ВОЛЯ, ЧЕСТЬ І ГІДНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВОЛЯ, ЧЕСТЬ І ГІДНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

28.05.2019 21:14

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Шевчук Олена Олександрівна, студентка Львівського державного університету внутрішніх справ


Права та свободи людини і громадянина є найвищими соціальними цінностями, а тому рівень їх забезпечення визначає зміст і демократичну спрямованість діяльності держави. Здатність людини повною мірою реалізовувати її права та свободи зумовлена наявністю значної кількості сприятливих умов для її самореалізації як особистості та члена демократичного суспільства. Завдяки наявності закріпленої на рівні нормативно-правових актів свободи діяти на власний розсуд людина отримує можливість мислити і діяти відповідно до своїх інтересів, обирати конкретні варіанти поведінки в певних ситуаціях. Це і є одним із ключових критеріїв, яким характеризується вільне та демократичне суспільство.

Поняття «воля», «честь», «гідність» часто використовуються як у національному, так і в міжнародному законодавстві. Наприклад, у Загальній декларації прав людини закріплені гарантії на гідне поводження щодо людей, рівність у правах, волю у міркуваннях та діях, у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права - право на свободу і особисту недоторканість, на волю у пересуванні та виборі місця проживання, на вільний вибір релігії. Також ці поняття зустрічаються у нормах Європейської конвенції з прав людини, Конвенції про рабство, Декларації ООН про захист осіб від насильницького зникнення та ін. 

Не дивлячись на те, що у нормах вітчизняного законодавства теж достатньо активно застосовуються дані поняття (наприклад, у Конституції України, Кримінальному кодексі України, Кримінально – процесуальному кодексі тощо) - чітко зазначених рис, які б характеризували кожне з них немає. Враховуючи вищесказане, з’являється потреба дослідження волі, честі та гідності особи, зокрема як об’єкта складу злочину.

У Особливій частині Кримінального кодексу України існує розділ, що має назву «Злочини проти волі, честі та гідності особи». Виходячи із визнання суспільних відносин об’єктом будь-якого злочину, я приєднуюсь до точки зору , що родовим об’єктом кримінальних правопорушень передбачених у цьому розділі виступають саме суспільні відносини, що забезпечують волю, честь та гідність особи. У зв’язку із динамічними змінами в суспільних відносинах змінюється і розуміння правових категорій, тому науковці постійно працюють над дослідженням цих понять.

Поняття волі, честі та гідності є багатогранним та можуть сприйматися у сфері права, філософії та етики. 

Під гідністю Гейко В. А. розуміє уявну самооцінку особи, тобто суб’єктивну оцінку особистістю своїх якостей, духовного світу, можливостей, здібностей, світогляду, виконаного обов’язку та свого суспільного значення. Почуття власної гідності є самоповагою, із якою людина ставиться до себе, як до особистості, воно не є вродженою властивістю, а з’являється і розвивається, або деградує з віком, з набуттям досвіду та різноманітних умінь [1, с. 19].

Проте, існує думка, що поняття гідності має соціальний аспект як з об’єктивної, так і з суб’єктивної сторони, адже не випадково в юридичній літературі зазначається, що визнання суспільством гідності особи означає певну оцінку всіх моральних якостей, якими вона володіє [3].

Досвід досліджень показує, що єдине визначення гідності виробити практично неможливо внаслідок її специфіки, а тому безліч моделей створених теоретиками, мають право на існування [2, с. 57].

Щодо поняття «честь», то деякі автори зазначають, що вона полягає в здатності людини оцінювати свої вчинки, стримувати у собі егоїстичні, аморальні прагнення й наміри, здійснення яких у цьому суспільстві розцінювалося б як безчестя, і в здатності діяти в моральному житті відповідно до прийнятих у цьому суспільстві моральних норм, правил і вимог [4, с. 100]. Слід зауважити, що категорії «честь» характерні такі риси: потреба в повазі до себе та визнанні іншими своїх заслуг перед людьми; переконаність у власній значущості у суспільстві, чесність перед людьми, репутація, совість, почуття обов’язку перед людьми, висока моральність у стосунках [5].

Поняття честі та гідності є взаємопов’язаними, але не тотожними. Основна відмінність полягає у тому, що честь – це властивість особи, яка оцінюється суспільством, а гідність – це суб’єктивна самооцінка, що залежить від її внутрішнього духовного світу [1, с. 19].

Під волею слід розглядати не тільки фізичну якість особи, а й право ніким не бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством, і бути вільним у виборі своєї манери поведінки та мати право здійснювати на власний розсуд розвиток своєї особистості (за умови непорушення прав і свобод інших людей), а також гарантована можливість реалізації передбачених конституційних прав і свобод [6, с. 250].

Необхідно звернути увагу на позицію В. А. Бортник, що вважає захист честі та гідності особи передбачений чинним Кримінальним кодексом України (далі- КК України) не повною мірою ефективним, оскільки в диспозиціях одних статей Особливої частини КК України досліджувані поняття представлені безпосередньо (ст. 120, 161, 365, 387 КК України), а в інших - ні: посягання на честь та гідність поряд з основним безпосереднім об’єктом злочину випливають із змісту злочинного діяння. На неоднозначність трактування цих понять вказує і те, що законодавець в диспозиції ст. 161 та 387 КК України додатковий безпосередній об’єкт злочину представляє як «честь та гідність», в ст. 120 КК України як «людська гідність», а в ч. 2 ст. 365 КК України – «особиста гідність»., що впливає на кваліфікації злочині з  огляду на аналіз кримінальних справ [7, с. 79].

На думку О. О. Дудорова  та М. І. Хавронюк, особливістю злочинів проти волі, честі та гідності є насамперед їх родовий об’єкт, яким водночас є воля, честь та/або гідність особи. При цьому злочинів, які посягають на честь і гідність особи, але при цьому не посягають на її волю розділом Особливої частини КК України не передбачено. Іншими словами, честь і гідність особи не є основними безпосередніми об’єктами кримінально-правової охорони у жодному складі злочину. Водночас вони є додатковими об’єктами посягання: факультативним (наприклад у ст. 120, 149, 154, 161, 365 КК України та ін.); обов’язковим (наприклад у ст. 387, 126, 127  КК України та ін.) [8, с. 450].

Отже, при аналізі волі, честі та гідності як об’єктів злочинів виникає чимало складнощів, адже ці поняття в більшій мірі є не правовими, а філософськими чи етичними. Наявність конкретного рівня волі, честі і гідності кожен визначає індивідуально, при цьому кожна людина самостійно робить висновок з приводу того чи призвели дії інших осіб до приниження її честі, гідності та обмеження волі. Склади злочинів мають бути конкретними аби полегшити застосування норм при кваліфікації злочинів та здійсненні ряду інших процесуальних дій. Тому, на мою думку, використання таких неоднозначних понять у законодавстві, зокрема кримінальному, є недоречним. Могло б вирішити це проблематичне питання створення нормативно-правового акту у якому б законодавцем чітко зазначалися дії, що порушують право людини на неспаплюжену честь та гідність, та чітко окреслювались межі, що розрізняють ці поняття.

Література:

1. Гейко В. А. Правове забезпечення честі та гідності особи як складова фінансово-економічної безпеки / В. А. Гейко // Управління фінансово-економічною безпекою. – 2015. - №1. – С. 18-24.

2. Анісімов О. І. Гідність і честь: їх сутність як найвищих соціальних цінностей людини / О. І. Анісімов // Південноукраїнський правничий часопис. – 2014. - №3. – С. 55-58.

3. Лагутіна І. В. Право працівника на трудову честь і гідність як особисте немайнове трудове право / І. В. Лагутіна // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2012. – Т. 25 (64). - №1. – 2012. С. 80-86.

4. Стремякова И. Честь и достоинство – категории марксистской этики / И. Стремякова // Категории марксистской этики. – М.: Мысль, 1965. – С. 94-189.

5. Рибалка В. В. Психологія честі та гідності особистості : культурологічні та аксіологічні аспекти: наук.-метод. посіб. / В. В. Рибалка. – К.: ТОВ «Інформаційні системи», 2011. – С. 428.

6. Качала І. І. Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів проти честі та гідності особи / І. І. Качала // Актуальні проблеми держави і права. – 2010 . – С. 248-252.

7. Бортник В. А. Честь та гідність як додатковий безпосередній об’єкт злочину / В. А. Бортник // Наукові праці МАУП. – 2015, вип. 44 (1). – С. 77-82.

8. Дудоров О. О., Хавронюк М. І. Кримінальне право: Навчальний посібник / За заг. ред. М. І. Хавронюка. – К.: Ваіте, 2014, - С. 450.

________________________

Науковий керівник: Серкевич Ірина Ростиславівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота