ДОГОВОРИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ: ОКРЕМІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДОГОВОРИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ: ОКРЕМІ ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

31.10.2018 18:26

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Цих Діана Сергіївна, магістрант Навчально-наукового юридичного інституту, Державний вищий навчальних заклад "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника"


Сьогодні не можливо уявити життя без мережі Інтернет, зокрема і договірні відносини без її використанням. Можливості Інтернету дозволяють розширити кількість потенційних контрагентів, зменшити витрати часу тощо. Проте укладення договорів за допомогою мережі Інтернет в Україні все ж не досконале з точки зору правового регулювання. Для покращення даної ситуації варто звернути увагу на наступні проблемні питання.

В законодавстві існує визначення електронного договору, який за ЗУ "Про електронну комерцію" означає – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі. На нашу думку при визначенні договору у мережі Інтернет варто використати ту ж концепцію, беручи за основу визначення договору за Цивільним кодексом України. Тому договір в мережі Інтернет – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, яка досягнена з використанням мережі Інтернет. Такому договору властиві і ознаки договору, як більш загального поняття. Тобто, договір у мережі Інтернет повинен бути спрямований на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків; правомірним; укладатися за вільним волевиявленням сторін; при погодженні волі сторін [7]. Також йому повинні бути характерні і специфічні ознаки, зокрема: укладення за допомогою мережі Інтернет, з використанням необхідного програмного забезпечення [6]; сторони "є відсутніми", тобто їх місце перебування в більшості випадків різне; електронна форма договору; необхідність точного встановлення осіб-контрагентів тощо. 

За ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена 

виключно через те, що він має електронну форму. Проте для його чинності договір в мережі Інтернет повинен відповідати всім вимогам, що встановлені для конкретного договору законодавством, що підтверджується і судовою практикою. Тому проблемним є існування договору у мережі Інтернет, якщо його форма повинна бути нотаріально посвідчена чи необхідна державна реєстрація. Пропонується можливість посвідчення нотаріусами договору у мережі Інтернет в разі реальної можливості встановлення осіб-контрагентів та їх вільного волевиявлення. Так, відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис" "… нотаріуси для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише посилений сертифікат ключа". Тобто, можливість у нотаріуса підтверджувати чинність електронних даних уже існує, і варто розвивати цей напрям, особливо з введенням в Україні електронного судочинства. 

Проблемним є питання встановлення вільного волевиявлення особи та самої особи при укладенні договору, у разі використання одноразового ідентифікатора чи підтвердження особи через пошту, sms чи соціальні мережі [5]. Пропонується введення презумпції вільного волевиявлення та відповідності особи-контрагента, оскільки повністю виключити можливість перехоплення даних неможливо. Це ж стосується і дієздатності особи [5]. Так при підтвердженні повноліття шляхом проставлення галочки чи іншим способом неповнолітньою чи малолітньою особою, інший контрагент вважається добросовісним, оскільки він не знав і не міг знати, що особі, яка обирає такий варіант немає вісімнадцяти років. Відповідальність у такому випадку покладається на батьків, як опікунів чи піклувальників, що повинні здійснювати нагляд за такою неповнолітньою чи малолітньою особою.

При укладені договору в мережі Інтернет як засіб забезпечення пропонуємо використовувати акредитив чи накладений платіж (оплата здійснюється після доставки товару; у разі пошкодження, нестачі, якщо особа відмовляється прийняти товар тощо, зразу ж кошти і товар повертається до покупця і продавця відповідно).

Важливим є також існування таких спеціальних санкцій (способів захисту прав, міри оперативного впливу) при укладенні договорів у мережі Інтернет, як використання блокування реклами, чорного списку, бану користувача, повернення коштів на віртуальний баланс (не на рахунок) чи їх списання, заборона періодичних виплат тощо. Фактично кожна із цих санкцій передбачені не законодавством, а умовами сайтів чи договорів і мають право на існування на основі принципу диспозитивності. Проте, вважаємо за необхідне створити типові акти рекомендаційного характеру, які б розкривали зміст та межі використання основних новітніх санкцій за порушення договору в мережі Інтернет.

Отже, договори в мережі Інтернет це вимога сучасності, що потребує певних змін в законодавстві, зокрема можливість нотаріального посвідчення таких договорів; презумпція вільного волевиявлення та відповідності особи-контрагента, її дієздатності; необхідність хоча б на рекомендаційному рівні розкрити можливості новітніх санкцій та використання вказаних засобів забезпечення виконання зобов'язань.

Література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356.

2. Про електронну комерцію: Закон України від 26.04.2017 р. № 675-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 45. Ст.410.

3. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 р. № 851-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 36. Ст. 275.

4. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22.05.2003 №852-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 36. Ст. 276.

5. Аляб’єва Н. В. Укладання договору про надання послуг в мережі Інтернет. Ресурс "Real Look". 2011. URL: http://www.reallook.com.ua/4768/ukladannya-dogovoru-pro-nadannya-poslug-v-merezhi-internet/

6. Аляб’єва Н. В. Договір про надання послуг у мережі Інтернет. Автореферат дис. кандидата юридичних наук. Харків. 2010. URL: https://bit.ly/2OeHgKg

7. Цивільне право України: підручник: у 2 т./ за заг. ред. В. I. Борисової, I. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. К.: Юрінком Інтер. 2004. Т. 2. 552 с.

________________________


Науковий керівник: Коструба Анатолій Володимирович, доктор юридичних наук, доцент, Державний вищий навчальних заклад "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника"




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота