ГЕНЕЗИС КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО, ВЧИНЕНЕ З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ ТА СПОСОБОМ, НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ЖИТТЯ БАГАТЬОХ ОСІБ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ГЕНЕЗИС КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО, ВЧИНЕНЕ З ОСОБЛИВОЮ ЖОРСТОКІСТЮ ТА СПОСОБОМ, НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ЖИТТЯ БАГАТЬОХ ОСІБ

13.12.2018 13:54

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Беседін Станіслав Сергійович, магістрант Інституту управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого


Розглядаючи історичний розвиток кримінальної відповідальності за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю та способом, небезпечним для життя багатьох осіб слід зауважити, що оскільки кримінальна відповідальність за умисне вбивство є інститутом кримінального права, тому її розгляд необхідно проводити в єдності з кримінальним законодавством України в цілому. Зауважимо, що система кримінального законодавства формувалась протягом тривалого часу. Століттями, постійно удосконалюючись і поглиблюючись, та досягло того стану, який спостерігаємо сьогодні. На думку О. Ф. Кістяківського: «тільки історія може дати пояснення причин, як сучасного стану кримінального права, так і стану його в попередні періоди».

Простежуючи генезис кримінального права України, слід зазначити, що свої витоки воно бере з моменту виникнення Київської держави в IX–X ст. н. е., коли з’явились перші письмові акти, що містили кримінально-правові норми. Зрозуміло,що кримінальна відповідальність за вчинення вбивства була передбачена в перших письмових пам’ятках Київської Русі. В якості обставини, яка обтяжувала відповідальність при вбивстві, «Руська Правда» виділяла вбивство в розбої (ст. 20 Короткої Правди, ст. 7 Просторової Правди), міра покарання за яке визначалась залежно від соціального стану потерпілого. Після татаро-монгольської навали на теренах України поступово почали діяти правові системи спочатку Литви та Польщі, а потім і Московії (Росії). У першій редакції Литовський Статут, як і «Руська Правда», встановлювала грошові стягнення на користь князя за вбивство та за інші злочини, які у Київській Русі карались кримінальним штрафом. Поступово під впливом польського та німецького права відбувалась трансформація ставлення до покарання. Друга і третя редакції Литовських Статутів передбачали покарання у вигляді смертної кари за вбивство. Вивчення кримінальної відповідальності за вбивство, передбаченої в Литовських Статутах, дозволяє стверджувати, що під час підготовки їх другої і третьої редакції життя людини утвердилося як пріоритетна цінність суспільства, про що свідчить встановлення найсуворішого покарання за заподіяння смерті. Литовська кодифікація права діяла на території України аж до приєднання останньої у 1654 р. до Московського царства. Досліджені Соборне Уложення 1649 р.; Артикул військовий Петра І 1715 р.; Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р.; Звід законів Російської імперії 1832 р.; Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 р.; Кримінальне уложення 1903 р. не виділяли в якості обтяжуючих вбивство обставин заподіяння смерті двом або більше особам. 

Щодо радянського періоду, то слід вказати, що в КК УРСР 1922 р. і в КК УРСР 1927 р. не передбачалось вбивство двох або більше осіб як кваліфікуюча ознака, можемо лише припустити, що виділяючи серед обтяжуючих обставин вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох людей, законодавець ставив під особливу охорону і життя декількох осіб, посягання на яких відбулося одним суб’єктом. Так у пункті «в» статті 138 КК УРСР 1927 року було передбачено «за вмисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох людей або особливо болісним для убитого» встановлювалось покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. При цьому варто звернути увагу, що 30 квітня 1954 р. вийшов указ Президіуму Верховної Ради СРСР «Про посилення кримінальної відповідальності за умисне вбивство», відповідно до якого до осіб, які вчинили умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, застосовувалась смертна кара з метою посилення охорони життя громадян. Встановивши в цьому указі смертну кару за вбивство при обтяжуючих обставинах, Президіум Верховної Ради СРСР не вказав, які саме обставини, що супроводжують умисне вбивство, дають підстави для застосування до засудженого найсуворішого виду покарання. В свою чергу, Пленум Верховного Суду СРСР в своїй постанові від 21 травня 1954 р. «Про питання, пов’язані з проведенням Указу Президіуму Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1954 року» до таких обставин відніс вчинення вбивства з метою заволодіння майном потерпілого, хуліганські мотиви, помста у сфері службової діяльності, вбивство, пов’язане з зґвалтуванням, особливо жорстокий спосіб вбивства, повторне вбивство та умисне вбивство декількох осіб. Таким чином, Пленум Верховного Суду СРСР вперше за час розвитку українського кримінального законодавства визначив серед обтяжуючих вбивство обставин – особливо жорстокий спосіб вбивства та вбивство двох або більше осіб, вважались одними з найтяжчих вбивств, за вчинення яких винний заслуговував виключно смертної кари.

Великі зміни в Особливу частину кримінального права вніс КК УРСР 1960 р. від 28 грудня 1960 р., що був уведений в дію з 1 квітня 1961 р. Вперше за історію кримінального права України законодавець в пункті «є» ст. 93 КК УРСР 1960 р. закріпив вбивство вчинене з особливою жорстокістю або способом, небезпечним для життя багатьох осіб за вчинення якого встановлювалось покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічне позбавленням волі. Після розпаду СРСР і здобуття Україною державної незалежності чимало цінностей, які десятиліттями вважались непорушними підвалинами держави та суспільства, були переглянуті й переосмислені під іншим кутом. За цих умов у нашій державі почали домінувати не соціалістична правова доктрина та наукові інтереси окремих вчених, а практичні потреби національного суспільного і правового розвитку. Однак від часу здобуття незалежності впродовж наступних десяти років в Україні діяло пристосоване до нових реалій кримінальне законодавство колишньої УРСР. У цей час тривала системна робота із створення проекту нового Кримінального кодексу, яку проводили провідні вчені та практики. На сьогодні діє Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 року набувши чинності 1 вересня 2001 року, в якому передбачена кримінальна відповідальність за умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (пункт 4 частини 2 статті 115) та вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб ( пункт 5 частини 2 статті 115) за які передбачено позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Література:

1. Кримінальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131.

2. Кримінальний кодекс УРСР Затверджений Центральним Виконавчим Комітетом Української РСР 8 червня 1927 р. (3. У. УРСР 1927 р. 26—27, ст. 131). [Електронний ресурс]. - Режим  доступу:file:///C:/Users/Stas/Downloads/1kriminal_niy_kodeks_ursr_1927_r_v_redaktsiyi_1949_r.pdf

3. Кримінальний кодекс України //Затверджений Законом від 28.12.60 ( 2000-05 ) ВВР, 1961, № 2. ст.14

4. Історія держави і права України: Підручник. — К. : МАУП, 2007. — 552 с.

5. Габро О.І. Поняття злочинів, передбачених  КК України, соціальна їх криміналізація / О.І. Габро / Юридична наука. - № 2/2012.-С. 115-121.

6. Іванов В. М. І – 20 Історія держави і права України : підручник. / В.М. Іванов - К. : КУП НАНУ, 2013. - 892с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота