РОЗВИТОК СУДОЧИНСТВА В РАННЬОМУ ІСЛАМІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

РОЗВИТОК СУДОЧИНСТВА В РАННЬОМУ ІСЛАМІ

30.10.2018 20:18

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Монастирська Єва Євгеніївна, студентка 2 курсу міжнародно-правового факультету, Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого


Іслам є світовою релігією, що поширений в різних країнах. Безумовно, в деяких країнах іслам закріплений у якості державної релігії, зокрема в Об’єднаних Арабських Еміратах, Ірані, Єгипті, Лівії тощо. 

Судочинство у ранньому ісламі можно поділити на два періоди: 610 – 632,судочинство при перших чотирьох «праведних» халіфів (632 – 661). Щодо першого етапу, то одним з дивовижних ознак розвитку ісламського судочинства є те, що на ранньому етапі він являє собою третейську систему вирішення спорів, а саме міжплеменну третейську систему. В даній системі рішення третейських суддів чи арбітрів виконувалась за допомогую авторитету самих племен, тобто існували певні неписанні племінні звичаї, які гарантували виконання рішень [1].

Суди мусульманського права становили як би другу (поряд з фінансовою адміністрацією) частину державної організації, реально зв’язуючи імперію ісламу. Верховна судова влада в доктрині ісламу належала пророку і халіфам як носіям справедливості. Спочатку халіфи і самі творили суд. У провінціях це робилося від їх імені емірів. Згодом виникла потреба у створенні суддів – каді. «Спочатку судив він сам, – розповідалося про одного з перших халіфів Омейядів, – з великим завзяттям і мистецтвом; коли ж йому стало це не під силу, змушений був призначити каді ». Каді завжди залишалися під верховною владою халіфів, і вищі посадові особи могли скасовувати їх рішення. Судових, апеляційних інстанцій, не існувало, тому скаржитися можно було тільки верховній владі. Право призначення суддів зберігалося за халіфами навіть тоді, коли більшість світських і політичних повноважень у них відняли султани. Якщо каді було призначено не халіфом, то його права, щодо здійснення судочинства, викликали сумнів [2].

Багато чого змінилося з появою на арені Пророка Мухаммеда, який виступав арбітром в Медині [3]. Духовність Мухаммеда підтверджувалась священною книгою Коран. Коран – головна священна книга мусульман, у якій зібрані різноманітні проповіді, обрядові, моральні та юридичні настанови, молитви, повчальні розповіді та притчі, які проголошував Магомет. Коран містить одкровення, які, як вважається, Аллах послав Мухаммеду й які висловлював Пророк. Коран – перше і головне джерело мусульманського права, але при цьому ніхто з мусульманських юристів не сприймає Коран ні як книгу права, ні як кодекс мусульманського права. Лише незначна частина аятів (віршів) Корану містить нормативно-правові положення тому, що більшість із них стосуються релігійних питань, точне число яких складно встановити через неподільність ісламського права та релігії. Якщо спочатку Мухаммед був арбітром в міжплемінних суперечках Медині, то пізніше в міру зростання його авторитету, він став розглядатися абсолютним лідером мединскої спільноти (умма) і зізнавався як Посланник Божий (расул Аллах). Він був і суддею і лідером і в якості цього розглядав суперечки сторін [4].

Тільки з Х ст. закріпилося право суддів вирішувати справи щодо спадщин. В їх обов'язки входив і нагляд за в'язницями. При каді складався свій суддівський персонал з 4–5 служителів і позивачів, в тому числі суддів, які брали найдрібніші суперечки.З IX ст. склався один з найбільш своєрідних, який не має аналогів інститут мусульманского судочинства «постійні свідки». Оскільки право вимагало приймати показання свідків тільки від осіб, що користуються доброю репутацією, каді вів список таких свідків, постійно запрошуючи їх на засідання до суду. Вони свідчили акти, по четверо брали участь в розборі справ. Іноді такі «свідки» брали доручення самостійно розбирати дрібні справи від імені судді. Посади суддів в значній мірі стали спадковими. Багато в чому ще й тому, що судочинство, грунтуючись на Корані і сунні, зберігало характер звичаєвого права і орієнтувалося на традицію судової практики.Крім духовного суду каді, в халіфаті були і світські суди. В них потрапляло «будь-яка справа, дозволити яке каді було не під силу, і дозволити яке повинен той, хто має більшу владу». В світський суд частіше надходили поліцейські справи. Призначав світських суддів візир. У світському суді можна було оскаржити рішення суду каді. Вищою інстанцією світської юстиції (хоча власне жорсткої підпорядкованості не було) вважався придворний суд [2].

Зі смертю Мухаммеда починається ера правидних халіфів, яка продовжувалася не довго. Можно сказати, що структура третейської системи, яка була реформована Мухаммедом, залишилась в незмінному вигляді, але відмінність була у тому, що кількість суддів збільшувалось, як і сама імперія.

Починається асиміляція іноземних правових звичаїв, які були домінуючими на той час на раніше завойованих територіях: Єгипет, Іран, Ірак, Сирія, Палестина, де було домінування римського, іудейського та інших змішаних правових систем [1].

Якщо говорити про саме здійснення судочинство, то дійшло дуже мало свідчень. Одним із яскравих справ є справа Мінбаріййа (справа кафедри або трибуни) в якому четвертий халіф Алі традиційно вимовляє проповідь з кафедри, але був перебитий однією людиною, який запитав його що станеться з часткою дружини , яка становить 1/8, після смерті чоловіка, якщо останній залишив після себе дві дочки (частка 2/3), батька (1/6) і мати (1/6); на що Алі відповів що її (дружини) частка стає 1/9 майна чоловіка. Алі який був суддею в Медині і навіть будучи халіфом вищої інстанції, давав свої пояснення і іноді виносив досить юридично обгрунтовані рішення. Також існує свідоцтва про аналогічний правотворчості Абу Бакра, який також виніс своє рішення з питань спадщини.

Одне з справ з даного періоду також є справа Хімаррія (справа віслюка), яке відбулося в період правління третього халіфа Омара. У цій справі яке стосувалося поділу майна після смерті дружини, Омар керувався нормами Корану. Але дана справа цікаво тим що в ньому позивачі апелювали з приводу рішення Омара і досить успішно. Хоча дана справа є одним з багатьох справ яка відносяться до суперечок з приводу спадщини, але воно чітко показує на якому рівні стояло судочинство на даному етапі розвитку мусульманської держави.

Вважається що мусульманське право почало розвиватися під кінець правління династії Омейядів і до початку правління династії Аббасидів. До цього періоду почалася послідовна систематизація джерел ісламського права [5].

Підсумуючи все вище сказане, до певного часу халіфи здійснювали правосуддя, але виникла необхідність у створенні каді, Пророку Мухаммеду був послан Коран який згодом став провідним джерелом ісламського права, судочинство під час ери правидних халіфів залишалась незмінною, здійснюввалась асиміляція звичаїв, також під кінець другого періоду почалась систематиизація джерел права.

Література: 

1. Стаття: А. Ахмедов «Судебная система в исламе: Возникновение и развитие Исторический и правовой анализ» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.arba.ru/article/4731

2. Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник в 2 т. Издание третье, исправленное. Т. 1–М.: ТОН – Остожье, 2000. – 528 с. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/KOMPLEKS/KURS_1/kurs/10/11.htm

3. О. А. КАРИМОВА, 3. М. ГАФАРОВ. ОСНОВЫ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА. ТАШКЕНТ «УИТУВЧИ» 1995. 1995 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bib.social/prava-pravovedenie-osnovyi/osnovyi-musulmanskogo-sudoproizvodstva-51300.html

4. Бехруз Х. Еволюция исламского права: теоретико-компаративистское исследование : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.01 / Бехруз Хашматулла. – Одесса, 2006. – 410 с. 

5. О.И. Чистяков. История отечественного государства и права, Ч. І: Учебник/ Под ред. О.И. Чистякова. — 3-е изд., перераб. и доп. — М., 2004,— 430 с. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uf.kgsu.ru/lib/doc.php?path=Kafedra%20TIGP/IOGP/Uchebniki,%20posobiya,%20lekcii/Uchebniki/Uchebnik%20pod%20red%20O.I%20CHistyakova.%20IOGP/Uchebnik%20pod%20red%20O.I%20CHistyakova.%20IOGP.%20Pervaya%20chast%60.doc.htm&name=%D3%F7%E5%E1%ED%E8%EA%20%EF%EE%E4%20%F0%E5%E4%20%CE.%C8%20%D7%E8%F1%F2%FF%EA%EE%E2%E0.%20%C8%CE%C3%CF.%20%CF%E5%F0%E2%E0%FF%20%F7%E0%F1%F2%FC

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота