ПРОБЛЕМА ЗАЙНЯТОСТІ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ У КОНТЕКСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ПРОБЛЕМА ЗАЙНЯТОСТІ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ У КОНТЕКСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

05.07.2019 13:41

[Секція 8. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка]

Автор: Македон Галина Миколаївна, кандидат економічних наук, Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокоритсування України "Ніжинський агротехнічний інститут"


В міжнародному поділі праці провідним напрямком економічної спеціалізації нашої країни має стати агропромисловий комплекс, і перш за все, сільськогосподарське виробництво. Не дивлячись на певні позитивні зрушення останніх років в частині використання аграрного потенціалу, зокрема у зерновому господарстві, проблеми комплексного і збалансованого розвитку сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм, їх належне інфраструктурне облаштування та інтеграція з переробною промисловістю залишаються надзвичайно гострими. Це позначається на рівні облаштованості сільських територій та зайнятості сільського населення відповідно до змісту європейських стандартів [2]. 

У широкому трактуванні аграрний сектор складається із двох головних підрозділів – сільського господарства та сільських територій. Аналіз особливостей розвитку аграрного сектора у радянський період свідчить про те, що головна увага приділялася першому структурному підрозділу, а проблеми сільського соціуму розглядалися лише у контексті забезпечення аграрного комплексу робочою силою. Таке ставлення до сільських мешканців, поряд з існуючими відмінностями в умовах життя між містом і селом, обмеженістю ринку праці зумовлювали швидкі темпи відтоку молоді із сільської місцевості. Наслідком помилок в аграрній політиці стали складна демографічна ситуація на селі, знелюднення сільських поселень, швидке старіння сільських мешканців, формування негативного іміджу сільських територій як місця, несприятливого для проживання та самореалізації особистості. На жаль, у перші пострадянські часи політика ігнорування інтересів сільських територій продовжилася, що знайшло відображення у кількох нормативно-законодавчих актах, цільових програмах нібито підтримки сільської місцевості. В останні роки на рівні науковців, управлінців та експертів пріоритетною стала політика сільського розвитку, яка ґрунтується на концепції багатофункціональності села. 

Аналіз динаміки розвитку різних структурних частин аграрного сектора Чернігівської області свідчить про, що як і в  попередні роки, основою сільської економіки регіону залишається аграрна сфера. Останнім часом у ній відбулися і надалі  тривають вагомі зміни галузевого та територіального характеру, які мають вплив на розвиток сільських територій. Водночас слід зауважити, що попри різну динаміку, масштаби і темпи розвитку аграрного виробництва у різних частинах області, рекордні збори зернових, сільські території як і раніше потерпають від депопуляції, безробіття, міграційного відтоку населення, деградації соціальної інфраструктури та поселенської мережі. Це свідчить про те, що традиційні види економічної діяльності села практично вичерпали свій ресурс, а тому пошук шляхів активізації розвитку сільських територій тісно пов’язують з позааграрними видами діяльності. 

Зважаючи на особливості географічного положення, природно-ресурсний потенціал Чернігівської області, стан демографічної ситуації та поселенської мережі регіону, структуру її економіки, оптимальними для активізації розвитку сільських територій цього регіону слід вважати такі види діяльності: аграрна сфера, сільський зелений туризм, транскордонне співробітництво, народні промисли і підприємництво. 

Як уже зазначалося, на найближчу перспективу основу сільської економіки районів Чернігівської області буде складати аграрна сфера. Головним виробником аграрної продукції у регіоні є селянські господарства. Особливо висока питома вага їх у північних районах області, де такі господарства є формою виживання сільських мешканців. При цьому вони характеризуються надзвичайною стійкістю до негативних впливів, різноманітністю та спроможністю до адаптації. За таких обставин одним із пріоритетних напрямків розвитку аграрної сфери є створення селянських господарств товарного типу, діяльність яких зорієнтована на продаж продукції. Перспективним є також формування у сільських громадах кооперативів різного типу (обслуговуючих, комунально-побутових, садово-городніх тощо), пов’язаних насамперед із переробкою молока та м’яса. Такий підхід посилить конкурентні можливості селянських господарств на ринку продовольства, особливо у контексті жорстких вимог до якості продукції з боку потенційних споживачів у країнах ЄС, а також сприятиме зростанню доходів сільських мешканців.

Не менш актуальним завданням є стимулювання розвитку фермерських господарств, зростання їх ролі та значущості не лише у виробництві аграрної продукції, а й у підтримці сільського соціуму та збереженні поселенської мережі. Регіональні органи влади мають створити привабливі умови для розвитку фермерства, насамперед, у північних районах області, куди через несприятливі природні передумови не приходять потужні агрохолдинги. Ще одним перспективним напрямком у складі аграрної сфери є стимулювання виробництва екологічно чистої продукції. На території області уже зареєстровано кілька господарств такого типу, які успішно розвиваються.

Серед позааграрних видів діяльності особливу роль у порятунку сільських територій науковці та практики відводять сільському зеленому туризму. Його розвиток у більшості європейських країн якраз і був зумовлений пошуком нових, позааграрних видів діяльності на селі, оскільки забезпечити сталий розвиток сільських територій у рамках традиційної сільської економіки практично неможливо. Чернігівщина володіє сприятливими передумовами для розвитку даного виду економічної діяльності (природно-ресурсний потенціал, значний житловий фонд на селі, відносна дешевизна харчування та проживання тощо), у регіоні уже функціонують обласна асоціація та кілька відомих осередків сільського зеленого туризму. Є, безперечно, і негативні моменти, як-то: невизначеність нормативно-законодавчої бази, низька якість житлового фонду та доріг, низькі доходи населення. Перевага сільського зеленого туризму, порівняно з іншими видами позааграрної економіки, полягає у його комплексному впливові на розвиток сільських територій. Це і розширення можливостей для реалізації сільськогосподарської продукції, і покращання благоустрою сільських поселень, і розширення зайнятості сільського населення, і додатковий заробіток для сільських мешканців. 

Чернігівщина є прикордонним регіоном, що створює певні можливості для активізації розвитку тих сільських поселень, які або безпосередньо прилягають до кордону, або розміщуються у контрольно-пропускних пунктах чи на транспортних комунікаціях. Можна окреслити кілька позитивних для розвитку сільських територій моментів, які виникають у результаті використання переваг транскордонного співробітництва: розширення ринку праці сільського населення; диверсифікація функцій сільських територій; збільшення доходів сільських мешканців; зростання підприємницької активності населення; формування у сільських районах «полюсів економічного зростання».    

Проблема стимулювання розвитку сільських територій з метою перетворення їх на комфортне місце для проживання населення не втрачає своєї актуальності. Розв’язанню проблем сільського розвитку має посприяти Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2027 року, проект якої розроблено за ініціативи Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Література:

1. Барановський М.О. Наукові засади суспільно-географічного вивчення сільських депресивних територій: монографія / М.О. Барановський. – Ніжин: ПП Лисенко М.М., 2009. – 396 с.

2. Бутко М.П. Проблеми зайнятості на селі та інституцій ні аспекти їх розв’язання в контексті сільського розвитку / М.П. Бутко // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. – 2015. – № 3 (113). – С. 33-38



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота