РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ТА СВІТОВОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ТА СВІТОВОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

31.05.2018 22:42

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Гуйван Оксана Петрівна, здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ


Згідно з позицією міжнародних інституцій інформаційні права і свободи людини становлять фундаментальні основи світового інформаційного правопорядку. Вони розглядаються, передовсім, в контексті загальних прав людини, причому, я укості такого компоненту, який забезпечує та зумовлює вільну та демократичну реалізацію усіх інших прав і свобод. Але в основних міжнародно-правових актах, конвенціях інформаційні права і свободи, як і інші права людини, проголошуються в загальному, декларативному вигляді. Відтак, велике значення для практичного здійснення особою своїх прав і свобод має практика застосування та захисту інформаційних прав людини на універсальному рівні (Комітетом ООН з прав людини) та регіональному рівні (Міжамериканським і Європейським судами з прав людини тощо). Така практика є інструментом конкретизації і реалізації інформаційних відносин на міждержавному рівні. І це істотно впливає на розвиток міжнародного інформаційного права, його доктрини і практики.

Інформаційні відносини за наднаціональними актами ґрунтуються та розбудовуються, керуючись основними принципами міжнародного права. Це зокрема, принципи верховенства права, поваги до прав людини, рівності учасників відносин, дотримання міжнародних зобов'язань, вільного доступу до джерел інформації, не поширення ідей, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, моральному здоров'ю населення, запобігання неправомірному використанню національних інформаційних ресурсів для ворожої пропаганди та втручання у внутрішні справи інших держав тощо. Дані принципи стосовно конкретних практичних відносин наповнюються реальним змістом і проявляються у повсякденному інформаційному обороті у вигляді узагальнених та усталених правил поведінки. Вони є семантично близькими, спрямовані на визначення ролі тих чи інших суб'єктів, об'єктів і ресурсів, які входять в інформаційну сферу, будь то засоби масової інформації, телекомунікаційні мережі, віртуальний простір на основі Інтернету або якісь інші елементи сучасної інформаційної інфраструктури. 

До прикладу, у Європейському Союзі наразі досить актуальним є питання про адекватне врегулювання рекламної діяльності. Тож, особлива увага приділена достовірності та корисності для населення інформації, що міститься в рекламній продукції. Від неї вимагається не вводити споживача в оману, не дискредитувати і не поширювати недостовірну інформацію про торгові марки, торгові найменування, товари, роботи і послуги учасників конкурентного ринку, не зображати товари, роботи і послуги як імітації або копії товарів, робіт і послуг, що виробляються під захищеними торговими марками або торговими найменуваннями, не призводити до створення плутанини між виробниками (постачальниками), між споживачами та конкурентами, між торговими марками, торговими найменуваннями рекламодавця та його конкурента [1, p. 30]. Загалом, міжгалузеві зв'язки міжнародного інформаційного обороту, будучи нерозривно пов’язані з міжнародним правом захисту прав людини, проявляються у якості об’єднуючих елементів, як на рівні міждержавної співпраці, так і в площині встановлення глобального інформаційного співробітництва у багатьох актуальних питаннях сьогодення.

Роль інформаційного права в інформаційному суспільстві ХХІ століття переоцінити важко. Наразі у суспільстві практично відсутні географічні і геополітичні межі, і навіть часові рамки і годинні пояси, а також, як правило, не діють національні законодавства. Інформаційне право, як правове відображення такого суспільства, має будуватись, переважно, на нормах міжнародного права, що регулюють основні групи інформаційних відносин на міждержавному рівні [2, c. 35]. В той же час, інструментальна роль інформаційних норм сучасного міжнародного права не може зводитися виключно до міждержавного регулювання правовідносин. Вільно чи невільно, але міжнародні приписи щодо встановлення правил та порядку інформаційної поведінки мають серйозний вплив на побудову регулятивних та охоронних механізмів того чи іншого національного законодавства. Інакше кажучи, очевидним є опосередкований вплив міжнародного інформаційного права на поведінку суб'єктів внутрішньодержавного права, особливо його загальновизнаних норм-принципів (jus cogens), що стосуються дотримання та захисту інформаційних прав і свобод людини. Приміром, міжнародні принципи свободи комунікації у галузі прав і свобод людини, а саме - свободи думок і їх виразів, в процесі делегування нових gTLDs (англ. generic Top-Level Domain - Загальний домен верхнього рівня в Інтернеті), використовується як джерело національного права та як інструмент політики в інформаційній сфері США [3]. Це підтверджує значення міжнародного права для регулювання відносин, що виникають між іншими, ніж держави, суб'єктами в ході транскордонної інформаційної взаємодії. 

В науковій літературі немає єдиної позиції стосовно сутності міжнародно-правового інформаційного законодавства та його впливу на реальний стан відповідних відносин на міждержавному та національному рівнях. Разом з тим, це аж ніяк не зменшує важливість теоретичного осмислення даного питання, а практичне значення дискусії з цього приводу визначається, серед іншого, потребами адаптації національного законодавства до світових та європейських принципів. Виходячи із наднаціонального характеру інформаційної сфери, виходу її за територіальні рамки державних кордонів, неодмінно виникає юридичний конфлікт з суверенним правом держав щодо регулювання суспільних відносини в рамках національного законодавства. Відтак, це обов’язково слід врахувати при побудові регулюючих механізмів у міжнародних інформаційних відносинах, та намагатися досягти їхньої максимальної уніфікації у різних країних. 

Право особи на комунікаційну свободу прописане в численних актах міжнародного права. Скажімо, у Декларації про право та обов'язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини і основні свободи, затвердженій резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня 1998 року, проголошується, що кожна людина має право, індивідуально і спільно з іншими, заохочувати і прагнути захищати і здійснювати права людини і основні свободи на національному та міжнародному рівнях. Кожна людина, індивідуально і спільно з іншими, має право: a) знати, шукати, добувати, отримувати і мати в своєму розпорядженні інформацію про всі права людини і основні свободи, включаючи доступ до інформації про те, яким чином забезпечуються ці права і свободи у внутрішньому законодавстві, в судовій та адміністративній системах; b) вільно публікувати, передавати або поширювати серед інших думки, інформацію та знання про всі права людини та основні свободи;  c) вивчати, обговорювати, складати і мати думки щодо дотримання всіх прав людини і основних свобод як в законодавстві, так і на практиці, і привертати увагу громадськості до цих питань, використовуючи відповідні кошти. Кожна людина має право, індивідуально і спільно з іншими, розвивати і обговорювати нові ідеї та принципи, що стосуються прав людини, і домагатися їх визнання (ст. 1, 6, 7) [4].

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1966 р.) зазначається, що держави - учасниці повинні визнавати право на одержання інформації. Кожна людина має право на вільне вираження  свого погляду, і це право включає свободу шукати, одержувати  і поширювати будь-яку інформацію  та  ідеї,  незалежно  від  державних  кордонів,  усно, письмово  чи  за  допомогою  друку  або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір. Користування  вказаними правами накладає особливі обов'язки і особливу відповідальність. Воно може бути,  отже,  пов'язане з певними обмеженнями,  які,  однак, мають встановлюватися законом і бути необхідними: а) для поважання прав і репутації інших осіб; b) для  охорони  державної  безпеки,  громадського   порядку, здоров'я чи моральності населення. Будь-яка пропаганда війни повинна бути заборонена законом. Будь-який  виступ  на  користь  національної,  расової  чи релігійної ненависті,    що    являє    собою    підбурювання   до дискримінації, ворожнечі або насильства,  повинен бути заборонений законом (ст. 19, 20) [5]. 

Джерелом інформаційного права також є Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), яка визначає, що держави, які її підписали, мусять гарантувати право на свободу слова. Дане право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (ст. 10). У контексті свободи інформації важливо, щоб такі обмеження були адекватними встановленій законом меті і спроможними досягати цієї мети. 

Підсумовуючи викладене, можемо зробити певні висновки. Формування єдиної світової комунікаційної системи, так званого глобального «інформаційного поля» потребує відповідних міжнародно-правових рішень. Конституційно закріплені права та свободи в цій галузі дають змогу гармонізувати законодавство різних країн і забезпечити прогресивний розвиток міжнародного інформаційного обороту. Але для досягнення кардинальних змін у сфері міжнародно-правового регулювання інформаційних обмінів і комунікації має враховуватися значна відмінність у правових підходах різних країн до формування національного інформаційного законодавства.

Використані джерела: 

1. Directive 2005/29/EC of the European Parliament and of the Council of 11 May 2005 concerning unfair bussines-to-consumer commercial practices in the internal market and amending Council Directive 84/450/EEC Directives 97/7/EC, 98/27/EC and 2002/65/EC of the European Parliament and of the Council and Regulation (EC) № 2006/2004  of the European Parliament and of the Council («Unfair Commercial Practices Directive») // Official Journal. – L 149. – 2005. – 11.06.2005. – P. 22-39. 

2. Боднар І. Інформаційне право країн західної Європи // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 6.  - С. 34-38. 

3. Comment on New gTLDs and Human Rights, Non-Commercial Users Constituency, ICANN, 13.08.2012. 

4. Декларація про право та обов'язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини і основні свободи,  затвердженій резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня 1998 року. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_349. 

5. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права  від 16.12.1966 р., ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73 р.  URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_043. 

_____________________________

Науковий керівник: Сергієнко Валерій Вікторович, кандидат юридичних наук, професор



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота