МОДИФІКАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МОДИФІКАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

22.11.2018 15:14

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Баранова Євгенія Вячеславівна, студентка Інституту підготовки кадрів для органів юстиції України, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


На сьогодні, Україна прямує шляхом євроінтеграції і процеси реформування спрямовані на реалізацію національних інтересів у контексті розвитку та організації державної служби як такої, що орієнтована на громадян як споживачів державних послуг, тобто такий вид взаємодії підтверджує можливість громадян особисто впливати на процеси прийняття рішень державними органами, забезпечуючи належний рівень управління. Так, можна побачити, що державні служби набувають в Україні неабиякої актуальності. 

Враховуючи деякі аспекти попереднього досвіду, зазначимо, що державна служба як окремий інститут національної держави в її нинішньому розумінні з’явилася в 1918 році – за Гетьманату Павла Скоропадського. Усвідомлюючи доцільність її впровадження, Рада міністрів визнала за потрібне створення насамперед відповідної законодавчої бази, за якою важливу роль відігравала законодавчо оформлена посадово-кваліфікаційна ієрархія. Вона забезпечувала правове регулювання відносин держави з працівником, внутрішньовідомчі владні прерогативи і пріоритети, визначала такі соціальні аспекти, як оплата праці, пільги тощо. Саме ці події слугували передумовами сучасних модифікаційних змін державної служби в Україні. [1; с.457]

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015: «Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. [2] 

Так, прийняття даного Закону було передбачено Угодою про асоціацію між Україною та Євросоюзом і в ньому дійсно знайшли юридичне закріплення як європейські, так і  міжнародні принципи діяльності державної служби. Але проблема в тому, що вони в більшій мірі знайшли своє відображення лише «de urе», а «de facto» відсутній злагоджений механізм їх дії. Це підтверджує і той факт, що Україна  посідає останні місця в міжнародних рейтингах за якістю врядування ( 114 місце за показником Public-sector performance рейтингу Global Competitiveness Index WEF). [3]    

Однак в Україні модифікація у сфері державної служби триває і знаходить своє відображення у Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020»[4] та у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, в яких висуваються аспекти, що потребують кардинальних змін та вже у реформованому вигляді втілюються у практику. По-перше, це розмежування політичних та адміністративних посад в державній службі, що сприятиме гарантуванню політичної нейтральності, що і передбачає вже нині Закон України «Про державну службу». По-друге, удосконалення процедури проходження державної служби, у зв’язку з чим, були введені деякі новації, що стосуються скасування інституту кадрового резерву та строкового призначення. 

Серед питань, які ще потребують вирішення залишається забезпечення високоефективного державного управління. Крім того, слід зазначити, що останнім часом в Україні відбуваються процеси, які не узгоджуються не лише з доктринальними положеннями щодо державної служби, а й з чинним законодавством, яке регулює вказану сферу суспільних відносин. Зникає логіка державного управління, його наступництва, вимоги стабільності державної служби ігноруються. Вказані невідповідності мають бути усунуті із практики управління державною службою.

Не слід забувати також і про інші фактори, які певним чином знижують ефективність діяльності державної служби. До них слід віднести повільний кар’єрний ріст та складнощі з підвищенням рівня кваліфікації службовців. При виборі місця роботи висококваліфікована особа, перш за все, оцінює ці фактори, які є взаємопов’язаними між собою та не завжди приймає рішення на користь державної служби.

Отже, Україна знаходиться на етапі модифікації сфери державної служби шляхом гарантування рівного доступу громадян до неї, підвищення ефективності навчання державних службовців, установлення прозорої системи оплати праці, розвитку інституційної спроможності державного апарату та, головне, гармонізації національного законодавства до міжнародних стандартів та норм Європейського Союзу. 

Список літератури

1. О. Г. Аркуша, О. В. Бойко Історія державної служби в Україні , Київ, 2013. с.454.

2. Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII // Голос України. – 2015. – № 250.

3. The Global Competitiveness Report 2017–2018, Klaus Schwab, 2017

4. Про Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020» : Указ Президента України від 12 січня 2015 р. №5/2015// Урядовий кур’єр. – 2015. - №6

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 р. № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році»

___________________________

Науковий керівник: Рябченко Ярослава Степанівна, доцент, кандидат юридичних наук, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота