ВІКТИМНІСТЬ ТА ЇЇ РОЛЬ У МЕХАНІЗМІ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНІВ НЕПОВНОЛІТНІМИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВІКТИМНІСТЬ ТА ЇЇ РОЛЬ У МЕХАНІЗМІ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНІВ НЕПОВНОЛІТНІМИ

29.03.2018 12:25

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Михальчук Катерина Михайлівна, студентка 2 курсу магістратури, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова


Жертва злочину відіграє не останню роль в механізмі вчинення протиправного діяння. Як свідчить практика, досить часто приводом до злочинного посягання і умовою яка полегшує його вчинення, виступає саме поведінка потерпілого, який своїми необережними, аморальними чи протиправними вчинками може створити криміногенну атмосферу і таким чином полегшити настання злочинного результату.

Проблематика даної теми полягає у відсутності чіткого всестороннього дослідження та об’єктивної оцінки поведінки самого потерпілого від злочинного посягання, як одного з важливих структурних елементів ситуації.

Механізм вчинення конкретного злочину необхідно вивчати не тільки в призмі розгляду особи злочинця, його мотивів і тому подібне, але варто приділити увагу і особі потерпілого, який можливо своєю «показною» поведінкою спонукав до вчинення протиправного діяння.

Дослідженням даної проблематики займались як зарубіжні так і вітчизняні вчені, серед них можна виділити: О. Джужа, А. Зелінський, О. Литвинов, Л. Франк, О. Михайлов, Г. Дагель та інші.

При розслідуванні кримінальних справ та розгляді їх у суді, мало хто звертає увагу на поведінку жертви до скоєння злочину і в момент його скоєння. Більш того, ніхто не шукає тих причин і умов, які змусили поводитись жертву саме так, а ніяк інакше, до і в момент скоєння злочину.

У дозлочинній ситуації, де майбутній злочинець «зустрічає» майбутню жертву, утворюється своєрідна система «злочинець-жертва», яка є підсистемою більш великої системи «злочинець-ситуація». Жертва є елементом такої ситуації [1, с. 163].

Поведінка потерпілого і все, чим він керувався під час її здійснення, нерозривно пов’язані з його особистісними характеристиками: установкою особи, статтю, віком, професією, суспільним, посадовим і родинним становищем, а тому чітке визначення кримінологічно важливих характеристик жертв кримінального насильства є необхідними передумовами для побудови системи заходів протидії кримінально-насильницькій поведінці. Злочинець у багатьох ситуаціях вступає у взаємодію з конкретною жертвою, на яку, як і на злочинця, повинна бути спрямована індивідуально позитивна дія [2, с. 40-48]. Крім того, як відзначає В. Е. Христенко, маючи в арсеналі образ жертви з якісними і кількісними характеристиками, можна уявити і психологічний портрет злочинця, який здійснює безпосередній контакт із жертвою свого злочину [3, с. 84].

Найчастіше жертвами насильницьких злочинів серед неповнолітніх стають їх однолітки, зачасту це діти, які мають певні психологічні відхилення. Дитина, яку не будуть розуміти однолітки чи дорослі, рано чи пізно, почне проявляти агресію або замкнеться в собі. 

Велике значення для дослідження потерпілих від насильницьких злочинів мають дані, отримані В. Васильєвим та І. Мамайчук у результаті дослідження поведінки неповнолітніх жертв статевих злочинів. Порівняльний аналіз профілю особистості потерпілих дівчат і дівчат контрольної групи показав, що перші мають більш високий показник за фактором конформізму. Це характеризує їх як слухняних, залежних, не здатних відстояти власну точку зору. В групі потерпілих достовірно домінували дівчата, схильні сприймати те, що з ними відбулося, як дещо фатальне. 

Загалом, серед жертв, що постраждали від прояву кримінально-насильницької поведінки, жінки становлять 18 %, з них 89 % сприяли злочинному посяганню через свою віктимну поведінку. Що стосується чоловіків, постраждалих від кримінального насильства, то їхня кількість становить 82 %, причому поведінка, що сприяла вчиненню насильницького злочину, спостерігалась у 90 % випадків. Відтак, відповідно тільки у 11 % жінок і 10 % чоловіків, постраждалих від фізичного насильства, було встановлено нейтральну поведінку [4, с. 107].

Як правило, чоловіки наділені більшими можливостями до опору, ніж жінки, проте вони схильні вступати в ширші контакти, зазвичай короткочасні, а відтак їхня поведінка частіше набуває агресивного характеру, і, відповідно, створює обстановку, що сприяє можливості заподіяння ними шкоди під час здійснення опору. Звичайно, не можна однозначно підтвердити, хто частіше стає жертвами насильства. Це залежить від багатьох чинників – виду об’єкта насильницького посягання, типу насильника або жертви тощо. Проте тенденція тяжіє до збільшення кількості жертв – жінок. Встановлено, що від усіх видів насильства здебільшого страждають жінки – понад 70 %.

Іншою важливою кримінологічною ознакою, що характеризує потерпілу особу, є вік. За даними А. Л. Репецької, більше ніж половина потерпілих (51 %) становлять особи віком 25–45 років. О. Ю. Юрченко, підтримуючи позицію А. Л. Репецької, відзначає, що найчастіше зазнають шкоди від злочинних дій чоловіки віком від 26 до 46 років – 67 % [5, с. 158]. 

Що стосується, освітнього рівня жертв кримінально-насильницької поведінки, як не дивно, але і для насильників, і для жертв кримінального насильства властивий достатньо низький освітній рівень. За результатами дослідження, проведеного А. Л. Репецькою, можна припустити, що здебільшого (59 %) потерпілі від тяжких насильницьких злочинів мали середню чи середню спеціальну освіту.

Поширеними формами винної поведінки потерпілих є приниження підлітка, різного роду аморальні дії. Щодо кримінальної ситуації, то більше половини потерпілих і злочинців були знайомі до скоєння злочину і в 15 % випадків тривалий час перебували у неприязних стосунках.

Для вчинення тілесних ушкоджень є характерною винна поведінка потерпілих, що в 95 % випадків характеризувалась такими формами, як з’ясування стосунків під час спільного розпиття спиртних напоїв. У 80 % випадків ініціатором був потерпілий. Соціально-побутові зв’язки між злочинцем і потерпілим у переважній більшості є або сусідськими, або товариськими. Найпоширенішою формою негативої поведінки для даного виду злочину є образа, приниження честі та гідності винної особи – 65 % образа близьких осіб винного – 7 %. У 13 % випадків мала місце погроза застосування фізичного насильства, а в інших – домагання матеріального характеру [2, с. 135-136].

Випадки з вибором жертви, найчастіше трапляються при зґвалтуваннях, вбивствах, розбоях. При зґвалтуваннях неповнолітні злочинці досить часто обирали жертву після спільного розпиття спиртних напоїв і відомого «авансування» нею сексуальних контактів, що змушувало неповнолітніх злочинців до певного моменту розраховувати на добровільну згоду партнера [6, с. 34].

Що стосується зґвалтувань, до загальних вікових психологічних особливостей неповнолітніх належить феномен «генералізації особистого досвіду», віднесений у ранг «ритуалу» зразків негативного досвіду. Кожен опитаний юнак вважає, що якщо дівчина хоче усамітнитися з хлопцем, вона погоджується на статеву близькість [6, с. 402].

Отже, підсумовуючи наведене, можна констатувати, що особистість жертви кримінального насильства характеризується комплексом достатньо стабільних типових соціально-демографічних та морально-психологічних ознак, які за взаємодії із зовнішніми чинниками обумовлюють підвищену можливість індивіда стати жертвою кримінально-насильницької поведінки, оскільки більшість із них мають віктимний характер та схожі із характерними ознаками злочинця. Жертвами кримінального насильства стають чимало осіб різного віку та статі, наділені певними віктимологічними характеристиками, що витікають із особливих міжособистісних стосунків та притаманних якостей. 

Вивчення віктимної поведінки жертв злочинів, вчинених неповнолітніми, а також загального механізму віктимізації зазначених осіб має стати одним із напрямів запобігання злочинності неповнолітніх і розвитку віктимологічної профілактики злочинів, що вчиняються неповнолітніми.

Використана література:

1. Антонян Ю.М. Криминология: учеб. Для бакалавров/ Ю.М. Антонян.–М.: Юрайт, 2012. – 523 с.;

2. Ривман Д.В. Криминальная виктимология/ Д.В. Ривман. –СПб.: Питер, 2002. –304 с.;

3. Христенко В. Е. Психология поведения жертвы / В. Е. Христенко. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. – 416 с.;

4. Репецкая А. Л. Виновное поведение потерпевшего и принцип справедливости в уголовной политике / А. Л. Репецкая. – М., 1992. – 184 с.;

5. Юрченко О. Ю. Роль віктимної поведінки потерпілих при вчиненні тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи в Україні: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / О. Ю. Юрченко. – Х., 2004. – 188 с.;

6. Рыбальская В.Я. Проблеми борьби с преступностью несовершеннолетних/ В.Я. Рыбальская. – Иркутск: Изд-во Иркут. Ун-та, 1994. – 196 с.;

__________________

Науковий керівник: Дубчак Леся Сергіївна, доцент кафедри галузевих юридичних дисциплін, кандидат юридичних наук, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота