СУБ’ЄКТИ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЇ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

СУБ’ЄКТИ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЇ

20.08.2019 11:15

[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Автор: Гедульянов Вадим Едуардович, здобувач кафедри адміністративного права і процесу та митної безпеки Університету державної фіскальної служби України


Категорія «суб’єкт» має загальнотеоретичне значення, а її уточнення здійснюється у галузевих юридичних дослідженнях, відповідно до специфіки предмету наукової розвідки. 

У загальній теорії права суб’єкт права визначено як фізичну чи юридичну особу, яка є учасником національних чи міжнародних правовідносин. Фізична особа виступає індивідуальним суб’єктом, а юридична – колективним суб’єктом права [1, с. 680]. 

Загальнотеоретичне значення категорії «суб’єкт права» обумовлює виділення таких ознак суб’єкта як: наявність матеріальної форми, що передбачає чітке визначення виду такого суб’єкта; об’єктивно притаманні правовідносинам, що передбачає наявність у такого суб’єкта у конкретних правовідносинах, в яких він бере участь, правового статусу.

В науці адміністративного права до суб’єктів відносять учасників адміністративних правовідносин, наділених суб’єктивними правами та які виконують юридичні (суб’єктивні) обов’язки, що закріплені адміністративно-правовою нормою. На відміну від суб’єкта адміністративних правовідносин, суб’єкт адміністративного права наділений тільки потенційною здатністю вступати у правовідносини [2, с.183].

Якщо спиратись на підхід, прийнятий у теорії адміністративного права щодо визначення його суб’єкта, можна вказати про те, що до суб’єктів запобігання корупції належать усі фізичні чи юридичні особи, які мають потенційну здатність вступати у відповідні правовідносини. Дійсно, з теоретичних позицій такий підхід дозволяє залучити до превентивної антикорупційної діяльності широке коло суб’єктів. Поряд із цим, необхідність конкретизації меж реалізації завдань і функцій антикорупційної превентивної діяльності обумовлює доцільність розкриття поняття «суб’єкт запобігання корупції» як учасника відповідних правовідносин, тобто особи, наділеної суб’єктивними правами та яка має правоспроможність виконувати  юридичні (суб’єктивні) обов’язки, закріплені адміністративно-правовою нормою щодо застосування превентивних антикорупційних заходів. 

Вказані загальнотеоретичні положення та положення, сформульовані у теорії адміністративного права  є такими, спираючись на які має бути визначене поняття суб’єкта запобігання корупції. Тож такий суб’єкт має матеріальну форму, а, отже, може бути як фізичною, так і юридичною особою, а його правоспроможність бути учасником правовідносин щодо запобігання корупції реалізується у правовому статусі посадової особи чи юридичної особи, наділеної відповідними повноваженнями. 

При формуванні поняття суб’єкта запобігання корупції має бути врахована сутність діяльності щодо запобігання – застосування превентивних антикорупційних заходів, що випливає з преамбули профільного Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII [3]. До таких заходів, відповідно Розділів IV, V, ІХ, Х, ХІ зазначеного Закону чинне законодавство відносить: 

- застосування обмежень та покладання додаткових обов’язків;

- встановлення заборон;

- застосування заходів, спрямованих на подолання конфлікту інтересів;

- проведення антикорупційної експертизи;

- проведення перевірок;

- дотримання правових вимог;

- заходи програмного характеру;

- застосування заходів юридичної відповідальності.

Суб’єктом запобігання корупції слід визначити особу – фізичну чи юридичну, яка наділена компетенцією щодо застосування превентивних та юрисдикційних антикорупційних заходів на підставі, у порядку та межах, встановлених чинним законодавством.

Профільним Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII [3] суб’єктів, компетенція яких стосується запобігання корупції, виділено залежно від спрямованості та характеру виконуваних функцій – пов’язаних із виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування; не стосується безпосередньо виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. 

Компетенцією щодо запобігання корупції у межах діяльності, спрямованої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, наділене Національне агентство з питань запобігання корупції, відповідно Розділу ІІ Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII. Новелою Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII є уведення уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції, який наділений статусом посадової особи юридичної особи, відповідно ст.64 зазначеного Закону.

Національне агентство з питань запобігання корупції та уповноваженого з питань запобігання та виявлення корупції, правовий статус яких закріплено Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, доцільно віднести до групи суб’єктів загальної компетенції на підставі предмету застосування повноважень, межі якого стосуються широкого кола осіб.

До групи суб’єктів запобігання корупції із загальними повноваженнями доцільно включити Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Раду національної безпеки і оборони України, центральні органи виконавчої влади, які можна назвати стратегічними суб’єктами, що визначають та забезпечують формування державної антикорупційної політики. Така назва більшою мірою відображає функціональне призначення та спрямованість їх діяльності щодо запобігання корупції.

Крім цього, доцільно врахувати існування державних органів, органів місцевого самоврядування, для яких функція запобігання корупції не є основною. Наприклад, Служба безпеки України, Військова служба правопорядку у Збройних Силах України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, місцеві державні адміністрації та інші. Таких суб’єктів доцільно виділити у групу додаткових.

Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII виділено спеціально уповноважених суб’єктів у  сфері протидії корупції. Крім Національного агентства з питань запобігання корупції, до них віднесено органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України (абз.14 ч.1 ст.1 [3]).

Отже, відповідно Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, єдиний орган державної виконавчої влади - Національне агентство з питань запобігання корупції виконує функції суб’єкта запобігання і протидії корупції. 

Серед суб’єктів запобігання корупції слід виділити суб’єктів спеціальної компетенції – Спеціалізована антикорупційна прокуратура, військова прокуратура, Генеральна інспекція, Національне антикорупційне бюро України. Правовий статус кожного з перелічених суб’єктів має особливості, передбачені чинним законодавством. 

Окреме місце посідає Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, статус якого визначений Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 № 772-VIII [4]. Вказаний центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом (ч.1 ст.2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 № 772-VIII) слід віднести до органів виконання спеціальних процесуальних повноважень, що випливає зі ст.9 зазначеного Закону.

Слід приєднатись до підходу В.В. Карпунцова, який запропонував виділяти органи виконання спеціальних процесуальних прокуратури, до яких належать Спеціалізована антикорупційна прокуратура, військові прокуратури, Генеральна інспекція Генеральної прокуратури України [5, с.118]. Вказані суб’єкти антикорупційної діяльності функціонують на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII [6], а їх процесуальна компетенція встановлена процесуальними кодексами та здійснюється у межах виконання функцій, закріплених Конституцією України.

При здійсненні систематизації суб’єктів запобігання корупції доцільно виділити ще одну групу - суб’єктів первинної антикорупційної превенції, що враховує призначення профільного Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, його спрямованість на стимулювання законослухняної поведінки суб’єктів, на яких поширюється його дія.

Таким чином, доцільно запропонувати наступну класифікацію суб’єктів запобігання корупції, що передбачає виділення трьох груп суб’єктів: 1) суб’єкти первинної антикорупційної превенції (суб’єкти, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII); 2) суб’єкти право реалізації у антикорупційній сфері; 3) стратегічні суб’єкти, які визначають та забезпечують формування державної антикорупційної політики (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, центральні органи виконавчої влади).

Література:

1. Юридична енциклопедія: в 6т. за ред. Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін., Т.5: П-С.-К.: «Укр.енцикл.», 2003. 736 с.

2. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: У 2 томах: Том 1. Загальна частина / ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). К.: Вид-во “Юридична думка”, 2007. 592 c. 

3. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 49 (05.12.2014). ст. 2056.

4. Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів: Закон України від 10.11.2015 № 772-VIII. Офіційний вісник України. 2015. № 99 (22.12.2015), ст. 3385.

5. Карпунцов В.В. Процесуальна компетенція органів прокуратури України: адміністративно-правовий аспект: монографія. Науково-теоретичне видання: Логос, 2018. 376 с.

6. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2-3 (16.01.2015). ст. 12.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота