СПІЛЬНА ПОЛІТИКА БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ ЄС - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СПІЛЬНА ПОЛІТИКА БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ ЄС

14.05.2018 14:10

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Таран Л.К., студентка 6 групи 5 курсу Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Громадяни держав-членів Європейського Союзу (далі – ЄС) відчувають небувалий раніше рівень безпеки, гуманізму, демократії, толерантності та економічного процвітання. Однак, на початку цього століття тероризм, масові протести, виклики європейським цінностям і способу життя, економічна нестабільність, зміна клімату та енергетична та екологічна небезпека, та інші загрози ставлять під загрозу досягнуті результати розвитку Європейського співтовариства. 

За цих умов Битяк Ю. П., Яковюк І. В. констатують, що внутрішня і зовнішня безпека як ніколи раніше переплітаються: безпека європейців вдома обумовлює більшу зацікавленість у запобіганні конфліктам, сприяння безпеці людей, вирішенню корінних причин нестабільності 3, с. 3.

Європейський Союз повинен мати усі необхідні можливості та засоби для захисту і реалізації свої зобов’язань, закріплених в ст. 4 Договору про ЄС, а саме: підтримка миру, безпеки та сталого розвитку планети, солідарності і взаємної поваги народів, а також суворе дотримування й розвиток міжнародного права, зокрема дотримання принципів Статуту ООН [1].

Важливим кроком стало створення в 2004 р. Агентства у сфері розвитку оборонного потенціалу, наукових досліджень, закупівель зброї, так зване Європейське оборонне агентство (далі – Агентство), яке на даний час є основним органом щодо здійснення СПБО під юрисдикцією Ради. В Агентстві представленні міністри оборони від кожної держави-члена. На даний час всі країни-члени, крім Данії, є учасниками Агентства. Норвегія, яка не входить до ЄС, отримала право брати участь у діяльності агентства, але без права голосу [5].

Стурбованість ЄС питаннями забезпечення власної безпеки, створенням відповідної системи та її організації проявила себе, а саме 28 червня 2016 р. Верховний Представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні (італ. Federica Mogherini) представила Глобальну стратегію Європейського Союзу щодо зовнішньої політики і політики безпеки «Спільне бачення, єдиний підхід: сильна Європа» (далі – Глобальна Стратегія) [2]. У якій наголошено на тому, що в сучасному світі однієї «м’якої» сили недостатньо, необхідно підвищувати ефективність ЄС у сфері безпеки і оборони. 

Відповідно до Розділу 3.1 Глобальної Стратегії, основними пріоритетами у сфері забезпечення безпеки визначені: оборона, боротьба з тероризмом, кібербезпека, енергетика та стратегічні комунікації, гібридні загрози, зміни клімату, ненадійність енергетичних постачань та інші 2. 

Щоб Європа могла забезпечити мир і безпеку всередині і за межами своїх кордонів, як наголошує Федеріка Могеріні у Глобальній Стратегії, важливо мати відповідний рівень амбіцій і стратегічну автономію 2.

До необхідних передумов здійснення політики Європейського Союзу в галузі безпеки і оборони віднесено: поступову синхронізацію і взаємну адаптацію циклів національного оборонного планування (це планування має здійснюватися у повній відповідності з оборонним плануванням НАТО); використання фондів ЄС для підтримки оборонних досліджень, технологій та багатонаціонального співробітництва; задіяння всього потенціалу Європейського оборонного агентства; розвиток європейської оборонної промисловості 4, с. 49.

Для того щоб реагувати на зовнішні кризи і забезпечувати безпеку Європи, наголошується в Стратегії, ЄС повинен мати весь спектр наземного, повітряного, космічного та морського потенціалу, включаючи стратегічні ресурси. У зв’язку із цим повною мірою повинно виконуватися колективне зобов’язання направляти 20% оборонного бюджету держав-членів Європейського Союзу на закупівлю обладнання і науково-технологічні розробки. Стійка, інноваційна і конкурентна європейська оборонна промисловість необхідна для забезпечення стратегічної автономії Європи і здійснення надійної Спільної політики безпеки та оборони. У Стратегії звертається увага на те, що оборонна промисловість може стимулювати економічне зростання і створення робочих місць. Це безпосередньо сприятиме вирішенню актуальних соціальних проблем держав-членів ЄС 4, с. 49-50.

Зростання потенціалу держав-членів ЄС відбуватиметься відповідно до завдань спільного плану безпеки та оборони через навчання і консультації в секторі безпеки. 

Крім того, основним завданням цього напряму є розширення можливостей робити свій внесок на більш систематичній основі щодо підвищення стійкості і стабілізації держав-партнерів, які відновлюються після конфліктів або перебувають під їх загрозою чи в умовах певної нестабільності.

Також важливим стратегічним пріоритетом у Глобальній стратегії ЄС визнав стійкість сусідніх держав і суспільств та творчий розвиток партнерства на індивідуальній основі. Серед можливих варіантів такого партнерства розглядаються: створення економічної зони з країнами, де існує поглиблена і всеохопна зона вільної торгівлі; розширення транс’європейських мереж та енергетичного співтовариства; участь у програмах і агенціях ЄС з подальшим залученням цих країн до участі у Спільній політиці безпеки та оборони [4].

Європейці повинні бути здатні захищати Європу, реагувати на зовнішні кризи, а також сприяти розвитку потенціалу держав-партнерів в області безпеки і оборони, вирішуючи ці завдання у співпраці з іншими.

Поряд з врегулюванням зовнішніх криз і зміцненням потенціалу, ЄС також повинен бути здатний сприяти в забезпеченні захисту своїх членів (на їхнє прохання) і своїх інститутів. Це означає, що держави-члени повинні діяти відповідно до взятих зобов’язань про взаємну підтримку і солідарності, що включає в себе вирішення завдань, що мають як внутрішній, так і зовнішній вимір, як наприклад: тероризм, гібридні загрози, кібер- і енергобезпека, організована злочинність, управління зовнішніми кордонами.

Отже, Європейському Союзу зараз необхідно вирішити питання власної безпеки та оборони. Зовнішніх загроз стає надзвичайно багато. І якщо не буде вчасно проведено роботу з цього питання, то у підсумку все може закінчитись досить плачевно [6, с. 462].

Література:

1. Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союз: Договори, Міжнародні документи від 07.02.1992 р., 25.03.1957 р. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_b06 (дата звернення: 10.05.2018).

2. Глобальна стратегія Європейського Союзу з питань зовнішньої політики і політики безпеки від 28.06.2016 р. URL: https://eeas.europa.eu/sites/eeas/files/feature_eu_global_strategy_full_text.pdf (дата звернення 10.05.2018).

3. Битяк Ю. П., Яковюк І. В. Спільна політика безпеки і оборони ЄС: еволюція і стратегія розвитку. Євроатлантична інтеграція України: свідомий вибір моделі безпеки: зб. наук. ст. за матеріалами ІІІ Харків. міжнар.-прав. читань, присвяч. пам’яті проф. М. В. Яновського і В. С. Семенова. Харків, 2017. Ч. 1. С. 3-9.

4. Пошедін О. І. Нове життя спільної політики безпеки та оборони Європейського Союзу: орієнтири для України. Вісник НАДУ при Президентові України. Київ, 2017. № 2. С. 48-54.

5. Слюсаренко Ю. А., Шпак Д. Р. Правові аспекти здійснення і реалізації спільної зовнішньої безпеки, політики безпеки Європейського Союзу URL: http://journals.iir.kiev.ua/ index.php/pol_n/article/viewFile/98/72 (дата звернення: 10.05.2018).

6. Руссу К. С. Розвиток спільної політики безпеки ЄС. Європейська інтеграція в контексті сучасної геополітики: зб. наук. статей за матеріалами наук. конф., м. Харків, 24 травня 2016 р. / редкол. А. П. Гетьман, І. В. Яковюк, В. І. Самощенко та ін. Харків: Право, 2016. 536 с.

________________

Науковий керівник: Тичина В. П., асистент кафедри міжнародного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота