ЩОДО СТВОРЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ЩОДО СТВОРЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ

17.05.2019 12:39

[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Філософія права. Історія політичних і правових вчень]

Автор: Крутась Владислава Олексіївна, студентка, юридичний факультет, Національний авіаційний університет


Права людини – це ті права, які кожна людина має на основі того, що є людиною. Таким чином, вони є однаковими для всіх. Конкретний обсяг прав людини визначається законодавством правової системи, відповідно до яких умов людина перебуває. Крім конкретних прав людини в конкретній правовій системі, існує ідеалізована абстрактна концепція природних прав людини, яка охоплює ті права, які повинні бути невід'ємними для кожної людини. Хоча термін «права людини» є відносно сучасним, основа цієї концепції стала очевидною ще до епохи Стародавньої Греції та римського права, і була сформована на основі природного права. Європейські філософи Просвітництва розробили теорію природного права, під впливом якої були сформульовані такі документи, як англійський Білль про права 1689 року, американський Білль про права і Французьку декларацію прав людини і громадянина [1].

У ході Другої світової війни виникла потреба у прийнятті міжнародного акту щодо прав людини. Президент Франклін Рузвельт закликав до захисту того, що він назвав істотними свободами: слова, совісті, від страху і від злиднів. Статут Організації Об'єднаних Націй підтвердив віру в основні права, гідність і цілісність людської особи, і зобов'язання всіх членів ООН забезпечити повагу і дотримання прав людини і основних свобод для всіх без винятку, незалежно від раси, статі, мови або релігії. 

У сучасному розумінні права людини набули розвитку вже після війни. Головною подією цього процесу стало проголошення Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року «Загальної декларації прав людини». Було створено комісію з прав людини для роботи над підготовкою документів. Згідно з планом членство в комісії повинно було представляти все людство. До складу комісії увійшли представники Австралії, Бельгії, Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки, Чилі, Китаю, Куби, Єгипту, Франції, Індії, Ірану, Лівану, Панами, Філіппін, Великої Британії, США, Радянського Союзу, Уругваю та Югославії. Очолив підготовку проекту декларації,  від імені Генерального секретаря ООН, Джон Петерс Гамфрі, який був призначений директором Відділу ООН з прав людини. 

Структура «Загальної декларації прав людини» була запропонована представником Франції в ООН Рене Кассеном та формувалася під впливом Кодексу Наполеона (Цивільний кодекс Франції, введений декретом Наполеона в 1804 році. За ним закріплювалось завоювання Французької революції. Цей кодекс став одним з перших правових документів європейського права. буржуазної епохи) [2].

Декларація починається з преамбули, в якій викладені загальні принципи, що визначають причини її проголошення. Статті 1 і 2 закладають основи, підкреслюючи принципи гідності, свободи, рівності та братерства. Основний текст Декларації складається з чотирьох блоків. Перший блок (ст. 3-11) проголошує права особи (право на життя, заборона рабства тощо). Другий блок (ст. 12-17) проголошує права людини в громадянському і політичному суспільстві. Третій блок (ст. 18-21) проголошує духовні, громадські та політичні свободи, такі як свобода релігії та свобода об'єднань. Четвертий блок (ст. 22-27) визначає соціальні, економічні та культурні права. Останні три статті Декларації  присвячені обов'язкам людини перед суспільством і накладають заборону на зловживання правами на шкоду тій меті, яку в них встановила Організація Об'єднаних Націй. За Декларацію проголосували 40 держав, включаючи Афганістан, Австралію, Китай, Кубу, Данію, Грецію, Норвегію, Філіппіни, Сполучені Штати Америки тощо [3].

Загальна декларація, а також Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю 16 грудня 1966 року, визначається як Міжнародний законопроект про права людини.

Україна ратифікувала ці пакти тільки в 1973 році. Те ж саме було зроблено більш ніж сотнею інших країн світу. Таким чином, вони взяли на себе зобов'язання привести своє національне законодавство у відповідність до вимог, викладених у Пактах. Міжнародні правові акти набули норм внутрішнього права, що дало можливість громадянам, чиї політичні чи громадянські права були порушені, звертатися за захистом безпосередньо до Комітету ООН з прав людини, якщо були вичерпані можливості захисту за національним законодавством. Якщо певне право людини не отримало конституційного закріплення від держави, то воно визнається таким на основі міжнародних актів.

Отже, Загальна декларація прав людини вперше сформулювала ті права, які повинна мати кожна людина. Вона носила рекомендаційний характер, складалася з 30 статей, зміст яких був уточнений і розвинутий через інститути міжнародних угод, регіональних та національних конституцій та законів. Цей документ перекладений 375 мовами й діалектами мов. Щороку 10 грудня відзначається День прав людини на рівні окремої людини, груп, організацій, урядів країн та ООН.

Література: 

1. Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень / Т.Г. Андрусяк, Ф.П. Шульженко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 304 с. 

2. Кодекс Наполеона // Юридична енциклопедія: [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. – К.: Українська енциклопедія, 2001. – Т. 3: К-М. – 792 с.

3. Загальна Декларація прав людини: історія створення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.chtei-knteu.cv.ua/profi/75/prava.php.

________________________________

Науковий керівник: Головко Світлана Григорівна, кандидат історичних наук, доцент, Національний авіаційний університет



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота