ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ РІШЕННЯ НОТАРІУСА ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ РІШЕННЯ НОТАРІУСА ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

28.03.2018 21:41

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Кириленко Ірина Олегівна, студентка 6-го курсу Київського університету права


Необхідною умовою державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є  публічність, яка забезпечує доступність та відкритість інформації про виникнення, зміну і припинення таких прав, і дає можливість усунення порушень та оскарження рішення державних реєстраторів, в тому числі і рішення нотаріусів.

У цій роботі спробуємо проаналізувати специфіку правового статусу нотаріуса як державного реєстратора, та з’ясування актуальних проблем, які виникають на практиці щодо оскарження рішень нотаріуса про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та з’ясувати шляхи їх подолання.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-ІV) нотаріус є державним реєстратором. Отже, нотаріус відповідно до норм чинного законодавства набуває спеціального статусу державного реєстратора, а тому він наділяється повноваженнями на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. 

У Законі «Про нотаріат» прописано – нотаріус – це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну нотаріальну професійну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності [1]. Окрім цього, там чітко визначений перелік нотаріальних дій, які має право вчиняти нотаріус, під час яких він обов’язково використовує відомості єдиних і державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.

Так, згідно із ст. 37 Закону 1952-ІV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду [2].

Але постає проблема визначення юрисдикції щодо оскарження рішень про державну реєстрацію прав, прийнятих нотаріусом (або в порядку адміністративного судочинства, або ж в цивільному). 

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь – які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, окрім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження [3]. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин [4].

Важливо зазначити, що юрисдикція спорів із нотаріусами як державними реєстраторами з приводу оскарження їх рішень про державну реєстрацію загалом обумовлюється саме видами нотаріальних дій, які має право вчиняти нотаріус, а також тими обмеженнями, що існують для нього як суб’єкта делегованих владних повноважень – державного реєстратора. Тобто, нотаріус має право здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень у випадку здійснення ним нотаріальної дії із цим майном, що зазвичай пов’язане саме з укладанням цивільно-правових угод. При цьому державна реєстрація проводиться саме тим нотаріусом, який і вчинив нотаріальну дію. Будь-які ж інші спори, що безпосередньо не випливають із невиконання сторонами умов укладених та посвідчених нотаріусів правочинів, а стосуються виключно порядку вчинених ним реєстраційних дій, належать до  публічно-правових та мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Однак для усунення будь-яких суперечностей у визначенні юрисдикції щодо розгляду спорів із нотаріусом як державним реєстратором необхідним є підкорення судової практики в єдиній правовій позиції та відступлення від неї лише на обґрунтованих підставах [5].

Українським законодавством передбачена можливість оскаржити рішення, дій чи бездіяльність державних реєстраторів при реєстрації нерухомого майна – шляхом подання скарги до органів Міністерства юстиції України, його територіальних органів. 

Порядок оскарження рішень нотаріуса щодо державної реєстрації регулюється розділом VII Закону 1952-ІV та постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації».

Отже, відповідно до Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, для забезпечення розгляду скарг, суб’єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції або відповідним територіальним органом. Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов’язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд [6].

Отже, можна зробити  висновок, що нотаріус має спеціальний статус суб’єкта у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Але наше законодавство не визначає чіткого регулювання оскарження рішень нотаріуса про державну реєстрацію. Тому існує досить суперечлива судова практика щодо визначення юрисдикції, що підлягає застосуванню при вирішені таких спорів. Тому потрібно на законодавчому рівні чітко встановити, в порядку якого судочинства мають вирішуватися спори щодо оскарження рішень нотаріуса про реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень. 

Позитивною нормою, що спрямована на захист прав та інтересів приватних осіб є  можливість оскаржувати рішення державних реєстраторів - шляхом подання скарги до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України, яка розпочала свою роботу в січні 2017 року. Звернення до Міністерства юстиції України забезпечує швидкий і неупереджений розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Комісія має можливість блокувати доступ реєстраторові до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Такий спосіб оскарження рішень є досить дієвим та продуктивним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про нотаріат»: Закон від 02.09.1993 № 3425-XII (редакція від 11.10.2017) // [Електронний ресурс] / Сайт законодавства Верховної Ради України. – 2017 – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ;

2. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV ( у редакції від 07.03.2018) [Електронний ресурс] / Сайт законодавства Верховної Ради України. – 2018. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 ;

3. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від від 06.07.2005 № 2747-IV (редакція від 07.01.2018) // [Електронний ресурс] / Сайт законодавства Верховної Ради України. – 2018. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page 

4. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18.03.2004 р. № 1618-IV (редакція від 24.02.2018) // [Електронний ресурс] / Сайт законодавства Верховної Ради України. – 2018. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ;

5. Проблеми визначення юрисдикції щодо оскарження рішень про державну реєстрацію прав, прийнятих нотаріусом як державним реєстратором / Жужман М.В. // Порівняльно-аналітичне право. – 2017 - №4 – с. 90-95;

6. Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації:  Постанова від 25.12.2015 № 1128 (редакція від 04.01.2018)// [Електронний ресурс] / Кабінет міністрів України – 2018 – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF .

____________________

Науковий керівник: Сонюк Ольга Василівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри загальнотеоретичних та державно-правових дисциплін КУП НАН України

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота