ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТ ЯК ОКРЕМЕ ДЖЕРЕЛО ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТ ЯК ОКРЕМЕ ДЖЕРЕЛО ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

21.03.2019 19:16

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Риженкова Анна Олексіївна, Міжрегіональна академія управління персоналом, навчально-науковий інститут права ім. князя Володимира Великого


Швидкий розвиток інформаційних технологій призвів до поширеного використання електронних документів у різних сферах суспільних відносин, у тому числі й у повсякденному житті. Комп’ютеризація та автоматизація органів, підприємств, установ та організацій різних видів та рівнів дали можливість створити та накопичити величезну кількість інформації, що зберігається в електронному вигляді.   

В Україні з 1 січня 2018 року було введено в дію Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», статтею 11 якого передбачається, що однією з підстав доступу без згоди пацієнта до інформації про нього, що міститься в електронній системі охорони здоров’я, є рішення суду [1, ст. 11]. Хоча на сьогодні ще не сформувалась судова практика ухвалення тимчасового доступу до інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров’я, проте у ній можуть міститися відомості, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Насамперед слід зазначити, що на сьогоднішній день використання електронних документів у кримінальному провадженні відбувається доволі рідко. Пояснити це можна складністю правової основи. Крім того, отримання доступу, пошуку та підготовки необхідної інформації займає багато часу. Також у більшості випадків така інформація зберігається у  різних системах, відділах та місцях. Користувачі та адміністратори систем можуть знаходитись в різних містах, відповідно, вони наділені різними можливостями щодо надання доступу до інформації.   

У міжнародній практиці давно існують нормативно-правові акти, що регулюють використання електронних документів як доказів у кримінальних провадженнях. Проте вітчизняне законодавство досі не повною мірою враховує сучасні реалії та не використовує усіх переваг можливого використання електронних документів. Саме тому дослідження електронних документів як окремих джерел доказів є необхідним для швидкого, повного та неупередженого встановлення обставин кримінального провадження. Цими факторами і обумовлюється актуальність дослідження даної тематики   

Окремі питання, пов’язані із використанням електронних документів у доказуванні в рамках кримінального процесу, досліджували такі науковці: С.  Й. Гонгало, І. О. Крицька, В. В. Мурадов, С. М. Стахівський, Д. М. Цехан, О. Е. Чекотовська, Г. Л. Чигрина, О. Е. Шведова та інші. Однак багато проблем щодо використання таких документів є недостатньо дослідженими, дискусійними, зокрема щодо визначення саме дефініції «електронного документа», та його використання у доказуванні.  

За таких підстав метою даного дослідження поняття є «електронний документ» та визначення його статусу в системі доказів кримінального процесу.   

Слід зазначити, що у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПК України) наявне лише визначення документа як джерела доказу. Так, відповідно до частини першої статті 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження [2, ст. 99]. При цьому визначено, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою статті 99 КПК України, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні) [2, ст. 99].   

Аналіз КПК України свідчить, про можливість використовувати електронну пошту, електронні інформаційні системи, електронні засоби у роботі правоохоронних та судових органів, однак не дає чіткого визначення електронного документа. Єдине, про що вказав законодавець, це те, що оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу (частина третя статті 99 КПК України) [2, ст. 99].   

Для дослідження поняття електронного документа необхідно виокремити основні наявні визначення цього поняття у законодавчій та науковій сферах.   

Так, відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа [3, ст. 5].    

Великий енциклопедичний юридичний словник дає поняття електронного документа як матеріального носія відповідної інформації, зафіксованої у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили [4, с. 247].   

У юридичній енциклопедії, електронний документ – це електронні копії документів з паперових оригіналів, а також деякі набори даних, спеціально підготовлених для зберігання, передавання і використання в електронному цифровому вигляді [5, с. 354].   

Деякі науковці відкидають поняття електронного документа та пропонують інші визначення. Так, наприклад, В. В. Лисенко зазначив, що окрім «електронного документа» автори використовують терміни «машинний документ», «документ, підготовлений з використанням електронно-обчислювальних машин», «компʼютерна інформація» тощо. Сам В. В. Лисенко пропонує застосовувати термін «інформація, що міститься в електронному вигляді на будь-яких носіях» [6, с. 64].

Вважається, що не слід зосереджуватись лише на матеріальному боці електронного документа. Матеріальний носій – це тільки спосіб збереження та передачі інформації, який має значення лише коли електронний документ виступає речовим доказом, окрім того, електронний документ може зберігатися у мережі Інтернет. Основну роль у електронному документі виконує інформація та її зміст.   

Розглядаючи місце електронного документа у системі доказів кримінального процесу, бачимо, що КПК України лише виокремлює електронний документ як різновид документа або речового доказу, у той час коли Господарський процесуальний кодекс України (далі – ГПК України), Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України), Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України) ставлять електронний доказ як окремий засіб доказування на рівні з іншими засобами доказування, який має свої особливості та ознаки.   

Враховуючи вищевикладене, можна зробити такі висновки 

Дослідження показало, що у кримінальному процесуальному законодавстві слід застосовувати термін «електронний документ» з таких умов: 

1. Поняття «електронний» є ширшим ніж поняття «цифровий» та охоплює його. Електронні пристрої можуть працювати на аналоговій або ж цифровій схемі. Після появи цифрових схем, цифрова електроніка набуває більшої популярності та поступово витісняє аналогову. «Цифровий» це вже у будь-якому разі «електронний». Комп’ютер – електронний пристрій, призначений для обробки  інформації. Відповідно, він її оцифровує, тобто виражає інформацію у  цифрах. 

2. Такий документ створюється або людиною з використанням комп’ютера, або самостійно комп’ютером (електронним пристроєм). До комп’ютерів відносять не тільки ноутбуки чи персональні комп’ютери, але і планшети, смартфони та навіть калькулятори. Відповідно, відомості, які можуть використовуватися у досудовому розслідуванні, існують лише в електронному середовищі.  

3. Основною метою документа є збереження інформації. Оскільки у КПК України визначено, що документ, а у певних випадках – електронний документ, є джерелом доказу, то, відповідно, фактичні дані у цих документах (інформація) і є доказом.   

На підставі викладеного слід зробити висновок, що «електронний документ» як доказ – це відомості, які можуть бути  використані як доказ факту чи обставин та містяться в електронній формі ,що встановлюються під час кримінального провадження.   

Однак дослідження показало, що в системі доказів кримінального процесуального закону електронний документ займає місце різновиду документа та речового доказу, що применшує його важливість. На цій підставі вважається, що електронний документ у кримінальному процесі повинен бути окремим джерелом доказів на рівні з показаннями, документами, речовими доказами та висновками експертів, подібно тому, як це має місце у ГПК України, ЦПК України та КАС України.   

Отже, підбиваючи загальні підсумки, слід наголосити на тому, що електронний документ як доказ є недостатньо вивченим українськими вченими-процесуалістами та потребує проведення подальших досліджень з урахуванням вимог сьогодення та міжнародного досвіду у цій сфері.  

Література:   

1. Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» // Відомості Верховної Ради. – 2018. – № 5. – ст. 31.      

2. Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 9-10, № 11-12, № 13. – ст. 88.   

3. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – ст. 275.   

4. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Юридична думка, 2012. – 1020 с.   

5. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 1998. – Т. 2: Д-Й. – 744 с.   

6. Лисенко В. В. Проблеми отримання і використання у доказовому процесі інформації, що міститься у електронному вигляді на магнітних, оптичних чи інших носіях (за матеріалами діяльності податкової міліції) / В. В. Лисенко // Вісник прокуратури. – 2007. – № 4. – С. 61-69.   



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота