КОЛІЗІЙНІ ПИТАННЯ УКЛАДЕННЯ І РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

КОЛІЗІЙНІ ПИТАННЯ УКЛАДЕННЯ І РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

28.05.2019 20:58

[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

Автор: Дядюша Вікторія Володимирівна, студентка, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського"


Майже кожна країна сучасного світу здійснює правове забезпечення шлюбу,але виникає достатньо питань щодо внутрішнього матеріального права,що є причиною виникнення колізій вітчизняних та зарубіжних правових норм. Наприклад у випадку коли громадянин України та іноземць бажають укласти шлюб, який буде дійсним не лише в державі реєстрації, а й у державі громадянства сторін, варто слідувати всім законодавчим вимогам, що визначають формальні та матеріальні умови укладення та дійсності шлюбу. Відносно матеріальних умов застосовується особистий закон, який у кожній країні розуміється по-різному. Якщо повнолітній громадянин України і 15-річна громадянка Франції бажають укласти шлюб в Україні, то виникає колізія стосовно матеріальних умов укладання шлюбу, адже в Україні відповідно до норм Сімейного Кодексу України, а саме ст. 22 шлюбний вік для жінок становить 18 років .

Формальні умови - це вимоги, які висуваються до процедури оформлення шлюбу, тобто стосуються форми укладання шлюбу. Щодо особливостей форми і порядку укладання шлюбу за законодавством іноземних країн, то законодавчій практиці відомі дві основні форми — державна форма реєстрації шлюбу та релігійна. В багатьох країнах визнається тільки шлюб, який укладено у відповідних державних органах (Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Франція, Швейцарія, Японія тощо). В деяких країнах допускається укладання шлюбу лише в релігійних установах (наприклад, Ізраїль, Іран, Ірак, Кіпр, Ліхтенштейн та інші). Поширеним є третій підхід, згідно з яким самі особи можуть вибрати форму укладання шлюбу – державну реєстрацію чи релігійну форму укладання шлюбу (Австралія, Англія, Бразилія, Іспанія, Італія, Канада тощо) [2, с. 4–5]. В Україні визнається лише цивільна (державна) форма реєстрації шлюбу, що також має бути врахована, при укладенні шлюбу з іноземним громадянином. Законодавство про шлюб і сім’ю зарубіжних країн встановлює й перелік обставин, які є перешкодою для реєстрації шлюбу. Насамперед це наявність родинних зв’язків між нареченими. Не завжди однаково регулюються законодавчими актами питання щодо реєстрації шлюбу між усиновителями та усиновленими, або з участю їх родичів. У більшості країн забороняються шлюби між усиновителями й усиновленими. Не може бути укладено шлюб, якщо хоча б один з майбутнього подружжя перебуває в іншому офіційно зареєстрованому шлюбі. Для того, щоб укласти новий шлюб, необхідно припинити попередній [3, с. 207]. Але в іноземців у національних паспортах відсутні відомості про сімейний стан, отже іноземці мають в обов'язковому порядку одночасно подати документ про те, що вони не перебувають у шлюбі на момент реєстрації нового шлюбу , тобто це посвідчує довідка про сімейний стан. Довідка видається уповноваженим органом країни відповідного громадянства та легалізується консульською установою в цій країні. 

Законодавство України передбачає обставини, які перешкоджають укладанню шлюбу з іноземним громадянином в ст.ст. 25-26 Сімейного кодексу України. Укладання шлюбу між громадянином України та іноземцем може здійснюватись: на території України, за кордоном, у консульській установі або дипломатичному представництві. Умови дійсності таких шлюбів в Україні встановлені Розділом IX Закону України «Про міжнародне приватне право» від. 23.06.2005 р. Розірвання шлюбу може відбуватися в судовому порядку або через державні органи РАЦСу. Відповідно до ст. 106 СК України в державних органах РАЦСу розриваються шлюби за спільною заявою подружжя, яке немає дітей, незалежно від наявності між ними майнового спору [1]. 

Процедура розірвання шлюбів у міжнародному приватному праві має національні особливості. Розірвання шлюбу за взаємною згодою неможливе у Франції протягом перших шести місяців шлюбу. Англійська правова система передбачає, що заява про розірвання шлюбу не може бути надана, якщо з моменту укладення шлюбу не минуло трьох років. За законодавством США розірвання шлюбу відбувається як в судовому, так і позасудовому порядку. Проте позасудовий порядок можливий лише за наявності шлюбного договору між подружжям, в якому передбачено майнові права та обов’язки сторін та їх майнові права та обов’язки стосовно дітей [4, с. 174–175].

Також існують країни,в яких процедура розірвання шлюбу є максимально спрощена. Наприклад,у деяких штатах Мексики особиста присутність чоловіка і дружини під час розлучення не вимагається: свою заяву вони можуть відправити поштою, а також,в такий самий спосіб отримати рішення суду. Відповідно до законодавства Швеції, шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя , а також позивач не повинен пояснювати суду причини розірвання шлюбу, а суд – не має права перевіряти, чи дійсно мав місце розпад шлюбу. Якщо інша сторона подружжя не має заперечень щодо розлучення, то шлюб розривається без призначення будь-яких строків. Такий підхід зумовлений концепцією невтручання держави в особисте життя своїх громадян. 

На основі вищезазначеного, можна зробити висновок, що подібні невідповідності, які породжують за собою розбіжності матеріального права стосовно укладення і розірвання шлюбів певним чином впливають на колізійне регулювання даної сфери. Також,відповідно до іноземного законодавства держав, форма шлюбу повинна визначатися за місцем його укладання. При вирішенні подібних колізійних проблем на практиці у сфері шлюбно-сімейних відносин не є недостатнім знати лише колізійну норму або ж певне положення законодавства держави, до якого воно відсилає. Потрібно також передбачити можливість зворотного відсилання, а також враховувати положення чинних міжнародних конвенцій та договорів між державами, які певним чином займаються вирішенням тих чи інших колізійних проблем.

Список використаних джерел:

1. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 

2. Жушман В.П. Міжнародне приватне право: [Підручник] / В.П. Жушман,І.А. Шуміло. – Х.: Право, 2011. – 320 с. 

3. Кузьменко С.Г. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник С.Г. Кузьменко. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 316 с.

4. Шимон С.І. Цивільне та торгове право зарубіжних країн: [Навчальний посібник] / С.І. Шимон. – К.: КНЕУ, 2004. – 220 с.

___________________________

Науковий керівник: Головко Ольга Михайлівна, старший викладач кафедри публічного права, кандидат юридичних наук, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського"



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота