МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

26.11.2018 14:31

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Машкіна Ксенія Олександрівна, студентка факультету міжнародної економіки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара


Обсяг перевезень морськими шляхами під впливом глобалізації рік у рік зростає, що обумовлює удосконалення законодавства морських перевезень. Безпосереднє регулювання міжнародних морських перевезень здійснюється на універсальному та регіональному рівнях. 

Організація Об'єднаних Націй відіграє провідну роль в забезпеченні мирного, кооперативного та законного використання морів та океанів для індивідуальної та загальної користі людства. Конвенція ООН про морське право 1982 року регулює морську діяльність держав. Вона є основним правовим документом, що є основою регулювання суден та надання послуг морського транспорту. Це встановлює комплексний набір правил, що регулюють світове море та океани, і викладає основні права та обов'язки держав щодо суден, що летять під їхнім прапором. Конвенція ООН про морське право визначена наступним чином: 

- держави повинні вживати заходів для запобігання, зменшення та контролю стосовно забруднення морського середовища та використовувати найкращі практичні засоби у їх розпорядженні відповідно до їх можливостей. 

- Суверенітет держави над її портами визнаний, як правило, звичайним міжнародним правом і підтверджується в ряді положень;

- Прибережна держава може здійснювати (обмежену) юрисдикцію над територіальним морем та ексклюзивною економічною зоною і тим самим їй дозволено виписувати та виконувати певні правила, що стосуються іноземних суден; Море  характеризується режимом відкритого доступу, який дає всім державам право вільно рухатись та здійснювати діяльності. Судна в відкритому морі підпадають під виключну юрисдикцію держави прапора [1].

На регіональному рівні Паризький Меморандум 1982 року є моделлю, на основі якої інші регіони світу складають угоди про державний контроль за портом. З цим Меморандумом вперше було розглянуто питання безпеки, регулярного та систематичного контролю суден. Меморандум не є міжнародною конвенцією. Це адміністративна угода, яка підписана та виконана в рамках співробітництва між морськими органами держав. 

Значну роль в регулюванні морських перевезень відіграє Закон про море, який був прийнятий у 1965 році. Він забезпечує суворе регулювання та управління океанських просторів з особливостями пов'язаними з фундаментальними принципами морського права, включаючи багато двосторонніх, регіональних та глобальних угод, які доповнюють Конвенції. 

Стосовно регулюючої бази Міжнародного співтовариства, важливо підкреслити, що взаємовідносини між законодавством ЄС та міжнародним правом дуже впливають на Закон про безпеку мореплавства, створеного у 1965 році. 

З точки зору структури Міжнародного механізму, формування морського регулювання узгоджується і вирішується на міжурядових конференціях. Рішення міжнародної конференції повинні відповідати основним вимогам, які регулюється Конвенцією ООН з морського права [2]. Вони повинні імплантуватись окремою державою у національне законодавство країн ,що стає підставою для поширення його положень та правил на суднах під юрисдикцією.  

Правове регулювання міжнародних морських перевезень також здійснюється за допомогою таких міжнародних договорів:

- Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства від 5 квітня 1965 р;

- Конвенції ООН щодо морського перевезення вантажів від 31 березня 1978 р

- Конвенції про обмеження відповідальності за морськими вимогами від 19 листопада 1976 р.;

- Найробійської міжнародної конвенції про видалення затонулих суден 2007 р. від 18 травня 2007 р.;

- Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10 травня 1952 р.[2].

Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства від 5 квітня 1965 р. покликана полегшити морське судноплавство шляхом спрощення і зниження до мінімуму формальностей, необхідної документації та процедур прибуття, перебування і відбуття суден, що беруть участь у міжнародному судноплавстві. До неї включаються стандарти прибуття і відправлення осіб, прибуття, стоянка і відправлення судна, полегшення формальностей для вантажів та обмеження відповідальності судновласників [3]. Конвенція ООН щодо морського перевезення вантажів від 31 березня 1978 р. відома як "Гамбурзькі правила". Вона включає відповідальність перевізника за збиток, спричинений втратою або ушкодженням вантажу, а також затримкою в його видачі, якщо обставини, що зумовили втрату, ушкодження або затримку, мали місце в той час, коли вантаж перебував у його віданні, якщо тільки перевізник не доведе, що він, його службовці або агенти вжили всіх заходів, яких можна вимагати, щоб уникнути таких обставин та їх наслідків, а також визначаються межі відповідальності перевізника.  

Конвенція про обмеження відповідальності за морськими вимогами від 19 листопада 1976 р. зі змінами, внесеними відповідно до Протоколу від 2 травня 1996 р. Згідно з Конвенцією, обмежується відповідальність за такими вимогами: стосовно смерті або тілесних ушкоджень, втрати або пошкодження майна (у тому числі портових споруд, водних басейнів, судноплавних шляхів і засобів визначення навігаційної обстановки) та інших подій, що відбулися на борту судна і прямо пов'язані з його експлуатацією або операціями з порятунку, а також за вимогами щодо будь-яких зумовлених цим збитків; стосовно підйому, знищення або знешкодження судна, що затонуло, перетворилося на уламки, сіло на мілину або покинуте, у тому числі усе, що перебуває або перебувало на борту такого судна [4]. Міжнародна конвенція з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10 травня 1952 р., Відповідно до Міжнародної конвенції судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги. 

Найробійська міжнародна конвенція про видалення затонулих суден 2007 р. від 18 травня 2007 р. Ця Конвенція застосовується до затонулих суден у районі дії Конвенції. Держава-учасниця вимагає від капітана та оператора судна, яке плаває під її прапором, негайно повідомляти причетній державі про випадки, коли це судно було втягнуто в морську аварію, результатом якої є затонуле судно. Зареєстрований власник несе відповідальність за витрати на встановлення місцезнаходження, позначення та видалення затонулого судна [5]. Отже, міжнародне регулювання морських перевезень відбувається за рахунок укладених багатосторонніх договорів – Конвенцій, на яких відповідно базуються національні морські законодавства. Оскільки море вільне для доступу всіх держав, тому жодна з них не має права претендувати на підпорядкування якої-небудь його частини своєму суверенітету. Усі держави користуються у ньому свободою судноплавства та  повинні підкорятись юрисдикції тієї держави, під прапором якої вони перебувають.

Список використаних джерел: 

1. Конвенция  Организации Объединенных Наций по морскому праву [Електронний ресурс]. URL:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_057

2. Міжнародні морські перевезення [Електронний ресурс]. URL: http://pidruchniki.com/80148/pravo/mizhnarodni_morski_perevezennya

3. Про прийняття Україною Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 р. з поправками: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 верес. 1993 р. № 775. [Електронний ресурс]. URL:   http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/775-93-%D0%BF

4. Конвенція про обмеження відповідальності за морськими вимогами від 19 листоп. 1976 р. [Електронний ресурс]. URL:    http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_257

5. Міжнародна конвенція з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10 трав. 1952 р. [Електронний ресурс]. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_g89

_______________________

Науковий керівний: Ведькал Валентина Андріївна, кандидат історичних наук, доцент кафедри європейського та міжнародного права Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота