ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ ЯК СУБ’ЄКТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ ЯК СУБ’ЄКТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

23.05.2019 12:51

[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Автор: Ваврик Лілія Олегівна, студентка IV курсу юридичного факультету Тернопільського національного Економічного університету


Міжнародно-правова відповідальність держав – один з основоположних і найстаріших інститутів міжнародного права. Дотримуючись принципу суверенної рівності держави беруть участь у взаємних відносинах та в багатосторонньому міжнародному спілкуванні, володіючи суверенітетом як політико-правовою властивістю, що виражає верховенство кожної з них усередині країни та незалежність у зовнішніх справах [ 1 ]. 

Водночас зазначений принцип не є ознакою відсутності взаємодії та взаємозалежності держав, оскільки жодна держава не може існувати й розвиватись в ізоляції від усього світового співтовариства. Згаданий принцип дає змогу державі здійснювати будь-які дії, що не суперечать встановленим принципам і нормам міжнародного права. 

Якщо ж держава не виконує або порушує свої зобов’язання, що випливають із норм міжнародного права, цілком закономірно постає питання про її відповідальність перед окремими державами чи світовим співтовариством загалом.

Підставою міжнародно-правової відповідальності держави є порушення нею міжнародного зобов’язання чи завдання шкоди. Щоб зробити висновок про наявність міжнародного правопорушення, необхідно встановити, чи мала місце дія або бездіяльність посадових осіб чи органів держави, що за чинними нормами міжнародного права може бути поставлено у вину державі, і така поведінка порушила міжнародне зобов’язання цієї держави. 

Оскільки держава може здійснювати певні дії або не діяти за допомогою своїх органів і посадових осіб, їй може ставитись у провину міжнародно-протиправна поведінка лише таких індивідів, які мають статус органу держави або її посадової особи. Дія чи бездіяльність цих осіб, що порушує норму міжнародного права, розглядається в міжнародній практиці як поведінка самої держави [ 2 ].

Держава буде нести міжнародну відповідальність за дії свого законодавчого органу, якщо він прийняв закон або інший нормативний акт, що суперечить міжнародним зобов’язаннями цієї держави.

Якщо держава-порушниця не виконує свої зобов’язання то вона, відповідно, скоює нове правопорушення, тому виникають нові правовідносини, у яких потерпіла держава вже має право застосувати примусові заходи до держави-порушниці задля виконання її суб’єктивних зобов’язань [ 3 ]. 

Підстави  відповідальності поділяються на юридичні та фактичні.

Юридичні підстави – це сукупність юридично обов’язкових міжнародно-правових актів, на підставі яких певна поведінка (дія чи бездіяльність) кваліфікується як міжнародне правопорушення. Юридичні підстави відповідальності можуть міститись у будь-яких джерелах міжнародного права та інших актах, які фіксують обов’язкові для держави правила поведінки. Ними є правомірні, юридично чинні договори, звичаї, рішення міжнародних судів та арбітражів. 

Фактичні підстави міжнародно-правової відповідальності – це те, за що настає відповідальність. Тобто це певний юридичний факт, а саме міжнародне правопорушення [ 2 ].

Вирішення питання про те, чи є дія держави порушенням міжнародних зобов’язань і фактичною підставою для відповідальності, залежить від наявності в неї ознак правопорушення.

Основними складовими елементами міжнародного правопорушення є протиправна поведінка, шкода (збиток), заподіяний протиправною поведінкою, та причинний зв’язок між дією й шкідливими наслідками. Більш спірним у науці міжнародного права є включення вини суб’єкта до переліку об’єктивних ознак міжнародного правопорушення.

Протиправна поведінка виявляється в порушенні міжнародних зобов’язань держави у формі дії чи бездіяльності. Протиправність у міжнародному праві означає невідповідність між правовою нормою та поведінкою держави. 

Прояви протиправної поведінки :

– недотримання органами держави її міжнародних зобов’язань, що виявляється в порушенні прав інших держав, міжнародних організацій; 

– недотримання органами держави її міжнародних зобов’язань, що виявляється в порушенні прав фізичних і юридичних осіб;

– недотримання органами держави її міжнародних зобов’язань у зв’язку із самочинними діями юридичних і фізичних осіб;

– недотримання органами держави її міжнародних зобов’язань, що виникають у зв’язку з протиправною діяльністю на її території органів інших держав та міжнародних організацій [ 4 ].

Будь-яка протиправна поведінка завдає шкоду законним інтересам суб’єктів міжнародного права, які охороняються міжнародним правом, негативно впливає на міжнародний правопорядок. Шкода може бути як матеріальною (територіальні, майнові втрати, збитки), так і нематеріальною (обмеження прав, честі, гідності, престижу держави тощо). Часто шкода має змішаній характер. 

Наявність необхідних ознак дає змогу не лише кваліфікувати певну поведінку як правопорушення, а й відокремити останнє від схожих діянь, що не мають усіх необхідних ознак, наприклад недружнього акту та злочинів міжнародного характеру [ 5 ].

Юридичною підставою для відповідальності за такі діяння є міжнародні угоди з боротьби з конкретними видами злочинів і прийняті відповідно до них внутрішньодержавні норми кримінального права. Боротьба з такими правопорушеннями передбачена нормами міжнародного права, проте відповідальність фізичних осіб у таких випадках не є міжнародно-правовою. Головною ознакою цих правопорушень є те, що вони здійснюються поза межами державної політики індивідами, які не є посадовими особами держави, що діють від її імені, а навпаки, діють, як правило, на порушення законодавства й правопорядку власної держави. 

Список використаних джерел

1. Вопросы теории международного права. / Тункин Г. И. – М.: Международные отношения, 1962. – 436 с.

2. Курс международного права. - М., Наука, 1969. – 648 с.

3. Международно-правовая ответственность: (Сущность и основание) / Фарукшин М.Х. - М.: Юрид. лит., 1971. -560 c .

4. Міжнародне право. / Під ред. Баймуратова А.В. – Донецьк, 2008. – 436 с.

5. Тимченко Л. Д. Міжнародне право : підручник / Л. Д. Тимченко, В. П. Кононенко. – К. : Знання, 2012. – 631 с.

__________________________

Науковий керівник: Жукорська Ярина Михайлівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права, міжнародних відносин та дипломатії Тернопільського національного Економічного університету



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота