ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

20.02.2019 12:17

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Дейнега Альона Олександрівна, студентка, Харківський національний університет будівництва та архітектури


Місцеве самоврядування - це форма публічної влади, що реалізується специфічними суб'єктами (територіальними колективами і сформованими органами), має особливий об'єкт (питання місцевого значення), та здійснюється на основі використання комунальної (муніципальної) власності [1].

Правовою основою місцевого самоврядування в Україні є Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», закони і підзаконні нормативно-правові акти, що приймаються на їх основі, а також акти органів місцевого самоврядування, що приймаються в рамках їх компетенції.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Реформування місцевого самоврядування – це нагальна потреба для України. Це одна з тих реформ, які реально змінять країну. Мета реформи – зробити так, щоб кожна громада, село, селище, місто мали свій повноцінний бюджет, щоб кожен мешканець міг впливати на ухвалення рішень. 

Основними проблемами, на вирішення яких має спрямовуватися реформа місцевого самоврядування в Україні, є: значні регіональні диспропорції та поглиблення депресивності окремих територіальних громад і регіонів в цілому; недосконалість правового регулювання питань статусу територіальних громад і повноважень місцевих влад, а також неврегульованість функціонування місцевого самоврядування; недостатнє фінансове та матеріально-технічне забезпечення територіальних громад; низька якість життя громадян; неефективне управління власністю територіальних громад та система надання послуг населенню; недостатній професійний рівень посадових осіб органів місцевого самоврядування та висока плинність кадрів [2].

Сьогодні більшість територіальних громад через їхню надмірну подрібненість, слабку матеріально-фінансову базу неспроможні виконувати свої повноваження, тому Верховною Радою 05.02.2015 р. був прийнятий Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», відповідно до якого сусідні міські, сільські і селищні ради в межах області можуть об’єднуватися в одну громаду, яка матиме визначений адміністративний центр з урахуванням якості й доступності публічних послуг [3].

Виходячи з наявних проблем територіальних громад, головною метою проведення реформи місцевого самоврядування має бути: створення законодавчого забезпечення умов для розвитку територіальних громад як життєздатних конкурентоспроможних соціально-економічних систем; надання місцевому самоврядуванню чітко визначеного  рівня державної підтримки, що забезпечить його функціонування як надійного та міцного фундаменту народовладдя, вагомого чинника економічного й соціального розвитку країни. 

Можна визначити напрями проведення реформи місцевого самоврядування в Україні для його розвитку та укріплення:

- внесення змін до Конституції України та Законів України «Про адміністративно-територіальний устрій України», «Про місцеве самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації» з метою забезпечення можливостей для формування повноцінних територіальних спільнот;

- внесення змін до Бюджетного кодексу України з метою врахування в бюджетному процесі інтересів різних категорій територіальних громад на основі диференційованого підходу;

- створення фінансової та матеріально-технічної бази для зростання добробуту місцевих громад;

- запровадження ефективних механізмів стимулювання розвитку депресивних територіальних громад та регіонів;

- вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб органів самоврядування;

- підвищення ролі асоціацій органів місцевого самоврядування у їх взаємовідносинах з вищими та центральними органами державної влади з метою більш ефективного здійснення повноважень місцевого самоврядування, захисту законних інтересів територіальних громад.

Отже, слід зауважити, що якою б не була стратегія і тактика проведення реформи місцевого самоврядування в Україні, її головна мета - це побудова ефективної системи місцевої публічної влади, яка забезпечить соціально-економічні потреби членів територіальної громади та комплексний розвиток відповідної території. 

Література:

1. О. Бориславська. Місцеве самоврядування як форма децентралізації та гарантія демократичного політичного режиму. // Вісник Львівського університету. Серія юридична . — 2011. Випуск 52

2. Основні стратегічні напрями реформування місцевого самоврядування в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурса: http://www.kivadm.gov.ua/article/osnovni-strategichni-napryami-reformuvannya.html

3. Про добровільне об’єднання територіальних громад: Закон України від 05.02.2015 р., №157-VIII // ВВР-2015, №13.

_______________________

Науковий керівник: Касинюк Лариса Адамівна, доцент, Харківський національний університет будівництва та архітектури



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота