ХАРТІЯ ОСНОВНИХ ПРАВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ПРОБЛЕМИ ЇЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ХАРТІЯ ОСНОВНИХ ПРАВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ПРОБЛЕМИ ЇЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

17.05.2018 13:47

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Котик Інна Вікторівна, студентка 6 групи 5 курсу Інституту прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Харків


Однією з найважливіших проблем сучасного суспільного розвитку є питання взаємовідносин держави та громадянина шляхом забезпечення реалізації прав і свобод людини та формування ефективних національних та міжнародних механізмів їх захисту. Оскільки наявність чи відсутність основних прав і свобод людини та громадянина є показником рівня розвитку громадянського суспільства, побудови правової держави, а також визначає розвиток більшості країн на шляху до політичної демократії, економічного співробітництва. Для України забезпечення прав і свобод є одним із визначальних завдань процесу реформування українського суспільства, що набуває особливого значення у контексті її європейської інтеграції.

Країни Європи пройшли досить тривалий шлях від прагнень створення об’єднаної Європи до існування Європейського Союзу (далі – ЄС) у його сучасному вигляді. Понад 50 років відбувається моделювання правових засад інтеграції європейських держав в економічних та політичних відносинах шляхом укладення міжнародних договорів. Обов’язковою складовою правової системи ЄС є група його актів з прав людини, яка суттєво примножилася з огляду на розроблення та ухвалення ЄС у 2000 р. «конституційного білю прав людини та громадянина цього наднаціонального утворення» [1, с. 11]. Мова йде про фундаментальний правовий документ, що закріплює деякі політичні, соціальні та економічні права громадян Євросоюзу – Хартію основних прав Європейського Союзу (далі – Хартія ЄС). Проект документа був підготовлений Європейською Конвенцією і урочисто проголошений на засіданні Європейської Ради в Ніцці 7 грудня 2000 року.

Права та свободи в Хартії ЄС викладаються за новою схемою, тобто основою класифікації обрані не вид або сфера застосування права, а цінності, на яких вони базуються та які вони захищають: людська гідність, свобода, рівність, солідарність. Головною ідеєю документа є проголошення того, що ЄС «поміщає людську особистість у центр своєї діяльності шляхом введення громадянства Союзу та створення простору свободу, безпеки та 

правосуддя» [4]. Тобто відбувається закріплення принципу неподільності всіх основних прав та свобод. Обов’язково враховуються фундаментальні положення, проголошені в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – ЄКПЛ), Соціальній Хартії Ради Європи, Хартії основних соціальних прав робітників ЄС, а також в конституційній практиці Держав-членів та міжнародних договорів.

Проблемним питанням стало визначення правового статусу Хартії ЄС, оскільки в тексті документа такі положення відсутні. Деякі держави-члени хоч і підписали правовий документ, проте процес його ратифікації залишався незавершеним, тобто можна говорити, що Хартія ЄС набула статусу так званого «м’якого права». Крапку в цьому питанні було поставлено 1 грудня 2009 року з набранням чинності Лісабонським договором. Відповідно до положень договору, Хартія ЄС є юридично обов’язковою, і хоча не є частиною установчих договорів, за юридичною силою прирівнюється до них. 

Ще одним питанням, на яке слід звернути увагу є проблема співвідношення Хартії ЄС та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятої в рамках діяльності Ради Європи ще в 1950 році. Так, відповідно до п. 3 ст. 6 Договору про ЄС основоположні права, в тому вигляді, в якому вони закріплені в ЄКПЛ і випливають зі спільних для держав-членів Союзу конституційних традицій, визнаються загальними принципами права ЄС [2]. Це положення, по-суті ставить ЄКПЛ в ієрархії джерел права ЄС на друге місце після його установчих договорів. Однак, першочергове застосування Судом Європейського Союзу (далі – Суд ЄС) – органом, який забезпечує втілення принципу пріоритету права ЄС щодо національних правопорядків держав-членів цього формування має Хартія ЄС. Так, Добрянський С. висловлює думку, що першочергового значення набуває саме Хартія ЄС, а не ЄКПЛ, попри те, що остання визнана ЄС одним із загальних принципів його правової системи, які (принципи) теж є джерелами права ЄС [1, с. 14]. Крім того, вже сформована судова практика скасування нормативно-правових актів, що не відповідають Хартії ЄС, як джерелу стандартів захисту прав людини для усіх органів та інституцій ЄС що ще раз підтверджує її першочергове значення для Євросоюзу.

Норми Хартії ЄС, зокрема ч. 3 ст. 52 містять положення, за яким права та свободи, закріплені у цьому документі, в процесі його застосування повинні мати значення та обсяг відповідно до однойменних прав та свобод, закріплених у ЄКПЛ. Відповідно, дана норма повинна виступати гарантією того, що Суд ЄС здійснює правосуддя відповідно до вироблених принципів захисту людини, що закріплені в ЄПКЛ та стандартів судової практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Однак, практика Суду ЄС у питані застосування та тлумачення прав і свобод людини дещо відрізняється від практики ЄСПЛ. Російський вчений Ісполінов А. наводить такі приклади дуалізму в тлумаченні правових норм: а) систему надання біженцям притулку в ЄС на основі так званого Дублінського регламенту ЄС (велика кількість заяв щодо порушення норм ЄКПЛ про вирішення питання про депортацію біженців із держав-членів ЄС чекають свого вирішення у ЄСПЛ); б) практику застосування у ЄС Європейського ордеру на арешт, що значно розходиться з усталеною практикою ЄСПЛ щодо застосування статей. 3 і 6 ЄКПЛ; в) антимонопольну практику ЄС з її надзвичайно високими штрафами та невиправдано великими повноваженнями Європейської Комісії з розслідування порушень і накладення штрафів [3, с. 112–114]. Таким чином, наявна колізія тлумачення правових норм щодо прав та свобод людини різними інституціями.

Отже, Хартія ЄС, як один з нормативних документів первинного законодавства Європейського Союзу становить потужну основу щодо захисту прав та свобод людини в цьому наднаціональному утворені. Вона безпосередньо забезпечує гарантування фундаментальних прав людини на просторах Європи, а деякі норми цього документа можуть слугувати взірцем для вдосконалення українського законодавства про захист прав людини, що в умовах інтеграційних процесів України є не правом, а необхідністю. Однак, існують і певні правові проблеми пов’язані зокрема із застосуванням та тлумаченням Хартії ЄС та ЄКПЛ, гармонізації стандартів, передбачених цими документами. Вирішення цих питань відбувається шляхом нормотворчих процесів та створенням судової практики.

Література:

1. Добрянський С. Хартія основних прав Європейського Союзу: здобутки та перспективи. Вісник Львівського університету. Сер.: Юридична. 2014. Вип. 59. С. 9-16.

2. Договір про Європейський Союз. Міжнародний документ від 07.02.1992 р. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_029 (дата звернення: 15.05.2018).

3. Исполинов А. С. Практика ЕСПЧ в отношении Европейского Союза: некоторые уроки для ЕврАзэС. Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. Москва, 2012. № 3. С. 112-114.

4. Хартія основних прав Європейського Союзу. Міжнародний документ від 07.12.2000 р. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_524 (дата звернення: 15.05.2018).

_____________________________

Науковий керівник: Тичина Вікторія Павлівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри міжнародного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота