ПИТАННЯ РЕФОРМУВАННЯ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПИТАННЯ РЕФОРМУВАННЯ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН

28.12.2018 15:39

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Доан Катерина Лонг, студентка, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого


ООН є унікальною і незамінною платформою обговорення глобальних, міжнародних проблем та пошуку їх вирішення. Основною метою цієї організації є підтримка миру і міжнародної безпеки,а також розвитку співробітництва між державами. Головними органами ООН визначені такі, що засновуються за Статутом: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада, Рада з опіки, Міжнародний суд і Секретаріат (ст. 7). Повноваження головних органів ООН докладно окреслено у розділах IV і V Статуту. За роки своєї діяльності ООН відіграла важливу роль в численних прогресивних зрушеннях, та попри усі заслуги, задля ефективності виконання покладених завдань,ООН сьогодні потребує реформ, адже за 70 років після прийняття Статуту ООН у світі відбулись значні зміни, започатковані нові тенденції та процеси в системі міжнародних відносин, змінилась конфігурація сил, на порядку денному з’явилися нові загрози та виклики, що зумовили необхідність адаптації ООН до нових умов.

Саме тому пріоритетне завдання нинішнього етапу розвитку ООН - знайти оптимальний варіант механізму її реформування.

Декілька років ведуться дискусії з приводу напрямів та шляхів проведення реформ, проте компромісна концепція до сьогодні не була знайдена.

Центральними ланками у сфері діяльності ООН є її головні органи, серед яких найважливіше значення має Рада Безпеки, саме тому реформування її як найвпливовішого органу Організації Об’єднаних Націй має відбуватися в першу чергу. Рада безпеки є найважливішим постійно діючим органом, до її складу входять п`ять постійних членів (Росія, США, Великобританія, Франція і Китай) і десять непостійних членів. Рада Безпеки має право приймати рішення, які держави–члени ООН зобов’язані виконувати. Це надає їй важливу та впливову позицію у системі органів ООН та загалом у міжнародному співтоваристві.

Саме тому реформування цього органу має відбуватися в першу чергу, бо Рада Безпеки не відповідає сучасним реаліям, її діяльність є нині найбільш проблемною. Перш за все інститут постійного членства Ради Безпеки не враховує наявність нових центрів впливу таких як Німеччина, Японія, Бразилія та Індія, так знана «Велика четвірка», які не одноразово виявляли бажання набути для себе статусу постійних членів. Всі чотири країни, згідно із заявами їхніх представників бажають проведення радикальних реформ ООН, спрямованих на підвищення ефективності цієї організації і в першу чергу – Ради Безпеки. «Група чотирьох» запропонувала ввести в Раду Безпеки десять нових членів - шість постійних і чотири тимчасових. Чотири постійних місця повинні були дістатися самим країнам «Групи чотирьох», а ще два пропонувалося надати країнам Африки. Ці пропозиції були викладені в резолюції, яка була представлена на розгляді в Генеральній Асамблеї ООН. Але ця пропозиція не була підтримана. Незрівноваженість між кількістю місць у Раді Безпеки ООН та загальною кількістю держав-членів стає все більш очевидною, а єдина суттєва реформа Ради Безпеки відбулася в минулому столітті: вона включала збільшення числа не постійних членів з шести до десяти.

Необхідність розширення складу Ради Безпеки визнаються переважною більшістю країн, але основною проблемою реформи розширення її складу є по-перше неоднозначність поглядів з практичних питань, та, по-друге, не бажання постійних держав членів змін адже вони  і так займають привілейоване становище, а така реформа однозначно призведе до зменшення їх впливу.

На мою думку, це підвищило б рівень демократичності, сприяло зміцненню легітимності, ефективності ООН, але потрібно приділити також увагу інституту постійного членства, адже в більшості міжнародних організацій держави-члени рівні між собою, а у випадку ООН, цей інститут тільки ускладнює прийняття адекватних рішень.

Також особливим питанням, що потребує узгодження залишається процедура прийняття рішень.

Для прийняття рішень з питань діяльності ООН (окрім процедурних) потрібно дев'ять голосів, за одностайності всіх постійних членів. Кожному з п'яти постійних членів належить право вето щодо рішень Ради, що і є на мою думку, основною перешкодою у виконанні Радою її основних завдань. Механізм прийняття рішень, який існує нині дає можливість постійним членам зловживати цим  правом. Згідно з статистикою станом на 2014 р. протягом усього періоду існування ООН право вето на резолюції Ради Безпеки держави-члени накладали 190 разів. Результатом недосконалості процедурної форми та систематичного використання державами права вето, стала неможливість Ради Безпеки реагувати на серйозні конфлікти, що становлять реальну загрозу міжнародному миру і безпеці. Це блокує роботу Ради Безпеки ООН  і веде до зменшення її ефективності. Вирішенням цієї проблеми могла б стати система ухвалення рішень шляхом консенсусу усіх членів, як наприклад в Раді Європи, або взагалі ліквідація права вето. Проте, такі зміни є небажаними для країн учасниць, а основною перешкодою у реформуванні права вето є власні амбіції та бажання п’яти основних членів Ради Безпеки, які виступають проти обмеження своїх прав і не дають згоди на зміни.

Враховуючи усе вищевикладене, можна зробити висновок, що реформування Ради Безпеки ООН є очевидним, адже  у нинішньому вигляді організація  не може гарантувати мир та безпеку в сучасних конфліктах. Необхідно якнайшвидше замінити механізми, які ускладнюють здатність ООН реагувати на гострі ситуації, які виникають у сучасному міжнародному праві, а саме знайти оптимальне рішення щодо необхідності зміни складу, та заміни «права вето» в Раді Безпеки.

Список використаної літератури:

1. Вето в Совете Безопасности [Електронний ресурс]. ˗ Режим доступу: http://www.un.org/ru/sc/meetings/veto/;

2. Статут ООН //Сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] Режим доступу:  http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010

3. Nahory C.The Hidden Veto [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.globalpolicy.org/security-council/42656.html

4. М.І Трипольська Проблемні питання реформування Ради безпеки ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: М.І Трипольська Проблемні питання реформування Ради безпеки ООН

5. General Assembly Resolution A/RES/377 (V), Uniting for peace, (03 Nov. 1950). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/en/ga/



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота