АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ ТЕОРІЇ ПРАВА У НЕЮРИДИЧНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ ТЕОРІЇ ПРАВА У НЕЮРИДИЧНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

25.02.2018 11:04

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Кравчина Ірина Борисівна, старший викладач, Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія»

Вивчення права в більшості вищих навчальних закладів, як правило, починається з навчального курсу «Теорія держави та права». Традиційно вважається, що теорія держави та права – це фундамент вітчизняної юриспруденції, система знань, спрямована на формування вихідних для всієї юридичної науки понять і категорій. Це наука і навчальна дисципліна, що володіють високим ступенем абстракції, але націлені на практичний результат – формування у студентів правосвідомості, яка об'єктивно відбиває державно-правову дійсність.

Проте в останні роки все частіше провідні вчені виявляють занепокоєння сучасним станом даної науки, яка переживає непростий і суперечливий період своєї історії. Дійсно, колосальні зміни в політичному, соціально-економічному і правовому житті суспільства, які відбулися в Україні за роки незалежності, з одного боку, забезпечили свободу наукової творчості, що знайшла свій вияв у плюралізмі думок і методологій, а з іншого, породили чимало проблем, які підлягають негайному вирішенню. До їх числа, в першу чергу, відноситься переосмислення об'єктно-предметної сфери теорії держави та права та, як наслідок, уточнення її назви.

Протягом багатьох десятиліть серед вчених-юристів превалює думка, що для теорії держави та права властивий двоєдиний характер, що проявляється у дослідженні держави та права у межах однієї науки в їх єдності, взаємозв'язку і взаємодії [1, с. 17]. Головний аргумент на користь подвійності об'єкта юридичної науки – нерозривне існування держави та права в реальному житті: по-перше, держава та право виникають одночасно, з однакових причин; по-друге, за своєю сутністю і типом вони відповідають один одному; по-третє, знаходяться у відносинах нерозривної єдності та взаємного проникнення та не можуть існувати окремо. Проте зазначені міркування не виключають того, що держава та право являють собою особливі, досить автономні та вкрай різнопланові суспільні явища, що мають власний зміст, власні специфічні закономірності становлення й розвитку.

У зв'язку з цим у вітчизняній і зарубіжній юриспруденції все міцніше утверджуються позиції, згідно з якими первісний генезис права корениться не в державі, а в реальному житті, в природних, невідчужуваних правах людини, які є основою, першоджерелом права; право виникає не одночасно з державою, а передує їй; за певних соціальних передумов воно може існувати без держави й поза державою [2, с. 16–17]. Такий підхід до праворозуміння є найбільш затребуваним в рамках міжнародного права в галузі прав людини, яке значною мірою визначає характер і напрямки наднаціонального правового регулювання. Для правового простору Ради Європи, 37-м членом якого є Україна, ці цінності та принципи постають в інтерпретації Європейського Суду з прав людини та здебільшого є результатом європейського консенсусу з питань, що є право людини в сучасному світі.

Зміни в світоглядних підходах до взаємозв'язків держави та права дозволили деяким вченим (М. Козюбра, Д. Керімов, В. Козлов, В. Нерсесянц тощо) ставити під сумнів існування теорії держави та права як єдиної науки та єдиної навчальної дисципліни й порушувати питання щодо доцільності відокремлення теорії права від теорії держави. Проте попри панівну у вітчизняній науці ліберальну версію природно-правової доктрини, що трактує право як систему прав людини, заснованих на загальновизнаних міжнародним співтовариством цінностях, принципах і нормах, зазначена точка зору однозначно не сприймається вітчизняною науковою спільнотою.

Слід зазначити, що окреме від держави викладання права було характерним для дореволюційного періоду, в якому переважна кількість наукових і навчальних курсів називалась «теорією права» або «енциклопедією права». 

Як цілісна загальнотеоретична юридична дисципліна, в рамках якої етатистський (від фр. État — «держава») тип праворозуміння затверджується як виключно правильний і незаперечний, теорія держави та права запроваджується в Радянському Союзі з кінця 1930-х рр. Подальша політизація радянської юридичної науки привела і до закріплення назви курсу «Теорія держави та права» із заняттям «державою» належного йому першого місця, що відбивало реальне співвідношення даних категорій в офіційній ідеологічній доктрині. В останні роки радянської влади і на початку 90-х років ХХ століття в її назву вносилися іноді несуттєві зміни – вводилося слово «загальна», на перше місце ставилося слово «право», а не «держава» тощо.

Для західноєвропейської правової науки й відповідної навчальної дисципліни не є характерним включення до предмета вивчення держави поряд з правом. Так, у Франції загальнотеоретична дисципліна викладається під назвою «Загальна теорія права»; у ФРН базові загальнотеоретичні аспекти права зосереджені в декількох курсах – філософії права, соціології права, теорії права, юридичної методології. У Великобританії загальна наука про право традиційно позначається терміном «юриспруденція» (jurisprudence), яка часто перекладається як «теорія права». [2, c. 17–18Радикальна зміна засад сучасної освіти, змісту, форм і методів освітнього процесу, закладених законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту», передбачає перехід на принципово нову систему професійного навчання, яка передбачає скорочення аудиторних занять і збільшення обсягу самостійної роботи студентів, що неминуче призводить до «економності» освітніх програм, концентрації зусиль студентів на основних темах дисципліни. При цьому слід враховувати, що теорія держави та права викладається на першому курсі студентам, котрі, на жаль, як правило, є мало знайомими з основними загальнотеоретичними поняттями й категоріями юриспруденції – абстракціями високого рівня узагальнення, які вимагають для засвоєння значного напруження мислення. Тому не можна не погодитися з М. Козюброю, який стверджує, що пріоритетне становище державознавчої тематики у загальнотеоретичній юриспруденції не тільки призводить до її перевантаження матеріалом, що становлять предмет інших наук, дублювання, розмивання меж їх предметів у цій частині, але й не сприяє формуванню світоглядних позицій у студентів, які продовжують сприймати право як продукт діяльності держави, а не як самостійну історичну, соціальну та культурну цінність [2, c. 19]. 

Таким чином, з огляду на сучасні тенденції постійного зростання ролі й значення природної школи права в регулятивному механізмі, історичний і зарубіжний досвід викладання права в вищих навчальних закладах, доктринальні обґрунтування окремого від держави вивчення права, вважаємо, що необхідним і достатнім для студентів неюридичних спеціальностей буде вивчення вступного до юридичної науки курсу «Теорія права». Успішне вивчення Теорії права надасть можливість студентам засвоїти категоріальний апарат юриспруденції, оволодіти методологією наукового аналізу правових явищ, виявляти закономірності їх розвитку і певною мірою прогнозувати їх, формувати теоретичну позицію, яка спрямована на ефективне вирішення практичних завдань у сфері майбутньої професійної діяльності. 

Література:

1. М. В. Цвік. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад.АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. — Харків: Право, 2009. — 584 с.

2. М. І. Козюбра. Загальна теорія права : підруч. / [М. І. Козюбра, С. П. Погребняк, О. В. Цельєв та ін.] ; за заг. ред. М. І. Козюбри. – Київ : Ваіте, 2015. – 392 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота