НЕ ВИКОРИСТАНІ МОЖЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАПІЛЯРНИХ ЛІНІЙ (ДЕРМАТОГЛІФІКА, ПОРОСКОПІЯ І ЕДЖЕОСКОПІЯ) - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

НЕ ВИКОРИСТАНІ МОЖЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАПІЛЯРНИХ ЛІНІЙ (ДЕРМАТОГЛІФІКА, ПОРОСКОПІЯ І ЕДЖЕОСКОПІЯ)

23.07.2019 11:32

[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Судоустрій. Правоохоронні органи, прокуратура та адвокатура]

Автор: Юзик Вікторія Павлівна, завідувач сектору дактилоскопічних досліджень ВКВД Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України


В статті висвітлені можливості нетрадиційних досліджень папілярних візерунків рук, а також майже не затребувані – пороскопія і еджеоскопія.

Ключові слова: дактилоскопія, дерматогліфика, пороскопія, еджеоскопія, сліди рук.

Широкий потенціал, який закладено в розділі криміналістики – дактилоскопії, а саме дослідження пороскопічних і еджеоскопічних ознак; інших частин рук та частин тіла людини; діагностичні дослідження, дуже рідко знаходять своє відображення в судово-дактилоскопічних експертизах. Основну увагу в них приділено висвітленню традиційних можливостей дактилоскопії, а саме дослідження механізму утворення слідів, будови папілярних узорів шкірного покриву людини їх особливості з метою використання інформації дактилоскопічного походження для ідентифікації особи.

Разом із тим, залишається поза увагою широкий спектр потенційно прихованих можливостей дослідження слідів рук людини іншими дослідженнями таким як, дерматогліфіка та пороеджеоскопія.

В основі сучасної дактилоскопії спостерігається тенденція зближення дерматогліфіки з дактилоскопією, і в зв'язку з цим отримуємо новий напрямок дактилоскопії – криміналістична дерматогліфіка, яка тільки починає розвиватися. 

Виникнувши практично одночасно, дерматогліфіка і дактилоскопія, проте, розвивалися абсолютно незалежно один від одного. У сферу інтересів дактилоскопії традиційно включалися такі завдання, як виявлення, зберігання, класифікація відбитків пальців людини і ідентифікація по них особи, тоді як фахівців в області дерматогліфіки, в першу чергу, цікавили особливості папілярного рельєфу – як маркера різних спадково зумовлених особливостей людського організму. Між тим взаємодія фахівців двох цих галузей знань могла б неабиякою мірою сприяти і взаємному прогресу обох напрямів в науці.

Криміналістична дерматогліфіка ставить перед собою завдання визначення характеристик особистості злочинців і підозрюваних осіб у скоєнні злочинів по папілярним узорам. Криміналістична дерматогліфіка покликана внести свій вклад в розвиток уявлень про людину і можливості її поведінки в різних умовах життя, в тому числі в сфері криміналістичної діяльності, тому є одним із шляхів до розкриття, розслідування та профілактики злочинів.

Дерматогліфіка (грец. δέρμα «шкіра», рід. п. δέρματος + γλύφω «вирізаю, гравірується») – наукова дисципліна, що вивчає шкірний рельєф долонних і підошвенних поверхонь, де шкіра покрита численними гребінцями (папілярними лініями), що утворюють певні візерунки. Папілярні лінії і візерунки не змінюються з віком, не підпадають під вплив навколишніх умов і відрізняються великою індивідуальною варіабельністю; багато їх особливостей передаються у спадок, з метою розкриття, розслідування та запобігання злочинів [1 ст. 11 ]. 

Слід зазначити, що останнім часом ведуться дослідження по встановленню кореляції (зв’язку) будови папілярних візерунків з анатомо-фізіологічними характеристиками людини. Фахівці з цього напрямку пояснюють, що папілярні візерунки тісно пов'язані з периферичним відділом нервової системи, і з тим, що їх закладка відбувається в один і той же час ембріонального розвитку з однієї і тієї ж зародкової тканини. Цей зв'язок якраз і вивчає така галузь знань, як дерматогліфіка. 

Виділяють кілька розділів сучасної дерматогліфіки:

1) антропологічний (включає уявлення про типи папілярних візерунків);

2) фізіологічний (досліджує особливості шкірного рельєфу в якості маркерної системи будь-яких особливостей будови і діяльності організму);

3) медичний (досліджує ознаки патологічної дерматогліфіки, що вказують на спадково зумовлені порушення в формуванні людського організму, в першу чергу, його нервової системи);

4) генетичний (вивчає роль спадкового чинника в формуванні шкірних візерунків).

Дерматогліфіка допомагає встановити, як малюнок папілярних візерунків пальців рук пов’язаний з характером і поведінкою людини [1 ст. 21 ].

Очевидно, – дактилоскопія вивчає лише будову папілярних візерунків. Дерматогліфіка на відміну від дактилоскопії вивчає зв'язок морфології, або зовнішню будову шкіри людини, з внутрішнім середовищем (ендокринною, імунною системою) організму, національними, расовими, географічними та іншими факторами.

Тут, слід погодитися з Н.П. Майлис, у тому, що «дактилоскопія та дерматогліфіка» вивчає один і той же об’єкт – гребінцеву шкіру. Однак основне завдання дактилоскопії – ідентифікація конкретної людини, а дерматогліфіки - діагностика його біологічних властивостей.

Враховуючи специфіку дослідження дерматогліфічних візерунків, відсутністю будь-яких рекомендації по роботі з такими слідами, спеціалісти не використовують всіх можливостей науки «дерматогліфіки», яка є спорідненою з дактилоскопію, з метою розкриття, розслідування та запобігання злочинам [2, с. 60]. При проведенні досліджень вони майже не встановлюють: стать особи, її зріст, повноту тіла, вік, соціальне становище, рід занять (професію) тощо. 

Щодо пороеджеоскопічної експертизи, то необхідність в дослідженні пороскопічних та еджеоскопічних ознак папілярних ліній виникає у експерта в тому випадку, якщо комплекс виявлених у сліді загальних і окремих дактилоскопічних ознак не складає сукупності, достатньої для ідентифікації особи.

Основною умовою, що дозволяє використовувати дані ознаки мікрорельєфу папілярних ліній, є їх чітке відображення в сліді. Зрозуміло, що в силу багатьох причин в слідах папілярних візерунків не завжди проглядаються усі пори. Лише незначна їх кількість відображається в слідах.

У дактилоскопічних дослідженнях успішне використання мікроознак папілярних ліній можливо лише за умови попередньої локалізації ділянки папілярного візерунка, яким залишено слід – по загальних і окремих дактилоскопічних ознакам. У незначному за розміром сліді, для цих цілей часто доводиться проводити детальне його аналізування (мікродослідження) зі встановленням відстаней між папілярними лініями на різних ділянках, визначенням кутових параметрів злиття і розгалужень, радіусів заокруглень або вигнутих папілярних ліній, вивченням розмірних характеристик виявлених в сліді окремих ознаках. Таке дослідження доцільно проводити на збільшених, в певному масштабі, фотознімках сліду. І тільки після того, як буде локалізована ділянка папілярного візерунка, яка відобразився в сліді і, встановлено його збіг за виявленими мікроознаками з конкретною ділянкою представленого порівняльного відбитка, тільки тоді доцільно переходити до дослідження наявних в сліді мікрорельєфу папілярних ліній.

Виявлення і вивчення мікроознак папілярних ліній проводиться як при дослідженні самого сліду з використанням луп або мікроскопів, так і за збільшеними фотознімками. Шкала наближення може бути різною, але, як правило, не перевищує 20х.

На першому етапі відшукуються найбільш чітко відображені пори. Визначається їх форма і точне місце розташування на папілярній лінії. Потім, поетапно, за обраною експертом схемою (зліва направо, за годинниковою стрілкою і т.п.), відштовхуючись від вихідної пори, виявляють і – за тими ж параметрами індивідуалізують інші пори, що відобразилися в сліді. При цьому доцільно проводити схематичну замальовку виявлених пор на заздалегідь підготовленому малюнку досліджуваного папілярного візерунка.

Після детального вивчення всіх, що відобразилися в сліді пор за такими параметрами, як форма, розміри, місце розташування на папілярній лінії, ступінь замкнутості, взаємне розташування, можна переходити до виявлення та вивчення еджеоскопічних ознак [7 ст.10 ].

Дану групу ознак доцільно починати досліджувати, відштовхуючись від уже вивчених, попередньо, пор. Еджеоскопічні ознаки вивчають за раніше розглянутою для відображень пор – схемою. Визначають різновид ознаки: виступ або заглиблення, його розміри, форму і місце розташування. Виявлені ознаки з урахуванням перерахованих параметрів також наносять на схематичний малюнок сліду. На наступному етапі роблять оцінку взаємного розташування виявлених в сліді відображень пор і еджеоскопічних ознак. Цим завершується етап індивідуалізації відображення в сліді двох груп мікрорельєфу папілярних ліній. Основним методом порівняння в даному вигляді досліджень є зіставлення. Збільшені фотознімки сліду і порівнюваного фрагмента відбитка розташовують поруч в одному ракурсі.

Порівняння вищевказаних мікроознак в самому сліді та відбитку досить ефективно можна проводити за допомогою порівняльного мікроскопа МСК-1 (МСК-2) який дозволяє не тільки спостерігати ознаки в одному полі зору, але і провести вимірювання кутових величин і відстаней між ознаками за допомогою предметного столика або шкали екрану. Збільшення при цьому можна змінювати в залежності від розмірів досліджуваного сліду або його фрагментів, ознак [ 5 ст. 195-199].

Який би порядок дослідження експерт не обрав при пошуку співпадаючих ознак мікрорельєфу папілярних ліній, слід ознаки не розділяти на пороскопічні й еджеоскопічні, – їх необхідно розглядати в сукупності як єдиний комплекс ознак мікрорельєфу папілярних ліній. Тільки при дотриманні цих правил буде отримано найкращий ефект при встановленні ідентифікації особи. 

Оцінка ознак, фототаблиця та формування висновків оформлюються так само, як і при звичайній дактилоскопічній експертизі.

Актуальність даного дослідження полягає в тому, що на практиці дослідження слідів пороеджеоскопічними методами зустрічаються вкрай рідко, але при цьому вони мають велике значення, оскільки в деяких випадках тільки за допомогою них можна ідентифікувати особу, яка вчинила злочин. Так, наприклад, якщо на місці події були знайдені сліди пальців рук, в яких частково відобразився папілярний візерунок, і коли звичайне дактилоскопічне дослідження не дало відповідного результату, пороеджеоскопічне ж – допомагає усунути сумніви в тотожності особистості [5, ст.200 ].

Однак, незважаючи на це, використання методів пороскопічного та еджеоскопічного досліджень папілярних ліній в судово-експертній практиці розкриття злочинів зустрічається дуже рідко.

Це обумовлено рядом причин: 

1. Механізми слідоутворення і отримання відбитків можуть істотно відрізнятися, через що окремі ознаки в відбитку можуть не відобразитися, або з'являтися з іншими параметрами тому, експерт повинен запросити додаткові зразки, отримані в умовах, близьких до утворення досліджуваного сліду, і зразки з максимальним відображенням мікрорельєфу досліджуваної ділянки папілярного візерунка.

2. Береться під сумнів самостійність даних методів досліджень, оскільки вони, як правило, проводяться спільно з дактилоскопічною експертизою, або ж, якщо є цілі відбитки пальців чи їх частини придатні для ідентифікації, відпадає необхідність в проведенні пороеджеоскопічних досліджень.

3. Висока ймовірність помилки у висновку експерта, так як навіть незначної неточності у визначенні границь порівнюваних відбитків висновки можуть виявитися невірними.

4. Трудомісткий процес проведення дослідження, який потребує багато затраченого часу.

5. При виявленні на об’єктах слідів пальців рук, пори, як правило, в папілярних лініях слідів забруднюються матеріалами, що застосовуються під час їх виявлення.

6. Існує ряд причин нормативного, організаційного, технічного і методичного характеру, що ускладнює роботу фахівців.

Але не зважаючи на це, потенціал, який закладено в науці дактилоскопії (дослідження пороскопичних і еджеоскопічних ознак; дослідження не тільки слідів покривів нігтьових фаланг пальців рук, а й інших частин рук та частин тіла людини; діагностичні дослідження), знаходить своє відображення в судових експертизах та впливає на встановлення фактів за кримінальним провадженням по встановленню вибірки підозрюваних осіб, скороченню кола підозрюваних осіб, будови психологічного портрета особи злочинця тощо, зокрема при криміналістичному супроводженні досудового та судового розслідування кримінальних проваджень.

Список літератури

1. Акинщикова Г. И., Полуэктова С. А. Дерматоглифика в системе ком-плексного изучения человека // Человек и общество. Л., 1971. Вып. 8.

2. Бунак В. В., Неструк М. Ф., Рогинский Я. Я. Антропология. М., 1941

3. Воробьева И.Б., Маланьина Н.И. Следы на месте преступления.- Саратов, 1996.

4. Коваленко Т.М. Криминалистическое исследование следов рук: учебное пособие / Т.М.Коваленко; ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права» – Саратов: Изд-во ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права», 2008. -164 с.

5. Локар Э. Руководство по криминалистике. М., 1941 4. Пороскопия [Текст] / А.И. Люблинский. // Журнал Министерства юстиции. - 1913. - № 10. Декабрь.—с.195—199.

6. Трегубов С. Н. Основы уголовной техники. Научно-технические приемы расследования преступлений. - Петроград, издание юридического книжного склада "Право", 1915.

7. Чаттерджи С. Эджеоскопия // Бюллетень переводов зарубежной крим. лит. М., 1964. Вып. 2. С. 6-10.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота