РОЛЬ РЕГІОНАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

РОЛЬ РЕГІОНАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

28.05.2019 20:22

[Секція 8. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка]

Автор: Клочко Ганна Андріївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та права Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія»


Регіональне інвестування є вкладення в розвиток регіону суб'єктом будь-якої форми: будь то держава, корпорація, приватний інвестор або фізична особа. У пострадянських країнах проблеми регіонального інвестування актуалізуються високою диференціацією в економічному розвитку та соціальному забезпеченні регіонів. Тому без вирішення завдань розвитку регіонів неможливо забезпечити сталий розвиток країни. 

Проблеми регіонального інвестування в Україні мають декілька рівнів прояву і, відповідно, вирішення (місцевий, державний, глобальний). 

При виявленні проблем регіонального інвестування необхідно визначити поняття регіон, розвиток, суб’єкт, об’єкт розвитку. За українською правовою традицією поняття регіон розглядається жорстко в межах адміністративно-територіального поділу. Академік АНУ Ю. В. Сенюк вважає, шо такий підхід має два суттєвих недоліки. По-перше, ігнорується економіко-географічне районування території держави, яке передбачає виділення в Україні від 7 до 9 регіонів, схожих за проблемами інвестування. По-друге, відбувається ототожнення місцевих органів влади із суб’єктами місцевого інвестування, що не відповідає дійсності. [2]

При цьому в теорії інвестування територіальна громада виділяється в якості головного суб'єкта регіонального інвестування як процесу реалізації запитів і потреб групи людей, об'єднаних за територіальною ознакою. А з філософської точки зору розвиток передбачає забезпечення таких змін в живій системі, які сприяють її відновленню, бажано на якісно вищому рівні. Тому основою такої системи в суспільстві виступає сім'я, яка забезпечує зміну поколінь. Наступним суб'єктом виступає сама територіальна громада із запитами на забезпечення нормальних умов функціонування, починаючи з багатоквартирного будинку, вулиці і закінчуючи виділеною територією держави і, як показує досвід останніх десятиліть, групою держав, об'єднаною спільними інтересами. Зрозуміло, що суб'єкт в такому визначенні краще знає, що йому необхідно для розвитку.[3]

Розвиток регіонів в Україні на сьогоднішній день залежить від державного втручання. При існуючому стані бюджетної системи фінансування місцевих програм здійснюється за залишковим принципом і, відповідно, проблеми регіонального розвитку залишаються невирішеними. І це логічний наслідок ослаблення ролі держави в умовах глобалізації, що спостерігається останні десятиліття.

Так, з боку держави надмірно широкі соціальні гарантії вимагали постійного зростання витрат на державні соціальні програми. Але баланс соціальних інтересів влади, бізнесу та громадянського суспільства на даний час змінився на користь капіталу, оскільки результатом деполітизації профспілкового руху в період 1950-1980-х років стала непідготовленість його керівних кадрів і пасивність рядових членів. Єдиним способом вираження населенням зростаючих соціальних вимог залишилися вибори. У той же час зміна класового складу електорату за рахунок формування широкого середнього класу протидіяла перемозі лівих соціал-демократичних сил. Таке співвідношення сил дозволило державі скоротити соціальні витрати до політично безпечного рівня, а практично - зняти з себе відповідальність за соціальне забезпечення найбідніших верств населення, що разом з забюрократизованістю державного апарату і закритим характером прийняття рішень на державному рівні призвело до кризи її легітимності «зсередини». Формування мережевої структури організації під впливом розвитку інформаційних технологій викликало до життя тенденцію децентралізації влади на всіх рівнях за рахунок згортання ієрархічних структур і як результат - розмивання держави «знизу». А посилення залежності держави від міжнародних фінансових організацій під впливом процесів глобалізації призвело до розмивання функцій держави «зверху». У той же час зміна демографічної ситуації (падіння народжуваності і старіння населення), а також поява нових форм бідності та маргіналізації (зростання злочинності, розпад сімей, міжнародні конфлікти) демонструє неминучий розпад колишніх механізмів громадської солідарності, що спиралися на систему соціального страхування.. Всі ці зрушення свідчать про руйнування соціальної тканини суспільства, що вимагає безпосереднього політичного рішення і встановлення нового типу взаємин між громадянами і державою. [1]

Зміна стратегії державного розвитку на даному етапі глобалізації знайшла відображення в доповіді Генерального секретаря ЮНКТАД пана Супачая XIII сесії Конференції ООН «Глобалізація з опорою на розвиток: перехід на шлях сталого та всеохоплюючого розвитку». Основна ідея доповіді полягає в тому, що сучасна криза, в якій би сфері вона не проявлялася, носить цивілізаційний характер. Це означає, що вона пов'язана з необхідністю переходу від ексклюзивного розвитку (на основі освоєння, як показала практика останніх 400 років, агресивного освоєння, зовнішніх ресурсів) до інклюзивної розвитку, джерелом якого є самі люди. «Цифри за останні три-чотири десятиліття показують, що темпи зростання ВВП на планеті падають, темпи інвестування в основний капітал падають, ризики і загрози не мінімізуються, а зростають». [4] Але найголовніша проблема - нерівності - призводить до того, що колосальні маси людей виключаються з розвитку. Вирішення проблеми полягає в переході на інший тип розвитку, джерелом якого є самі люди. Це вимагає трансформації інститутів, які могли б генерувати імпульси розвитку, сфокусувати їх, з'єднати, і створити якісь комунікації, де б ця внутрішня енергія служила своєрідним термоядерним реактором, який дає досить енергії не просто життя, а розвитку. Тому у доповіді пана Супачая зроблено висновок про необхідність переходу від глобалізації на основі фінансіалізації до глобалізації на основі розвитку .

І питання інвестування, і питання розвитку , як правило, розглядаються з позицій фінансування прийнятих програм. Це дає змогу звітувати про «активну» діяльність влади різних рівнів, але при цьому часто ігноруються потреби самого суб’єкта, який залишається невизначеним. В Україні за різними даними можна виділити від 7 до 9 регіонів, об’єднаних економічним розвитком, ресурсами, менталітетом, традиціями. Зрозуміло, що суб’єкт в такому визначенні краще знає, що йому необхідно для розвитку. 

Як зрозуміло і те, що без участі справжнього суб’єкта не може бути правильно визначений об’єкт інвестування. На сьогоднішній день в Україні без залучення територіальної громади не можуть бути вирішені проблеми комунально-житлового господарства. Але це не виключає участі громади і в інвестуванні об’єктів соціальної та виробничої сфери. 

Можна констатувати, що на державному рівні приймаються відповідні до прийнятої глобальної стратегії документи, а на місцевому рівні явно відчувається брак в ресурсах для регіонального інвестування. Залишилося ці зустрічні процеси з'єднати, для чого необхідні відповідні інститути і відповідна інформаційна база, на думку академіка Академії наук України, експерта міжнародного класу, голови асоціації наукових міст «Київ-Пекін» Юрія Володимировича Сенюка. Вважаємо, в його виступах всебічно відображена інформація про проблеми регіонального інвестування та існуючі на сьогоднішній день шляхи їх вирішення. Коротко позицію вченого можна викласти в наступних положеннях.

1. Благополучне суспільство має 3% людей-ініціаторів, готових на абстрактному рівні сприйняти ідею і перетворити її в систему діяльності, і 15% їх послідовників, які в змозі реалізувати підказану ідею в життя. У нас багато в чому ці кадри втрачені в силу подій останніх десятиріч.

2. Інвестиційний розвиток визначається в першу чергу не технологічними інноваціями, а інституційними (правила гри) і соціальними (свідомість і підготовка людей) інноваціями, як показав досвід Китаю з 1978 року.

3. На сьогоднішній день наші регіони виступають найменш пристосованими суб'єктами для створення системи розвитку через слабку чутливості до запитів розвитку. Перехід на інноваційний розвиток регіону потребує просторового розвитку. Сьогоднішні бюрократичні адміністративно-територіальні утворення не самодостатні через відсутність органічних властивостей (адміністративні інваліди).

4. Технологи виступають тільки засобом інвестиційного розвитку. Для повноцінної реалізації будь-якої програми необхідне нове свідомість, нове буття, заряджене енергією життя і розвитку.

5. Наша перевага - багаторічний досвід структурного розвитку галузей радянського періоду, який необхідно зберегти і примножити.[2]

На наш погляд, в якості вирішення проблеми регіонального інвестування в Україні можна запропонувати створення так званих територіальних інкубаторів з надання інформаційних, консультативних, освітніх послуг з перспективою переходу до більш конкретної діяльності. Фактично такі центри можуть створюватися на базі багатопрофільних технічних вузів, в яких зосереджені висококваліфіковані кадри різних спеціальностей.

Література:

1. Розанваллон П. Новый социальный вопрос: Переосмысливая государство благосостояния: [Пер. с фр.].- М.: Ad Marginem,- 1997, с. 320.

2. Что происходит сегодня на планете? (в гостях Новости-новостей академик Ю. В. Сенюк). Электронный ресурс. http://www.novostinovostey.tv/index.php?option=com_hwdvideoshare&task=viewvideo&Itemid=151&

3. Электронный ресурс. http://belinpark.ru/press/detail.php?id=485

4. Глобализация с опорой на развитие: переход на путь устойчивого и всеохватывающего развития // Доклад Генерального секретаря ЮНКТАД XIII сессии Конференции.- Нью-Йорк и Женева, 2011 год.

Reference:

1. Rosanvallon P. Novyj socialnyj vopros: Pereosmyslivaja gosudarstvo blagosostojanija: [per. S fr.] – M. : Ad Marginem, 1997, p 320.

2. Chto proishodit segodnja na planete? ( v gostjah Novosti novostei akademik Jurij Senjuk). El. resurs http://www.novostinovostey.tv/index.php?option=com_hwdvideoshare&task=viewvideo&Itemid=151&

3. El. resurs. http://belinpark.ru/press/detail.php?id=485

4. Globalizacija s oporoj na razvitie: perehod na putj ustojchivogo razvitija// doklad generalnogo sekretarja UNKTAD XIII sessii konferencii.- New-York i Zheneva, 2011.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота