ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИСОКОГО РІВНЯ СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИСОКОГО РІВНЯ СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ

22.05.2019 11:36

[Секція 1. Економіка, організація і управління підприємствами, галузями, комплексами]

Автор: Струк Наталія Петрівна, кандидат економічних наук, доцент, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу


Вихідні положення теорії добробуту розробив В.Парето. Предмет цієї теорії - опис економічного оптимуму і вироблення рекомендацій в економічній політиці держави. Згідно Парето, економічний оптимум – це конфігурація цін, яка отримує загальне схвалення; при цьому будь-яка інша конфігурація цін могла б поліпшити чиєсь становище, але тільки за рахунок погіршення становища будь-кого іншого [1, с.139]. Наведене формулювання «оптимуму Парето» відноситься до споживання. Забезпечення економічної рівноваги – необхідна умова досягнення оптимуму. Однак більш важливим В. Парето вважав все-таки визначення оптимуму щодо виробництва. При цьому йдеться про структуру виробництва за певного обсягу ресурсів і технічного забезпечення якає, згідно з його підходом, стає оптимальною тоді, коли збільшення виробництва одного блага є нездійсненним без одночасного зниження виробництва будь-якого іншого блага. Ця оптимальна ситуація виникає тоді, коли граничні продуктивності факторів виробництва у всіх варіантах їх застосування є рівними [2].

Згідно з критерієм Парето (критерій зростання суспільного добробуту), рух у бік оптимуму можливий лише при такому розподілі ресурсів, що збільшує добробут принаймні однієї людини, не знижуючи при цьому добробуту нікого іншого. Тому, за Парето, критерієм оптимальності вважається не загальна можливість максимізації корисності, а максимізація останньої для кожного окремого індивіда в межах володіння певним вихідним запасом благ [1-3]. Тобто, виходячи з основного припущення про раціональність поведінки окремих економічних суб’єктів, можна стверджувати, що фірма при виробництві продукції використовує такий набір виробничих можливостей, що забезпечить їй максимальний прибуток, а споживач, своєю чергою, здобуває такий набір товарів, який забезпечить йому максимізацію корисності. Рівноважний стан системи передбачає оптимізацію цільових функцій (у споживача – максимізація корисності, у виробника – максимізація прибутку). Це і є Парето-оптимальний стан ринку. 

Оскільки «держава», без сумніву, є виробником і постачальником державних послуг як «виробникам», так і «споживачам» в обмін на сплату останніми податків, тобто виступає як третій партнер, який своїми організаційно-регулюючими впливами встановлює правильний (на думку її функціонерів), необхідний для належного функціонування ринкового середовища порядок взаємодії всіх учасників тристоронніх стосунків, то значний практичний інтерес представляє можливість визначення і дослідження об’єктивних закономірностей раціональних (з точки зору максимізації добробуту суспільства) і парето-ефективних взаємостосунків в координатах “держава – виробник – споживач” [4, с.73].

Таким чином, використавши фундаментальні теореми економіки добробуту для опису взаємостосунків тріади “держава – виробники – споживачі” з врахуванням приведених уточнень стосовно раціональності поведінки всіх складових, ми отримуємо модель конкурентного економічного середовища, в якому рішення про виробництво та споживання приймаються суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в організаційно-правових рамках, продиктованих державою і (що дуже важливо) проінтерпретованими її функціонерами. Отже, рівноважний стан системи передбачає оптимізацію цільових функцій трьох суб’єктів (споживача, виробника, держави).

Парето-оптимальний стан ринку означає, що коли всі учасники ринку, прагнучи кожний до своєї вигоди, досягають взаємної рівноваги інтересів і вигод, сумарне задоволення (загальна функція корисності) досягає свого максимуму. І це майже те, про що говорив А. Сміт у своєму знаменитому пасажі про «невидиму руку» (правда, не в термінах корисності, а в термінах багатства). Згодом дійсно була доведена теорема про те, що загальна ринкова рівновага і є Парето-оптимальний стан ринку [1-3]. Проведений аналіз поглядів В. Парето дає змогу дійти висновку, що їх зміст може бути зведений до двох тверджень, зокрема: будь-яка конкурентна рівновага є оптимальною (пряма теорема); оптимум може бути досягнутий конкурентною рівновагою, що означає, що обраний виходячи з деяких критеріїв оптимум найкращим способом досягається через ринковий механізм (зворотна теорема) [1-3]. 

Це означає, що стан оптимуму цільових функцій якраз забезпечує збалансованість на всіх ринках. Оптимізація цільових функцій, за Парето, означає вибір найкращої альтернативи з усіх можливих всіма учасниками економічного процесу. Модель Парето припускає несприйнятливість суспільства до нерівності. Такий підхід стане більш зрозумілий, якщо взяти до уваги «закон Парето», або закон розподілу доходів. На основі вивчення статистичних показників ряду країн у різні історичні епохи Парето встановив, що розподіл доходів вище певної величини зберігає значну стійкість. Це свідчить, на його думку, про нерівномірний розподіл природних людських здібностей, а не про недосконалість соціальних умов. Звідси випливало вкрай скептичне ставлення Парето до питань соціальної перебудови суспільства.

Література

1. Лукашевич В. В. Історія економічних вчень [Текст] / В. В. Лукашевич, Д. Д. Пеньковський. – М.: Національний інститут бізнесу, 2013. – 139 с.

2. Економічні погляди В.Парето [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://stud.com.ua/47071/politekonomiya/ekonomichni_poglyadi_vilfredo_pareto#17

3. Артеменко О. Моделі людської поведінки і класифікація економічних агентів у контексті економічної безпеки держави [Текст] / О.Артеменко// Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – 2014. –№19. – С. 28-36.

4. Петренко В. П. До визначення шляхів оптимізації стосунків держави, виробників і споживачів з використанням закономірностей парето-ефективного ринку / В. П. Петренко // Науковий вісник ІФНТУНГ.– №4. – С. 71-76.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота