СТРАТЕГІЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СТРАТЕГІЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

21.02.2019 15:13

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Пермінова Світлана Олександрівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»


Стрибкоподібний розвиток української економіки, а також нестабільність зовнішнього середовища змушує вітчизняні підприємства приймати довгострокові стратегічні рішення, які б мінімізували негативні впливи на їхню міжнародну конкурентоспроможність. Одним із дієвих способів зниження руйнівного впливу на економічне зростання підприємства є диверсифікація його зовнішньоекономічної діяльності. 

Диверсифікація як важливий елемент стратегії розвитку підприємства, є однією із нагальних проблем, якій відведено значне місце в працях відомих зарубіжних і вітчизняних учених, (Ансофф І., Портер М., Стрікленд А., Захарченко В. І., Пересадько Г. О., Момот В. Є.). Проблемою диверсифікації як засобу розвитку та конкурентних переваг підприємства займалися Герасимчук В. Г., Захарін С. В., Левковська Л. В., Морщенок Т. С., Острик А. Ю. та ін.               

Дослідники розглядають диверсифікацію як процес, що охоплює організаційні, економічні, правові зміни на підприємствах, і направлений на підвищення ефективності виробництва, зниження кількості банкрутств, своєчасне реагування на зміни економічної кон’юнктури ринку для забезпечення прибутковості на основі використання ринкових шансів і встановлення конкурентних переваг, зміцнення положення підприємства в ринковому сегменті [1, с. 118]. 

Тобто, диверсифікація передбачає одночасний розвиток усіх напрямів виробництва, розширення асортименту продукції, номенклатури, його підприємницької діяльності. Ефективність таких заходів потребує розробки відповідної стратегії, спрямованої на створення багатоцільових виробничих комплексів в межах підприємства, діяльність яких дозволяє знизити потенційний ринковий ризик шляхом випуску різних товарів, розширенням кола постачальників, освоєнням нових ринків збуту продукції та комбінуванням способів виходу на них. 

Досліджуючи процеси диверсифікації діяльності підприємств, науковці роблять акцент на основних її стратегіях (табл.1):




Вибір напрямів диверсифікації залежить від факторів, а саме: загострення конкурентної боротьби на світових ринках; процесів стагнації (насичення ринку чи падіння попиту); наявності вільних фінансових ресурсів; кадрового потенціалу; антимонопольного законодавства; податкової політики держави; спрощення процедури виходу на зарубіжні ринки. Необхідно також враховувати вплив напрямку диверсифікації на витрати виробництва, що є ключовим під час його вибору та оцінки ефективності.

Для зниження ризиків в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємство використовує такі стратегічні напрями як: диверсифікація асортименту продукції, що дозволяє покривати постійні витрати на виробництво та економити на рекламі, розкручуючи лише одну торгову марку; диверсифікація закордонних ринків, що забезпечує постійний попит на продукцію; диверсифікація імпортних закупівель у постачальників різних країн, що дозволяє знизити ризики кількості збоїв; диверсифікація способів виходу на зовнішній ринок (прямий і непрямий експорт, спільні підприємства, виробництво за кордоном), що створює конкуренті переваги.  

Вдало вибрана і реалізована стратегія диверсифікації зовнішньоекономічної діяльності дозволяє зберегти виробничий потенціал підприємства; підвищити рівень використання виробничих потужностей та ресурсної бази; впроваджувати нові технології; розширювати ринкові межі; знаходити нові напрямки капіталовкладень, розподіляючи ризики та створюючи фінансову стабільність. 

Література:

1. Левковська Л.В. Диверсифікованість діяльності господарських систем у конкурентному середовищі / Л. В. Левковська // Держава та регіони. Серія : Економіка і підприємництво – 2010. - № 2. - С.118-123. 

2. Комліченко О.О. Диверсифікація діяльності аграрних підприємств як основа підвищення конкурентоспроможності [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.rusnauka.com/31_PRNT_2010/Economics/73612.doc.htm  



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота