ПРОБЛЕМАТИКА УКЛАДАННЯ УГОД ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ЯК ІНСТРУМЕНТУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОРПОРАТИВНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМАТИКА УКЛАДАННЯ УГОД ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ЯК ІНСТРУМЕНТУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОРПОРАТИВНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ

28.02.2018 20:48

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Рябокінь Тарас Васильович, Університет Державної фіскальної служби України

Економічні системи багатьох розвинутих країн базуються на ефективній взаємодії державного і корпоративного сектору економіки, що дозволяє вирішувати проблеми й усувати протиріччя між інтересами суспільства і окремих корпорацій.  Одним із способів взаємодії даних економічних  секторів,  є  укладання  та реалізація угод державно-приватного партнерства.  

Саме за допомогою даного типу угод, державою регулюється та стимулюється розвиток окремих корпорацій. Одночасно з цим, держава отримує необхідні, для реалізації муніципальних проектів різних  регіональних рівнів, інвестиційні та організаційні ресурси. Основними сферами застосування державно-приватного партнерства в міжнародній практиці є: транспортна галузь, житлово-комунальне господарство, будівництво і обслуговування об'єктів нерухомості, зв'язок, освіта та наука, охорона здоров'я, виконання екологічних програм. Залучення приватного партнера для реалізації та виконання даних угод дозволяє державі перекласти низку бюджетних витрат на приватного корпоративного партнера, який, в свою чергу, отримує можливість інвестувати  власні кошти з метою отримання  прибутку або іншої вигоди в майбутньому. Як засвідчує досвід, приватні корпорації значно ефективніше й якісніше (в порівнянні з державними підприємствами) здійснюють реалізацією  переважної більшості інвестиційних проектів, що відповідає загальносуспільним інтересам. Більше того, світова практика показує, що до учасників подібних партнерств приєднуються освітні й наукові установи, які приносять нові знання, технології, компетенції і т.ін. [1, с. 313]

Незважаючи на ряд переваг використання державно-приватного партнерства, на сьогодні в Україні майже не використовується даний тип взаємодії між державою та корпоративним сектором. Існуючі проекти являються ситуаційними й укладаються як виняток, а не як усталена система взаємодії. Крім того, рівень використання державно-приватного партнерства цілковито залежить від місцевих органів влади, що особисто вирішують які види робіт та послуг виконуються за рахунок залучення корпоративного партнера. Виникає ситуація, коли відсутність розуміння переваги використання угод державно-приватного партнерства, або просто небажання окремих чиновників, спричиняє відторгнення даного виду співпраці, та може стимулювати  корупційні явища. 

Основними негативними факторами, які гальмують застосування державно-приватного партнерства в Україні є: суперечлива нормативно-правова база щодо даного типу угод, відсутність чіткого встановлених прав та обов'язків  їх учасників, та невизначеність щодо розподілу прибутку.  В результаті дії даних факторів виникає багато протиріч, суперечок та судових розглядів, що в кінцевому рахунку знижує привабливість даного типу угод для корпорації й знижує загальну ефективність використання державно-приватного партнерства як інструменту державного регулювання корпоративного сектору національної економіки. Подолання недоліків й налагодження ефективної системи укладання та виконання угод державно-приватного партнерства не лише підвищить якість задоволення суспільних потреб, а й дозволить державі впливати на розвиток окремих корпорацій та корпоративного сектору загалом. Укладаючи дані угоди держава фактично надає конкурентні переваги корпоративному партнеру, що може стимулювати їх розвиток. Зважаючи на той факт, що однією з проблем функціонування корпоративного сектору економіки є спрямованість до монополізації ринку, надаючи перевагу при укладанні угод державно-приватного партнерства корпораціям середнього та початкового рівня розвитку, держава може стримувати даний процес, уникаючи негативного впливу на економіку. Однак, даний інструмент регулювання економіки матиме ефективність лише при умові значного розширення сфери та обсягів застосування державно-приватного партнерства, коли процес укладання даних угод набуде масового й системного характеру, та більшість муніципальних проектів буде реалізовуватись за їх допомогою.

Першочерговим завдання вдосконалення системи укладання угод державно-приватного партнерства є аналіз та застосування досвіду інших країн в даній сфері, де даний тип взаємодії між корпораціями та державою довів свої переваги. Для підвищення ефективності реалізації угод державно-приватного партнерства, в багатьох країнах функціонують спеціальні органи державної влади,  які безпосередньо відповідають за процес   укладання та виконання угод державно-приватного партнерства. Основними напрямами діяльності даних  органів є: вибір пріоритетних напрямів застосування угод державно-приватного партнерства;  аналіз необхідного обсягу інвестицій; розробка критеріїв до підбору приватного партнера; проведення конкурсного відбору приватного корпоративного партнера; безпосереднє узгодження та укладання угоди; поточний контроль за виконанням угоди; підсумковий аналіз виконання даного проекту та подальший  контроль за процесом експлуатації та обслуговування в межах передбачених угодою.

З урахування вище сказаного, виникає необхідність створення в Україні окремого органу державної влади з питань укладання та виконання угод державно-приватного партнерства, що сприятиме підвищенню ефективності їх застосування. Крім того, доцільно на державному рівні узгодити перелік робіт та послуг, які можуть виконуватись лише за умови укладання даних угод,  що значно розширить межі їх застосування, та сприятиме загальному розвитку корпоративного сектору економіки України.

Література:

1. Сайфуллин Р. И. Концепция государственно-частного партнерства в современной экономической системе (методологический подход) / Р. И. Сайфуллин // Вектор науки ТГУ. - 2012. - № 4 (22). - С. 311-313.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота