одночасно підставою для припинення права власності в інших осіб і навпаки. Отже, важливе значення у таких випадках має визначення моменту, коли до набувача майна переходить право власності, адже з цього моменту переходить і тягар утримання власності і ризик випадкового знищення чи пошкодження майна.

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного – правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Як правило, зазначені способи виникнення права власності використовуються будь-якими суб’єктами цивільного права. Однак, окремі способи набуття права власності можуть використовуватись лише суворо визначеними суб’єктами. Так, реквізиція, конфіскація, націоналізація можуть бути способами виникнення тільки права державної власності.

Особливим способом набуття права приватної власності громадян і юридичних осіб є приватизація державного майна, яку насамперед слід розглядати як підставу для припинення права державної власності.

Слід мати на увазі, що судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. 

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди повинні враховувати презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Особливе значення має визначення моменту набуття права власності. Розглянемо декілька прикладів.

Для рухомих речей у ЦК визначено цей момент моментом передання (вручення, отримання) та заволодіння речі. Слід мати на увазі, що цей момент в законодавстві визначений не однозначно, бо може бути встановлено інший момент передачі. Крім того, передавання означає  не лише фактичне вручення рухомих речей, а ще й вручення набувачеві коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Набуття прав власності на об’єкти нерухомості також мають свої особливості. Зокрема, право власності на квартиру, дачу, гараж або іншу будівлю чи приміщення або їх відповідну частку члена житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу виникає при повному внесенні пайових внесків.

Відповідно до ст. 722 ЦК [4]  право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, що посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Є також особливості набуття права власності при передачі рухомого та нерухомого майна  як вкладу до статутного (складеного) капіталу юридичної особи. Так, наприклад, добросовісний набувач набуває право власності на майно не лише тоді, коли набрало законної сили рішення суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна з його володіння, а й тоді, коли попередній власник з відповідним позовом не звертався.

Таким чином, саме момент набуття права власності доволі часто стає вирішальним чинником в судових справах. 

Новостворене майно та об’єкти незавершеного будівництва також мають свої особливості набуття права власності. Право власності на новостворену рухому річ виникає в особи, яка її виготовила (створила), в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з’являється об’єкт, який може кваліфікуватись як нова річ, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому йдеться про створення такого об’єкта для себе, оскільки, якщо він створюється за договором для іншої особи, він стає власністю цієї особи.

Для рухомих речей право власності виникає з моменту закінчення відповідної діяльності (виготовлення, збирання, переробки тощо). Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, але фактично моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація. А визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва (на недобудоване нерухоме майно) в судовому порядку ЦК України  взагалі не передбачено.

Ще одним напрямком, який на даний час зовсім не врегульований (не тільки в Україні), є право власності на майно, що створене віртуально. В зв’язку з розвитком технологій в ІТ-сфері дедалі активніше будуть виникати питання, пов’язані із реалізацією права власності на майно, створене віртуально, наприклад, на криптовалюти. [5]  

Тож, правове регулювання права власності на віртуальне майно, в тому числі на його набуття, – один із перспективних напрямків розвитку законодавства України.

Література:

1. Аналітичний огляд щодо стану здійснення судочинства / Судова влада України -  Режим доступу:http://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/.

2. Міжнародний індекс захисту прав власності. Інформація про дослідження та його результати. - Режим доступу: http://gtmarket.ru/ratings/international-property-right-index/info.

3. Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ. – Верховний Суд України. Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(print)/1207B66D24762C1DC2257D0E004CC419.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

5. Ігор Гомзяк. Законопроекти про криптовалюту: новітні технології у визначенні законодавця.- Українське право.- 15.11.2017. - Режим доступу: http://ukrainepravo.com/scientific-thought/legal_analyst/zakonoproekti-pro-kriptovalyutu-novitni-tekhnologii-u-viznachenni-zakonodavtsya/.

___________________________

Науковий керівник: Биркович Т.І., доктор наук з державного управління, професор, Київський національний університет культури і мистецтв

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота