ДО ПИТАННЯ ПРОБЛЕМ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ПОЛОЖЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХАРТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОВЕ ПОЛЕ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ДО ПИТАННЯ ПРОБЛЕМ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ПОЛОЖЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХАРТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОВЕ ПОЛЕ

22.12.2018 15:26

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Масалітін Вадим Вікторович, студент, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


Місцеве самоврядування, як влучно зазначається в доповідях Венеціанської комісії, поряд з демократією правами людини та верховенством права є основою розвитку європейських суспільства та держави. Україна взяла курс на європейську інтеграцію, а отже нам потрібно розвивати у цьому напрямі власну правову систему. Ми переконані в тому, що налагоджена система місцевого самоврядування дозволить покращити процеси реалізації міжнародно-правових стандартів прав людини.

Віденською конвенцією про право міжнародних договорів передбачено принцип примату міжнародного права над національним правом, що означає те, що при ратифікації того чи іншого міжнародного договору держава повинна не змінювати його зміст, а підлаштовувати власні внутрішні закони під вимоги міжнародно-правового акту[3]. Найбільш важливим для України загальновизнаним нормативним стандартом організації системи місцевого самоврядування є прийнята Радою Європи ратифікована Україною Європейська хартія місцевого самоврядування ( далі за текстом Хартія). Метою роботи є співвіднесення положень Хартії та рівня їх імплементації в Україні. 

Відповідно до статті 3 Хартії, місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою частиною публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення[2]. Стаття 140 Конституції України наголошує на тому що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України[1].

Вбачаємо два суттєвих протиріччя у визначеннях. По-перше, y тексті Хартії право на місцеве самоврядування характеризується у сполученні із спроможністю його здійснення. Так, країни-члени Ради Європи, що ратифікували Хартію мають не лише затвердити в національному законодавстві можливість здійснювати місцеве самоврядування, а й надати територіальним громадам матеріальну, технічну й організаційну спроможність його реалізовувати, тобто робиться акцент на практичному впровадженні місцевого самоврядування. 

Друге протиріччя стосується обсягу правовідносин, що можна врегулювати на рівні місцевого самоврядування. Конституція України надає територіальним громадам право вирішувати в межах закону лише питання місцевого значення, в той час як Хартія уповноважує органи місцевого самоврядування вирішувати значно більш ширшу категорію публічних справ, та ще й під власну відповідальність. На жаль ,з цього випливає те що значна частина гарантованих міжнародним договором України прав пов’язаних із самоуправлінням населення не охоплені Основним Законом. 

Cтаття 9 Хартії закріплює необхідність наявності в органів місцевого самоврядування адекватного фінансування[2]. Термін адекватність означає достатність коштів для того, щоб забезпечити реальне функціонування місцевого самоврядування.  В наслідок реформи децентралізації, що проходить в Україні, відбувся податковий перерозподіл і більша частина податкових ресурсів перейшла на місцевий рівень. Однак, водночас підвищення рівня фінансової самостійності місцевих рад призвело до того що сьогодні вони розвиваються неоднаковими темпами. 

Стаття 10 Хартії гарантує право на асоціацію органів місцевого самоврядування, якa за стандартами цього документу має бути ефективною[2]. В Україні право на асоціації органів місцевого самоврядування виражено у вигляді можливості створення об’єднаних територіальних громад. Але така практика породжує істотні проблеми у сфері розмежування компетенції. Сьогодні, в окремих районах України виникла ситуація, коли місцеві ради утворили об’єднану територіальну громаду з юрисдикцією повністю ідентичною юрисдикції відповідної районної ради, через що між ними виникають конфлікти.

Не можна не звернути увагу на статтю 11 Хартії, що гарантує правовий захист кожного органу місцевого самоврядування. В ідеалі для належного юридичного супроводу діяльності органу місцевого самоврядування необхідна наявність кваліфікованого правника[2]. Але фінансова ситуація в Україні склалася таким чином, що більшість сільських та селищних рад через брак коштів просто не можуть дозволити собі винаймати юристів, що нівелює передбачену Хартією гарантію правового захисту. 

Отже, Україна не змогла на сьогодні якісно гармонізувати національне законодавство із Хартією. Але це завдання для нас є одним із найбільш пріоритетних, адже впровадження на практиці норм цього міжнародного акту дозволить нашій державі створити по-справжньому європейське місцеве самоврядування. Як наслідок, обрана тема залишається актуальною для подальшого дослідження. 

Список використаних джерел:

1. Конституція України ( електронний ресурс) режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр 

2. Європейська хартія місцевого самоврядування ( електронний ресурс) режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036 

3. Віденська конвенція про право міжнародних договорів ( електронний ресурс) режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_118   



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота