ОСНОВНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ

08.08.2018 11:48

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Риженко Тетяна Григорівна, студентка 2 курсу юридичного факультету, Київський національний університет імені Тараса Шевченка


На сучасному етапі розвитку суспільства значна увага приділяється праву соціального забезпечення, а саме: праву на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Це обумовлено необхідністю забезпечити достатній життєвий рівень населення, медичний догляд, кваліфіковану медико-санітарну допомогу, створити умови для ефективної реалізації громадянами прав пацієнта. У зв’язку із загальноекономічною кризою, низьким рівнем підготовки працівників, незадовільними умовами праці та побуту, труднощами адаптації до нових соціально-економічних умов ці питання займають одну із перших позицій в аспектах реформування медичної сфери. Однією з умов покращення здоров'я громадян є вироблення ефективної соціальної політики у сфері медичного обслуговування, що свідчить про формування країни з високим рівнем розвитку. З цього логічно слідує визначення сутності медичної реформи 2017 року та аналіз особливостей її впровадження. 

До аналізу окремих аспектів даної проблеми зверталися у своїх роботах такі вчені: В.М.Пашков, Л.О. Жуковіна, А.В.Аксютіна, Н.В.Сердюкова, К.Головачова, О.Р.Західна, Мидлик Ю.І. та ряд інших.

Варто зазначити, що проведення медичної реформи в Україні наразі є обов’язковою зміною якості надання послуг та зменшення видатків на медичну сферу. Вищезазначені перетворення знайшли своє відображення у Законі України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі – Закон) від 19 жовтня 2017 року. 

Спробуємо з'ясувати сутність медичної реформи. Згідно з п.2. ч.1 ст.5 Закону передбачається надання рівних державних гарантій для реалізації пацієнтами права на охорону здоров'я незалежно від віку, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, майнового стану, зареєстрованого місця проживання, за ознакою мови або іншими ознаками. Законом встановлено право особи  на оскарження рішень, дій чи бездіяльності надавачів медичних послуг або Уповноваженого органу та його територіальних органів в установленому порядку, на судовий захист своїх прав та звернення до Ради громадського контролю щодо дій чи бездіяльності Уповноваженого органу.

Своєрідним нововведенням стала реалізація права пацієнта на вибір лікаря шляхом подання надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (ч.2 ст.9 Закону). Порядок надання медичної допомоги визначатиме обов’язки лікаря і те, яку саме первинну медичну допомогу гарантовано нададуть пацієнтові та оплатять з бюджету. З цього слідує висновок про майбутню конкуренцію між спеціалістами даної галузі та зростання їх посадового окладу.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону для всієї території України встановлюються єдині тарифи оплати надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів, розміри реімбурсації лікарських засобів. Програмою медичних гарантій визначено перелік та обсяг медичних гарантій та лікарських послуг, що оплачуються за кошти Державного бюджету України. Державний гарантований пакет має включати у себе повне (екстрена, первинна та паліативна допомога) або часткове (вторинна та третинна допомога) покриття витрат на медичні послуги та ліки [1].

Крім того, медична реформа передбачає створення нового органу виконавчої влади. Проте у тексті Закону конкретно не вказано найменування такого. У постанові Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1101 йдеться мова про Національну службу здоров’я України. Основне її завдання ― укладення договорів про медичне обслуговування населення [2].

У ході дослідження теми перед нами постало досить значуще питання про відповідність Закону ст.49 Конституції України. Згідно з положенням статті Конституції «медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров'я надається безоплатно» [3, с.18]. Положенню ч. 3 ст. 49 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного суду від 29 травня 2002 року №10-рп/2002, яке трактують як «неможливість стягування з громадян плати за  таку допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я у будь-яких варіантах розрахунків (готівкою або безготівкових) чи у вигляді "добровільних внесків" до різноманітних медичних фондів, чи у формі обов'язкових страхових платежів (внесків) тощо» [4]. Звернемо увагу також на положення Європейської хартії прав пацієнтів (2002). Згідно зі ст.2 «кожен має право на доступність медичних послуг, які він/вона потребує за станом здоров'я. Медичні служби мають гарантувати рівний доступ для всіх без дискримінації за ознаками наявності фінансових ресурсів, місця проживання, виду захворювання або часу звернення за допомогою» [5]. Це означає відсутність безпосереднього розрахунку пацієнта за одержану допомогу не лише на момент, а й до та після її надання. Таким чином, в Україні проголошується доктрина безкоштовної медицини, за винятком обмеженого переліку "медичних послуг", які виходять за межі "медичної допомоги". З цього слідує логічне питання про співвідношення термінів «медична допомога» і «медична послуга». На нашу думку, діяльність державних та комунальних закладів у межах надання медичної допомоги, згідно зі ст. 49 Конституції України, повинна бути безоплатною, а надання медичних послуг, що виходять за межі медичної допомоги та можуть здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності, може бути побудоване, відповідно до Закону, також на інших засадах (у тому числі оплачуваних).

Підсумовуючи вищезазначене, можемо зробити наступні висновки. По-перше, наявність колізій між нормами Закону та Конституції України не дозволяють повною мірою визначити критерій оплати медичної допомоги. По-друге, у зв’язку з дисбалансом галузі охорони здоров'я, що пов’язано з відставання від світових медичних стандартів, недосконалістю законодавства, недоліками механізму фінансування системи охорони здоров'я проведення медичної реформи є важливим складником політики соціальної держави, відповідальної за добробут, розвиток і безпеку своїх громадян.  Вирішення цих завдань допоможе покращити стан здоров’я населення, підвищити якість медичного обслуговування, захистити пацієнтів від катастрофічних витрат на охорону здоров’я та зосередити ресурси на результативних та науково-обґрунтованих послугах для максимально корисного використання державних коштів. 

Література:

1. Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»  від 19.10.2017 року [Електронний ресурс]. ― Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2168-19

2. Медична реформа в Україні: п'ять головних фактів // Ділове інтернет-видання Волині «Конкурент» [Електронний ресурс].― Режим доступу: https://konkurent.in.ua/news/ukrayina/18674/medichna-reforma-v-ukrayini-pyat-golovnih-faktiv.html&lang=uk

3. Конституція України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 5 січня 2017 р.: ( ОФІЦ.ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2017. –с.18

4. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних  депутатів України щодо офіційного тлумачення   положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони  здоров'я медична допомога надається безоплатно"  (справа про безоплатну медичну допомогу) від 29 травня 2002 року №10-рп / 2002. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-02

5. Європейська хартія прав пацієнтів від 15 листопада  2002 року // Офіційний сайт Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького [Електронний ресурс]. ― Режим доступу: http://meduniv.lviv.ua/files/press-centre/2014/n180414/evropejska_hartiya_prav_pacientiv.pdf

________________________

Науковий керівник: Дубов Геннадій Олексійович, кандидат юридичних наук, асистент кафедри теорії права та держави Київського національного університету імені Тараса Шевченка



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота