ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АГРОХОЛДИНГІВ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АГРОХОЛДИНГІВ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

29.11.2018 17:40

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Геков Максим Віталійович, студент, Інститутут підготовки кадрів для органів юстиції України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Тенденції останнього десятиріччя охарактеризувалися скороченням кількості дрібних сільськогосподарських виробників, спадом їх частки на ринку сільськогосподарської продукції та нарощуванням масштабів діяльності холдингових структур в АПК. Процес виникнення цих структур виявився настільки динамічним і несподіваним, що на початковому етапі не був належно відображеним у вітчизняній науковій літературі. Відповідно і вітчизняне законодавство не достатньо регулює ці правовідносини, що викликало певні досить серйозні зловживання зі сторони цих суб’єктів, оскільки вони є значно «сильніші» в матеріальній частині, що нерідко викликає монополізм на ринку.

Тому тема є надзвичайно актуальною, особливо в частині адаптації національного законодавства для вирішення цих проблем. Законом України «Про холдингові компанії в Україні» надається легальне визначення холдингової компанії, а саме – це акціонерне  товариство, яке володіє, користується   та   розпоряджається холдинговими  корпоративними 

пакетами  акцій  (часток,  паїв)  двох  або  більше  корпоративних 

підприємств [2]. На сьогоднішній день діяльність холдингових компаній в Україні регламентується Господарським кодексом України та законом України «Про холдингові компанії в Україні» прийнятий Верховною Радою України 15 березня 2006 року. Правовий статус холдингових компаній визначається ст. 126 ГК України та Законом України «Про холдингові компанії», а також відповідними положеннями про господарські товариства об’єднання капіталів, що містяться в Цивільному кодексі, Господарському кодексі, законах «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок» [1]. Господарський кодекс України закріплює дефініцію холдингової компанії як публічного акціонерного товариства, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності)» Крім того,  Господарський кодекс України закріпив головний принцип функціонування холдингової структури, а саме, установлення між холдинговою компанією й дочірніми підприємствами відносин контролю-підпорядкування. У складі холдингу вирішуються народногосподарські проблеми, які не під силу одному окремо взятому підприємству: розробка і створення складних технічних проблем, освоєння високих технологій, отримання значних кредитів під певні програми, створення нових виробничих потужностей та ін. Створення холдингових компаній має кілька переваг, до яких слід віднести можливість концентрації капіталів і розвиток інвестиційних процесів, диверсифікації, виробництва, зниження ризику при вступі на ринок або виходу з нього, розширення масштабів виробництва, спільного здійснення наукових і проектних досліджень тощо. Виробництво аграрної сировини своїми структурними підрозділами, його зберігання та транспортування до переробних підрозділам власними силами значно здешевлюють кінцеву продукцію завдяки можливостям застосування сучасних технологій у сільському господарстві, отримання більш високої врожайності сільськогосподарських культур, зниження витрат на зберігання і транспортування сировини (без посередників), несплати ПДВ на сировину, застосування логістики при заготівлі сировини і реалізації кінцевої продукції. Сукупність цих факторів сприяє безперервному нарощуванню масштабів і напрямів діяльності агрохолдингів та диференціації структури їх виробництва. На сьогодні межу в 100 тис. га орендованих сільгоспугідь подолали вже 14 структур, більшість з яких – акціонерні товариства, котрі активно залучають капітал через емісію та розміщення акцій на фондових біржах за кордоном. Однак агрохолдинги не позбавлені певних недоліків, які можна пояснити відносною новизною зазначених утворень, браком державного регулювання та законодавчого супроводу, завданням котрого є коригування їх діяльності з урахуванням інтересів жителів сільської місцевості. Зокрема негативом діяльності холдингів є: 

1) надконцентрація земельних ресурсів в одних руках, що призводить до розвитку монополізму на ринку оренди землі, та монополізація ринку сільськогосподарської продукції;

2) здійснення високоінтенсивного виснажливого землеробства з порушенням вимог сівозмін і раціональної структури посівів, як наслідок – стрімке погіршення стану сільськогосподарських угідь; 

3) реєстрація більшості агрохолдингів у великих містах, що призводить до осідання в столиці та обласних центрах податкових надходжень, які б можна було використати для розвитку соціальної й комунальної інфраструктур сільських територій. Отже, необхідне введення в дію механізмів, котрі б обмежували процес формування монополізму на ринку оренди землі та забезпечували сплату податків підприємствами й організаціями, що здійснюють агробізнес, не за місцем реєстрації їх головних компаній, а за місцем діяльності аграрних підрозділів, тобто у міській місцевості. Тим часом концентрація землі агрохолдингами шляхом витіснення з ринку оренди землі певної кількості аграрних підприємств і фермерів створює загрозливу соціально-економічну ситуацію на селі, основними характеристиками якої є:

- Припинення існування сільськогосподарських підприємств як юридичних осіб;

- Втрата місця роботи для певної кількості сільських жителів;

- Ненадходження до місцевих сільські ради податкових та інших платежів від підприємств, які припинили своє існування;

- Відсутність фінансування на створення і підтримку сільської інфраструктури (доріг, дитячих садків і шкіл, будинків культури, фельдшерсько-акушерських пунктів і т. п. Тому доцільно впровадити механізм, який би забезпечував сплату податків підприємствами та організаціями, провідними агробізнес не за місцем реєстрації їх головної компанії, а за місцем діяльності їх аграрних підрозділів, тобто у сільській місцевості. Це дозволить сільським радам акумулювати грошові кошти місцевих бюджетів для розвитку соціальної інфраструктури села.

На основі проведеного дослідження можемо стверджувати, що виникнення та розвиток агрохолдингів – це результат здійснення аграрної реформи. Їх вплив на підвищення ефективності використання виробничих ресурсів у сільському господарстві та інших сферах агробізнесу варто оцінювати позитивно. Їх роль у діяльності АПК України на сьогодні значна й зростатиме в майбутньому. Триватиме процес концентрації землі сільськогосподарського призначення агрохолдингами через її оренду та банкрутство неефективних сільськогосподарських підприємств. У такій ситуації роль держави полягає у встановленні законодавчого регламентування та системи стимулів з метою зупинення надконцентрації земельних ресурсів агрохолдингами та зміни податкової політики задля осідання податкових надходжень від діяльності агрохолдингів у сільській місцевості.

Список використаної літератури:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436 (із змінами, внесеними згідно із Законами) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15 (дата звернення 04.11.2018).

2. Закон України «Про холдингові компанії в Україні» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3528-15 (дата звернення 04.11.2018).



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота