ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ СТОРІН ДОГОВОРУ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ СТОРІН ДОГОВОРУ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКА

28.03.2018 21:29

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Процьків Наталія Миколаївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри приватного права, юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича


Природа договору банківського рахунка, його предмет визначає і його суб’єктний склад. Достатньо очевидно, що  однією  стороною цього договору є банк, а іншою стороною – будь-яка  юридична  чи  фізична особа.

Не дивлячись  на  те,  що  в  п. 1  ст. 1066  ЦКУ [1]  мова  йде  тільки  про банки, згідно  п. 4  цієї  ж  статті  всі  норми  глави  про  банківський  рахунок застосовуються  також  і  до інших  фінансових  установ  при  укладенні ними  договору  банківського  рахунка  відповідно  даної  ліцензії.

Однак, в  літературі  по  відношенню  можливості  укладення  договору  банківського  рахунка  іншою  фінансовою  установою  висловлена  і  інша  точка  зору,  яка  відмовляє  небанківським  фінансовим  установам  в  такому  праві.  Відповідно  до  статті  1  Закону України  “Про  фінансові  послуги  та  державне регулювання ринків фінансових послуг” [2] фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька  фінансових  послуг  та  яка  внесена  до  відповідного  реєстру  у  порядку,  встановленому  законом. Стаття  19  Закону  України  “Про  банки  і  банківську  діяльність” [3]  передбачає,  що  для  цього  треба  мати  відповідну ліцензію НБУ.

На  практиці  у  клієнтів  виникає  інколи  деяке  нерозуміння, хто є  стороною  договору  банківського  рахунка.  Пов’язано  це  з  тим,  що багато  банків, які  мають  велику  кількість  клієнтів, створюють  філії,  які  ведуть  рахунки  клієнтів. У  будь-якому  випадку  стороною  договору  банківського рахунка є комерційний банк – юридична особа. Це виходить зі змісту ст. 95 ЦК, згідно якої філії й  представництва  не  є  юридичними  особами.  Вони  наділяються  майном  юридичної  особи,  що  їх  створила,  і  діють  на  підставі  затвердженого  нею положення (п. 3 ст. 95 ЦК).  А їх  керівники  призначаються  юридичною  особою  і  діють  на  підставі  виданої  нею  довіреності  (п. 4  ст. 95  ЦК).

Дане положення не завжди враховується клієнтом банка, що має  рахунок у їхній філії. У випадку виникнення спору з приводу виконання договору банківського рахунку позов необхідно пред’являти не до філії, а до банку, як до юридичної особи.

Вважаємо,  що  у  випадках  пред’явлення  позовів  до  філій  банків  слід було  б  виходити  з  того,  що  пред’явлення  такого  позову  означає  лише  реалізацію  позивачем  положення  ст. 29  ГПК  України [4],  згідно  якого  позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред’являтися також за їх місцезнаходженням. Здається, що в цій ситуації  не  виникає  проблем  і  з  виконанням  позивачем вимог закону про  направлення  відповідачу  копії  позовної  заяви, так як отримання філією юридичної  особи копії позовної заяви цілком достатньо для задоволення зазначеної вимоги. Філія і  представництво  по суті  справи є  частиною  юридичної  особи,  і  було  б  дивно говорити про  те, що якщо  частина чогось  цілого  володіє  якою-небудь  якістю  (у  даному  випадку – інформацією,  яка  витікає  з  позовної  заяви),  то ціле  такої  якості  не має.

Однак,  в  даному питанні  судова  практика  не  поділяє  приведену  точку зору. 

Виникаючі  з  договору  банківського  рахунка  зобов’язання,  як  і  всякі  інші  зобов’язання  за  загальним  правилом  пов’язують  осіб  (стаття  509  ЦК),  які  в ньому  беруть  участь,  тобто  клієнт  і  банк.  

У відповідності з пунктом 1 ст. 1067 ЦК договір  банківського  рахунка  укладається  для  відкриття  клієнтові  або  визначеній  ним  особі  рахунка  у  банку  на  умовах,  погоджених  сторонами.  

Стаття  1063  ЦК  передбачає,  що  фізична  або  юридична  особа  може  укласти  договір  банківського  рахунка  (зробити  вклад)  на  користь  третьої  особи.  Ця  особа  набуває  права  вкладника  з  моменту  пред’явлення  нею  до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами. До набуття особою, на користь якої  зроблений  банківський  вклад, прав вкладника. Ці права належать особі, яка зробила вклад. 

Таким чином стороною договору банківського рахунка може бути лише банк згідно з Цивільним кодексом. А іншою стороною може бути фізична або юридична особа.

Література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003 — 2003 р., № 40, ст. 356.

2. Закон України  “Про  фінансові  послуги  та  державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 № 2664-III //Відомості Верховної Ради України - 2002, № 1, ст. 1.

3. Закон  України  “Про  банки  і  банківську  діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III //Відомості Верховної Ради України від 09.02.2001 — 2001 р., № 5, ст. 30.

4. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України від 11.02.1992 — 1992 р., № 6, ст. 56.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота