РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ

28.12.2018 13:39

[Секція 7. Господарське право. Господарське процесуальне право. Фінансове право. Банківське право]

Автор: Гарбуз Юлія Олегівна, студент, Університет митної справи та фінансів


Актуальність теми: функціонування економік більшості країн світу характеризується наявністю монополізованих секторів, вагому й специфічну частку в яких займає так звана природна монополія. Підприємства – природні монополісти не схильнi до запpовадження iнновацiй, пiдвищення якостi та збільшення обсягів продукції. Саме тому сфеpа функцiонування pинкiв пpиpодних монополiй потpебує деpжавного pегулювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний доробок в дослідження особливостей функціонування та регулювання діяльності природних монополій внесли такі сучасні вітчизняні і російські науковці, як В. Базилевич, Н. Белоусова, В. Венгер, І. Галиця, А. Городецький, Я. Жаліло, А. Колганов, В. Кривуцький, А. Френзель, А. Юданов, Л. Карбовник, О.Кисинець, Д. Напрієнко та ін.

Рушійною силою розвитку ринкової економіки є здорова конкуренція, де виробники змагаються за споживача через підвищення якості подібних товарів та послуг, зниження їх ціни і співвідношення цих факторів із витратами на виробництво. Проте, існує і протилежна ситуація:  найбільш ефективне задоволення потреб здійснюється завдяки існуванню одного суб’єкта господарювання. Це стан так званої природної монополії.  

Згідно зі ст. 28 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України "Про природні монополії" природна монополія - це стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені в споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги)

В науковій літературі існують різні думки стосовно діяльності природних монополій. Пропонуються шляхи їх реформування, обмеження або навіть знищення. 

Наприклад, один із найвідоміших дослідників Т. ді Лоренцо повністю відкинув необхідність існування природних монополій. Він вважає, що держава штучно створила монополії, а потім вирішила їх узаконити, хоча в період ХІХ—ХХ століть у багатьох галузях, де сьогодні працюють природні монополії існувала звичайна конкуренція.

Ряд вчених вважає, що саме приватизація природних монополій може підвищити ефективність їх функціонування.  Світовий досвіт в середині 80-х років ХХ ст. показує, що передача у приватну власність підприємств у сфері газопостачання та залізничного транспорту принесла позитивні результати.  Так було у ФРН, де суб’єкти природних монополій були спочатку комерціалізовані, а потім відкриті для конкуренції. У Великобританії підприємства з водопостачання були приватизовані у 1989 році. Діяльність цих суб'єктів господарювання регулюється контролюючим органом, уповноваженим установлювати максимальну ціну, змушуючи таким чином постачальників зменшувати витрати.

Проте, не можна не погодитись з думкою Кривуцького В.В., що форма власності на природні монополії, при недієвому механізмі державного регулювання, не буде відігравати значної ролі, оскільки монополії все одно залишаються безвідповідальними перед споживачами через відсутність конкуренції у підвищенні ефективності та покращенні функціонування. 

У своїх роботах деякі науковці (Сахно А.А., Напрієнко Д.В., Августин Р.Р., Венгер B.B.) наголошують на підвищенні рівня державного регулювання за природними монополіями, який на сьогоднішній день в Україні залишається досить низьким. Пропонується покращити його за напрямами: 

- встановлення на державному рівні стандартів та нормативів якості послуг, які надаються суб’єктами монополій;

- встановлення персональної відповідальності посадових осіб підприємств, за недотримання вищевказаних стандартів якості;

- введення системи державного та громадського контролю за підприємствами-монополістами;

- оновлення застарілого обладнання, введення новітніх технологій за рахунок коштів місцевого бюджету та залучених приватних інвестицій. 

Як приклад ефективного державного регулювання можна навести Великобританію у 80-х роках ХХ ст., де законодавством було встановлено отримання кожним суб’єктом природної монополії ліцензії, в якій зазначались певні умови ведення господарської діяльності. 

Але варто зазначити, що надмірне втручання держави у ринкові відносини поверне їх у напрямку тенденцій радянської економіки. 

Найбільш оптимальним видається варіант застосування концесійної системи. О.Костусєв стверджує, що її перевага полягає в конкурентній природі.

Концесія - це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику.

Уклавши контракт, приватна фірма зацікавлена в найбільш якісному виконанні взятих на себе зобов’язання, пам’ятаючи про конкурентів, які в будь-який момент можуть її замінити, оскільки такий контракт не є безстроковим. 

У світовій практиці найбільш відомими прикладами успішного застосування концесій є саме їх використання у сфері водопостачання, енерго- та газозабезпеченні. Наприклад, у сучасній Франції сьогодні вся система газопостачання та комунального обслуговування працює на концесійному механізмі. У Буенос-Айресі до залучення бізнесу тільки 70% населення Буенос-Айреса мали доступ до послуг центрального водопостачання і тільки 58% - до послуг каналізації. У результаті ж передачі системи водопостачання в концесію значно зменшилися тарифи, виробництво питної води збільшилося на 39%, мережі водопостачання були розширені на 27%, а каналізаційні - на 19%, оплата рахунків становила більше 90% (до концесії - менше 80%.

Але на сьогоднішній день в Україні досить недосконала нормативна база регулювання концесій. Навіть прийнятий в 2010 році закон «Про особливості передачі в оренду або концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» залишає відкритим багато питань (відсутність єдиної інформаційної бази об’єктів концесій, їх особливостей в залежності від регіону). 

Отже, беззаперечно варто погодитись із необхідністю існування природних монополій через масштаби послуг, які ними надаються. Проте, кожна країна повинна самостійно обирати шляхи їх регулювання, орієнтуючись на світові тенденції, але при цьому враховуючи особливості власної економіки. В нашій країні підходи до регулювання діяльності суб’єктів природних монополій варто реформувати: використовуючи концесійні договори, таким чином допускаючи потенційну конкуренцію, з метою покращення якості послуг; встановлюючи особисту відповідальність посадових осіб підприємств-монополістів; впроваджуючи новітні технології не за рахунок державних асигнувань, а за рахунок залучення приватних інвестицій.

Література:

1. Про природні монополії: Закон України від 20.04.2000  № 1682-III. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua 

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 

3. Кузьменко Л.Г.Світовий досвіт регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та основні напрями вдосконалення їх регулювання в Україні/Л.Г. Кузьменко// Наукові записки національного університету "Києво-Могилянська академія". – 2007. – Т.68: Економічні науки.-с.40-46.

4. Миргородська А.П. Державне регулювання природних монополій у сфері житлово-комунального господарства/А.П. Миргородська//Економіка і управління. – 2011. – №5-с.107-114.

5. Артемчук Т. Проблеми ефективного функціонування природних монополій та засади їх вирішення шляхом державного регулювання/Т. Артемчук//Вісник ТНЕУ-2015-№4с.-119-129.

6. Сахно А.А. Проблеми функціонування підприємств – природних монополісті у сучасних умовах  розвитку економіки/А.А. Сахно//Економіка та держава-2009-№5-с.51-52.

7. Демків О.І.Сутність природної монополії та проблеми боротьби з її неефективністю/О.І.Демків, Н.Л.Михальчишен// Проблеми формування та реалізації конкурентної політики– Львів : АртDрук, 2013. – С. 70–71.

8. Августин Р.Р.Природні монополії економічна сутність та об’єктивна потреба їх виникнення/Р.Р. Августин, О.Б.Саприка, Н.М.Галанзюк//Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.4-с.167-172

9. Кривуцький В.В. Державне регулювання діяльності  природних монополій: автореф. дис. на здобуття наук. Ступеняк канд.економ.наук: спец. 08.02.03  «Організація управління, планування і регулювання економікою» /В.В.Кривуцький -Львів-2005.-с.6



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота