ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ АДВОКАТСЬКОЇ МОНОПОЛІЇ В УКРАЇНІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ АДВОКАТСЬКОЇ МОНОПОЛІЇ В УКРАЇНІ

21.03.2019 18:46

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Черв`як Євгенія Анатоліївна, Міжрегіональна академія управління персоналом, Навчально-науковий інститут права ім. князя Володимира Великого


Одним з найбільш актуальних та дискусійних питань концепції реформування системи правосуддя в Україні є впровадження «адвокатської монополії» на представництво сторін в суді. Адже ефективність функціонування судової системи залежить від ефективності діяльності суміжних інститутів, зокрема, адвокатури. Проте деякі адвокати та правники й досі не вважають певні новели «нового» законодавства, що регулює адвокатську діяльність, доцільними, тобто такими, що відповідають сучасним українським реаліям.   

Проблеми, пов’язані безпосередньо з організацією та діяльністю інституту адвокатури, у тому числі, й ті, що стосуються адвокатської монополії, досліджувались багатьма вченими, а саме: Н.В. Адріановим, О.Н. Бондаренко, Ю.Т. Шрамко, М.І.  Сірим, Т. Миськевич, О. Бойко, В. Гвоздій, О. Куликов, Н. Лиса та іншими. Проте науковцями це питання не достатньо досліджене.

Таким чином, метою даного дослідження є проведення аналізу конституційної реформи в Україні, що стосується адвокатської монополії, та визначення основних проблемних аспектів впровадження адвокатської монополії в Україні, зокрема з’ясування переваг та недоліків монополії адвокатури в Україні. 

Дослідження даної тематики показує, що концепція інституціонального реформування адвокатури України, заснована на порівняльно-правовому аналізі країн Європейського Союзу та вітчизняного законодавства, спрямовується на вирішення завдань реформування інституту адвокатури, закріплених у Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, що передбачає системні зміни в законодавстві. Зокрема, ці зміни стосуються комплексної побудови інституційних спроможностей цього правозахисного інституту, гармонізації законодавства, що регулює діяльність адвокатури відповідно до європейських стандартів [3].

Згідно із підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV Конституції України визначається, що:

1) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року;   

2) представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року [1].   

Таким чином, Конституційна реформа 2016 року запровадила в Україні так звану «адвокатську монополію».Так, відповідно до частини четвертої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення [1,ст.131-2].   

Україна стала єдиною країною у світі, де монополія адвокатів на представництво інших осіб у суді закріплена на рівні Конституції. Як зазначив свого часу виконавчий директор Української Гельсінської Спілки з прав людини А. Бущенко, закріплення у Конституції країни цієї монополії, як і будь-якої корпоративної монополії, є «величезною помилкою» [2]. 

Як слушно зауважує С.В. Прилуцький, саме адвокатура має бути надійною опорою судової влади та правосуддя. С.В. Прилуцький указує, що самостійна та принципова правова позиція окремого адвоката у конкретній справі стає основою цілісної та незалежної позиції всієї адвокатської організації щодо наявного режиму законності [4, с. 26].   

Отже, з питань, пов’язаних із реформуванням адвокатури в Україні, існують різні думки та позиції науковців. Одна частина фахівців наполягає на адвокатській монополії в наданні юридичних послуг, натомість інша вважає за необхідне залишити право на представництво інтересів громадян у судах не тільки адвокатами, але й іншими особами з юридичною освітою.

При цьому більшість фахівців все ж таки розглядають реструктуризацію юридичного ринку як логічний крок на шляху до якісної інституціалізації адвокатури, оскільки адвокати мають особливий допуск до професії, через складання кваліфікаційних іспитів та стажування, і виключно адвокати несуть дисциплінарну відповідальність за неякісну правову допомогу.

Прихильники ідеї адвокатської монополії в Україні стверджують, що саме такий спосіб допоможе запровадити єдині стандарти надання правової допомоги, покращити роботу судів та правоохоронних органів. Попередній досвід роботи, спеціальні знання, відповідне посвідчення – основи діяльності адвоката, які в цілому забезпечують гарантованість функціонування юридичного ринку в Україні.   

Вважається, що серед переваг адвокатської монополії в Україні можна назвати таке:    

1. Встановлення можливості здійснення представництва в суді виключно адвокатами підвищить їх статус в юридичному співтоваристві, оскільки нині юристи мають такі ж права в судовому процесі (за деякими виключеннями), як і адвокати. Монополія адвокатури усуне конкуренцію з юристами на ринку надання послуг із судового представництва. Отже, за останніми залишиться право надання юридичних консультацій і можливість підготовки процесуальних документів.   

2. Враховуючи інститут професійної відповідальності адвокатів, введення адвокатської монополії також повинне сприяти добросовісному наданню юридичних послуг, підвищенню їх якості, адже інакше адвокат може бути позбавлений права на зайняття адвокатською діяльністю. Крім того, відносно адвокатів, на відміну від інших юристів, на законодавчому рівні передбачений обов’язок підвищувати свій професійний рівень. У свою чергу, це повинно виключити подання необґрунтованих позовів і інших процесуальних документів і, як наслідок, полегшити роботу судів.   

Незважаючи на позитивні моменти введення монополії адвокатури дослідниками даної  тематики визначаються і деякі негативні наслідки.

По-перше, встановлення вказаних процесуальних привілеїв для адвокатів позбавляє громадян права на вільне обрання захисника своїх прав при розгляді справ в порядку адміністративного, господарського і цивільного судочинства. Більше того, встановлюючи можливість здійснення представництва інтересів іншої особи в суді виключно адвокатом, законодавець тим самим «нав’язує» адвокатські послуги громадянам.

По-друге, в невеликих населених пунктах відчуватиметься істотна нестача адвокатів, принаймні, спочатку. 

По-третє, законодавство України передбачає досить обмежений перелік осіб і категорій справ для надання безкоштовної юридичної допомоги, що з урахуванням низького рівня життя населення може позбавити значну її частину взагалі будь-якої юридичної допомоги. Тож виключне право адвокатів на представництво інтересів у судах суттєво вплине на доступ суспільства до отримання правової допомоги. Зрозуміло, що із підвищенням рівня адвокатської діяльності зміниться її цінова політика. У контексті цього потрібно реформувати інститут безоплатної правової допомоги.

Взагалі треба відзначити, що Україна обрала модель обмеженої адвокатської монополії, адже згідно з частиною п’ятою статті 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена [1, ст. 131-2]. Проте наведені конституційно визначені особливості стосовно представництва в судах тільки адвокатами на сучасному етапі розвитку правової системи нашої країни залишаються доволі дискусійними.

Зокрема, вбачається, що малолітні, неповнолітні особи, особи, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, потребують забезпечення високого рівня захисту з боку держави та кваліфікованого рівня правової допомоги. З огляду на зазначене у статті 131-2 Конституції України, можна стверджувати, що дана категорія громадян не потребує обов’язкового представництва в судах з метою більш якісного захисту порушених, оспорюваних чи невизнаних прав у суді «кваліфікованими спеціалістами», якими є адвокати. Можливо, малось на увазі «законне представництво», проте оскільки відповідного застереження здійснено не було, з текстуального тлумачення норми Конституції України вбачається, що ці особи не потребують обов’язкового захисту. На мою думку, така позиція не відповідає завданням і функціям, що взяла на себе держава, відповідно до Конституції України та вітчизняного законодавства.   

Враховуючи все вищевикладене, варто зробити загальний висновок про те, що в цілому новели конституційного регулювання адвокатури, зокрема впровадження адвокатської монополії на представництво інтересів у суді, відповідають сучасним потребам реформування судової системи, сприятимуть її подальшому розвитку в напрямку імплементації європейських стандартів судочинства, забезпечення права на справедливий суд.   

Література:   

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №  30. – ст. 141.   

2. Бущенко А. Конституционная реформа: правосудие под угрозой адвокатского лобби // А. Бущенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kontrakty.ua/article/91841

3. Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схвалена Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015 // Урядовий кур’єр від 26.05.2015. – № 92.   

4. Прилуцький С.В. Судова влада в умовах формування громадянського суспільства та правової держави в Україні: автореф. дис. ... докт. юрид. наук / С.В. Прилуцький. – К., 2013. – 35 с.   



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота