ПРОБЛЕМА ДОВЕДЕНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМА ДОВЕДЕНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

26.11.2018 14:44

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Литвищенко Оксана Сергіївна, cтудентка юридичного факультету Університету митної справи та фінансів


На даний час у сфері Господарського права України, чільне місце відведено інституту банкрутства. Інститут банкрутства виступає не тільки як невід’ємна частина ринкової економіки, але й як механізм її регулювання. Уповільнення темпів покращання фінансово-економічних результатів діяльності українських суб’єктів господарювання призвело до зростання кількості неплатоспроможних підприємств. Хоча державна політика в сфері банкрутства й спрямована на фінансове оздоровлення підприємств-боржників, проблема порушення справ про банкрутство підприємств та проблема доведеності підстав для такого порушення залишається досить гострою та потребує більш ширшого аналізу.

Так, дослідженням проблеми доведеності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство займались такі провідні вчені як 

І. Жук, А. Кругленко, А. Матвійчук, О. Терещенко, Т. Тесленко та інші.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон), банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [1].

Вважаю, що з цього визначення можна зробити висновок, що банкрутство є процедурою, яка застосовується до боржників не тільки через неспроможність виконати грошові зобов'язання на день звернення до суду, а й через неспроможність виконати грошові зобов'язання в майбутньому, на час настання строків виконання зазначених зобов’язань.

Загалом, для того, щоб почати процедуру банкрутства, суду, який буде розглядати заяву боржника чи кредитора, необхідно освідчитись, що підстави для порушення провадження у справі про банкрутство є достатніми. 

Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява про порушення справи про банкрутство до господарського суду. З такою заявою до господарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою, що підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги. Із заявою про порушення справи про банкрутство до господарського суду може звернутися боржник із власної ініціативи. Боржник реалізує таке право за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом [2, c. 3].

Однак, чи є для цього підстави, вирішується судом не за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, а пізніше – за наслідками підсумкового засідання суду, на якому розлядаються докази щодо визнання боржника банкрутом. За результатами підсумкового засідання виноситься ухвала про санацію боржника чи постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвала про припинення провадження у справі про банкрутство. Відтак Закон не зобов’язує заявника (ні кредитора, ні боржника) при поданні заяви про порушення справи про банкрутство доводити факт того, що боржник не зможе розрахуватися із своїми зобов’язаннями, а зобов’язує лише подати певні документи, які можуть тією чи іншою мірою свідчити про вірогідність визнання такого боржника 

банкрутом [3, c. 1].

Так, кредитор зазвичай взагалі не може знати, чи спроможний боржник виконати грошові зобов'язання перед всіма кредиторами, чи ні. Він може знати лише, що державна виконавча служба протягом трьох місяців не змогла виконати виконавчий документ. Цей факт може свідчити про існування вірогідності визнання боржника  банкрутом [3, c. 5].

Так, у ч. 2 ст. 11 Закону, до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави) [1].

Отже, з наведеного переліку документів, можна визначити, що доказами, які свідчать про вірогідність визнання боржника банкрутом є:

1. докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;

2. рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили;

3. постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження;

4. докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника.

Таким чином, вважаю, можна стверджувати, що без вищезазначених доказів є всі підстави для відмови судом у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Окрім того, як визначає О.Б. Андреєва, вимоги кредиторів, як матеріальні підстави порушення провадження у справі про банкрутство, повинні бути: 1) грошовими (стосуються тільки стягнення з боржника грошових коштів, а не витребування майна з його незаконного володіння); 2) безспірними (визнаними самим боржником), а також інші вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким здійснюється списання коштів з рахунків боржника; 3) не задоволеними боржником протягом трьох місяців після встановленого строку для їх погашення; 4) такими, що сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати [4, c. 6].

Таким чином, на нашу думку, існує певна, регламентована Законом, процедура визначення підстав для визнання боржника банкрутом. Для того щоб суд відкрив провадження у справі про банкрутство необхідно щоб заявник (кредитор чи боржник) надали певні, передбачені Законом, докази того, що боржник не зможе розрахуватися за наявними у нього зобов’язаннями.  

Література:

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2343-12#n135

2. Господарське право: підручник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pidruchniki.com/1463120342855/pravo/gospodarske_pravo

3. Проблема доведеності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://commerciallaw.com.ua/uk/law-about-17/27-info/na-stadiji-porushennja-provadzhennja-u-spravi-pro-bankr/402-problema-dovedenosti-pidstav-dlja-porushennja-provadzhennja-u-spravi-pro-bankrutstvo-za-zajavoju-borzhnyka11

4. Господарське право України : підручник : у 2 ч. / [Андрєєва О. Б., Жорнокуй Ю. М., Гетманець О. П. та ін.]. – Х. : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2014.

___________________________

Науковий керівник: Зуєва Оксана Анаталіївна, доцент кафедри цивільного, господарського та екологічного права, кандидат юридичних наук, Університет митної справи та фінансів



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота