КОНСТИТУЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ ЯК ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ ТА КОНСТИТУЦІЙНИМ СУДОМ УКРАЇНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

КОНСТИТУЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ ЯК ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ ТА КОНСТИТУЦІЙНИМ СУДОМ УКРАЇНИ

12.04.2019 09:12

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Богданова Сніжана Дмитрівна, аспірантка відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, Національна академія наук України


Поняття взаємодії у якості процесу впливу відіграє досить суттєве значення для динаміки конституційно-правових відносин. Відповідне явище обумовлюється багатогранністю об’єкту конституційного права, особливість котрого полягає у його змінені при реалізації повноважень та компетенції учасниками конституційно-правових відносин в рамках положень Конституції України та норм чинного законодавства.

Досить важливою проблематикою для вітчизняної науки конституційного права на сучасному етапі розвитку відіграє дослідження взаємодії між органами державної влади. Даному питанню присвячували свої праці відомі українські вчені такі як В.О. Гергілійник, Ф. Веніславський, О.О. Кузьменко, В.Є. Скомороха, М.Д. Савенко, М.В. Савчин, О.А.Селіванов, Ю.М. Тодика, І.С. Сліденко, В.Ф. Погорілко, В.М. Шаповал. 

Але разом з тим, потрібно констатувати факт, що на разі в Україні недостатньо присвячено правових досліджень щодо саме питання взаємодії Верховної Ради України та Конституційного Суду України, що обумовлює необхідність подальшої теоретичної конституційно-правової розробки відповідного питання в рамках практичної особливості діяльності зазначених органів державної влади. 

З цього приладу доречним є думка С.В. Василюка відповідно до котрої необхідно підкреслити незначне розкриття конституційно-правової характеристики взаємодії між законодавчою та судовою гілкою влади та необхідності приділити особливу увагу взаємодії Верховної Ради України та Конституційного Суду України, здійснення повноважень котрих по суті полягає у забезпеченні гарантування та захисту основних конституційних приписів: державного суверенітету та незалежності України, прав і свобод людини та громадянина в Україні, розподілу державної влади в Україні  [1].

В рамках вказаного, конституційно-правова характеристика взаємодії між Верховною Радою України та Конституційним Судом України буде виражатися як врегульований нормами Конституції та законодавства України процес впливу, зміст якого полягає у дотриманні конституційності при прийнятті та внесенні змін парламентом до Конституції та нормативно-правових актів в Україні. У такому випадку прослідковується особливість взаємодії як засобу охорони та гарантії вже зазначених вище основоположних конституційних принципів.

За своєю юридичною формою взаємодія між Верховною Радою України та Конституційним Судом України може виражатися у контексті організаційних, установчих, церемоніальних повноважень парламенту та спеціального органу конституційного судочинства в Україні. Проте  необхідно зазначити, що основний прояв взаємодії між Верховною Радою України та Конституційним Судом України виражається при здійснені конституційного контролю останнім. Відповідна юридична форма взаємодії обумовлена природою конституційного судочинства, в основі якої полягає вчення відомого австрійського правника Ганса Кельзена щодо необхідності утворення окремої спеціальної судової інституції яка би здійснювала перевірку відповідності нормативно-правової бази до конституції конкретної держави [2]. У такому випадку за своєю суттю існування незалежного та відокремленого органу конституційного судочинства полягає в першу чергу у необхідності гарантування розподілу влади в державі та усунення свавілля між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади при здійсненні покладених на них повноважень.

На думку І.С. Сліденка конституційний контроль необхідно розглядати як діяльність органів держави щодо реалізації принципу верховенства конституції і підтримки режиму конституційної законності за допомогою своїх специфічних методів [3]. В свою чергу О.О. Кузьменко вказує, що при здійснені конституційного контролю конституційний суд забезпечує охорону основних конституційних цінностей – утвердження прав і свобод людини та громадянина, державного суверенітету і територіальної цілісності України. Сама ж сучасна доктрина вітчизняного конституціоналізму визначає конституційний контроль основою забезпечення верховенства Конституції як Основного Закону України, яка полягає в забезпеченні верховенства прав, прав і свобод людини, а також належного функціонування органів публічної влади, що складають головні повноваження Конституційного Суду України, які мають бути належним чином конкретизовані у законодавстві [4].

В рамках конституційно-правового закріплення, конституційний контроль, як основна функція Конституційного Суду України, передбачений у ч.1 ст.147 Конституції України та ч.1 ст.1 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року. Зазначені норми визнають Конституційний Суд України єдиним в Україні спеціалізованим судовим органом конституційного судочинства, основним завданням котрого є вирішення питання щодо відповідності Конституції України законів та інших нормативно-правових актів відповідно до положень норм Основного Закону та законодавства України.

Окремо потрібно вказати, що конституційний контроль закріпляється як головне повноваження  Конституційного Суду України відповідно до положень п.1ч.1ст.150 Конституції України та ст.7 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2018 р., зміст яких полягає у вирішенні питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим [5].

Потрібно зазначити, що в рамках конституційної реформи судочинства (а саме з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 р та вже згадуваного Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2018 р.) з переліку повноважень Конституційного Суду України було виключено положення щодо перевірки законності нормативно – правових актів, оскільки даний вид діяльності не є типовим до загальносвітової практики конституційного судочинства. Таким чином, діяльність Конституційного Суду України цілком націлена на забезпечення правової охорони та дотриманням норм Основного Закону України.  

В даному підході розгляду конституційно-правової взаємодії Верховної Ради України та Конституційного Суду України, роль Парламенту України полягає у можливості бути безпосереднім ініціатором проведення конституційного контролю щодо перевірки дотримання відповідності Конституції України (конституційності) положень нормативно-правових актів. В той же момент, сама  нормотворча діяльність Верховної Ради України буде являтися об’єктом здійснення конституційного контролю.

У першому випадку, щонайменше 45 народних депутатів України мають право ініціювати питання розгляду перевірки відповідності Конституції України (конституційності) через звернення до Конституційного Суду України у формі конституційного подання (п.1 ч.1 ст.51; ст.52 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2018) та у формі конституційного звернення щодо надання висновку про відповідність Конституції України чинних та внесених для надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів; щодо надання висновку про відповідність законопроекту про внесення змін до Конституції України ст. 157 та ст.158 Конституції України; щодо надання висновку про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які виносяться на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, щодо надання висновку про додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; щодо надання висновку про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законів України. (ч.1,2,3 ст.151; ст.159 Конституції України;п.2 ч.1 ст.54 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2018 р.) З іншого боку, потрібно враховувати, що прийняті закони та інші правові акти Верховної Ради України можуть стати предметом розгляду Конституційним Судом України щодо дотримання Конституції України в рамках конституційного подання Президента України,  Верховного Суду, Уповноваженого з прав людини при Верховній Раді України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п.1 ч.1 ст.50; ст.52 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 р.) [6].

Таким чином, окресливши характеристику конституційного контролю як основної юридичної форми взаємодії між Верховною Радою України та Конституційним Судом України можна визначити, що відповідний, врегульований нормами Основного Закону та законодавства України, процес впливу покликаний на захист та гарантування дотримання норм Конституції України, а також забезпеченні основоположних конституційно-правових принципів. Важливість конституційного контролю полягає у можливості Конституційного Суду України як окремого спеціального судового органу конституційного судочинства в нашій державі здійснювати перевірку щодо дотримання конституційності нормативно-правової бази та визначати суттєві законодавчі вади, які за своєю суттю будуть мати практичне значення для забезпечення повноцінної реалізації законодавчих повноважень Верховною Радою України.

Література:

1. Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої та судової влади в Україні/ С.Василюк // Право України №12, 2003 р. – С.3.                                               

2. Кельзен Г. Чистое учение о праве,справедливость и естественное право. СПб. 2015 г. С.181-189.   

3. Сліденко І.С. Конституційний контроль в механізмі сучасної правової держави: автореф. дис. на здобуття наук.ступ. доктора юрид.наук.:12.00.02/І.С.Сліденко – К.:Інст.закон.ВРУ.,2010 р. – С.39.                            

4. Кузьменко О.О. Конституційний Суд України в системі органів державної влади :автореф.дис. на здобуття ступеня канд.юрид.наук.:12.00.02/О.О. Кузьменко – К.Інст.держ і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012 р. – С.12-14.              

5. Конституція України №254к/96ВР від 28.06.1996 р.// [Електронний ресурс] – режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.                                                                                

6. Конституція України №254к/96ВР від 28.06.1996 р.// [Електронний ресурс] – режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота