ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ МІЖНАРОДНИЙ ТЕРОРИЗМ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ МІЖНАРОДНИЙ ТЕРОРИЗМ

16.11.2018 19:26

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Барвенко Ярослав Віталійович, студент економіко-правового факультету, спеціальність «Правознавство», Одеський національний університету ім. І. І. Мечникова


Проблема міжнародного тероризму посідає одне з найважливіших місць у сучасному світі. Майже кожного тижня в різних регіонах земної кулі відбуваються теракти, результатом яких є численні людські жертви. Виходячи з цього, треба зауважити, що наявність одностайності у визначенні терміну та основних ознак тероризму на міжнародному рівні допоможе сформувати стійке розуміння сутності цього явища міжнародною спільнотою і таким чином організувати свідому та рішучу протидію йому. Проблема визначення міжнародного тероризму постає через множинність діянь, які входять до складу об’єктивної сторони. Політика ООН в даному випадку виражається у розробці та прийнятті конвенцій, які регулюють достатньо вузькі кола питань, пов’язаних з міжнародним тероризмом. Слід констатувати, що проблемою є також й віднесення тероризму до категорії міжнародних злочинів чи злочинів, що носять міжнародний характер. 

Переходячи до самого визначення міжнародного тероризму, варто зазначити, що термін «тероризм» походить від латинського «terror» – «жах», «страх». В національному праві термін «тероризм» найбільш вдало визначений в п.1 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 р., відповідно до якого тероризм – це суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей [1]. Також, цей закон відсилає до Кримінального кодексу України, в якому міститься поняття терористичного акту, який, відповідно до ч.1 ст. 258 Кримінального кодексу України визначається як застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) [2]. Цікавим є те, що норми-дефініції, яка б розкривала сутність терміну тероризм, чинним Кримінальним кодексом України не передбачено.

Що ж до міжнародних джерел, то в ч.1 ст. 1 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму зазначається: «Для цілей цієї Конвенції термін «терористичний злочин» означає будь-який із злочинів,  викладених і визначених в одному з договорів, перелік яких наведено в додатку» [3]. Фактично, конвенція, яка б мала чітко визначити на запобігання якого явища створені механізми, передбачені в ній, не визначає терміну тероризм, а лише відсилає до інших міжнародних договорів. 

Слід зазначити, що Генеральна Асамблея ООН у своєму звіті від 2004 року зазначила, що тероризм – це діяльність, спрямована на позбавлення життя або спричинення серйозних тілесних ушкоджень цивільному населенню чи некомбатантам з метою залякування населення або примушення державних органів чи міжнародних організацій вчинити певну дію або утриматися від її вчинення [4]. 

Натомість, Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників від 17 грудня 1979 р. вважає захоплення заручників одним із проявів міжнародного тероризму. Міжнародна конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму від 14 вересня 2005 р. охоплює значну частину діянь, які визнаються конвенцією злочинними: володіння радіоактивними матеріалами чи виготовлення пристрою або володіння пристроєм з метою: заподіяння смерті чи тяжких тілесних ушкоджень; заподіяння істотних збитків власності чи оточуючому середовищу, тощо.

Більш детальним є визначення тероризму, яке міститься в п.1 ст.1 Шанхайської конвенції про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом від 15 червня 2001 р., згідно з яким тероризмом визнається будь-яке діяння, спрямоване на позбавлення життя будь-якої цивільної особи, яка не бере участі у воєнних діях в ситуації воєнного конфлікту, або на нанесення такій особі тяжких тілесних ушкоджень, або значне пошкодження певного матеріального об’єкту, а також організація, планування такого діяння, пособництво з його вчинення, підбурювання до його вчинення, коли метою такого діяння, судячи з його характеру чи контексту, є залякування населення, порушення громадської безпеки, чи примушення органів влади або міжнародної організації вчинити певну дію або утриматись від її вчинення, і яке передбачене кримінальним законодавством сторін [5].

На підставі вищезазначеного можна виокремити певні ознаки міжнародного тероризму: 1) протиправність; 2) вчинення фізичною особою або групою осіб; 3) масовість насильства; 4) системність актів насильства; 5) спрямованість на заподіяння смерті або майнової чи іншого виду шкоди конкретній державі чи державам; 6) вчинення з метою залякування, примушення до вчинення певних дій (бездіяльності) або привернення уваги. Крім того, слід наголосити, що суб’єктом злочину є фізична особа, яка діє з метою досягнення власних злочинних цілей, тобто не має зв’язку з політикою держави [6, с.170-173]. 

Виходячи з цих, ознак міжнародний тероризм – це протиправне, суспільно небезпечне діяння фізичної особи або групи осіб, які не мають зв’язку з політикою держави (тобто не є посадовими особами певної держави), яке є потенційно небезпечним для всієї світової спільноти, направлене на заподіяння смерті або майнової чи іншої шкоди, що носить характер масового насильства та вчиняється з метою залякування населення, примушення органів державної влади чи міжнародних організацій вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. 

В цілому, треба зазначити, що розробка та прийняття відповідних договорів свідчить про занепокоєння та стурбованість міжнародної спільноти проблемою міжнародного тероризму. Водночас варто констатувати відсутність консенсусу з питання загального визначення міжнародного тероризму та віднесення його до певної категорії злочинів. Зважаючи на проаналізовані ознаки міжнародного тероризму більш доречним наразі є віднесення його до категорії злочинів, що мають міжнародний характер.

Список використаних джерел:

1. Про боротьбу з тероризмом: Закон України: від 20.03.2003 № 638-IV. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/638-15  (дата звернення: 05.11.2018)

2. Кримінальний кодекс України: Закон України: від 05.04.2001 № 2341-III. URL:  http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 04.11.2018) 

3. Про запобігання тероризму: Конвенція Ради Європи: від 16.05.2005. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_712 (дата звернення: 05.11.2018)

4. UN Report of the Secretary General. URL: https://www.un.org/sc/ctc/wp-content/uploads/2017/01/2006_01_26_cted_lecture.pdf (дата звернення: 03.11.2018)

5. Shanghai Convention on Combating Terrorism, Separatism and Extremism: від 15.06.2001 р. URL: http://www.refworld.org/docid/49f5d9f92.html (дата звернення: 05.11.2018)

6. Баймуратов М.О. Міжнародне публічне право: підручник. X.: Одіссей, 2008. 704 с.

__________________________

Науковий керівник: Нігреєва Олена Олександрівна, кандидат юридичних наук, доцент, Одеський національний університету ім. І. І. Мечникова

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота