ВИРОБЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАХОДІВ СТИМУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МОЛОДІ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2014

ВИРОБЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАХОДІВ СТИМУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МОЛОДІ

28.10.2019 11:13

[Секція 2. Менеджмент]

Автор: Біляєв Ярослав Миколайович, аспірант Національної академії державного управління при Президентові України


Постановка проблеми. Вирішення завдання стимулювання соціальної мобільності молоді має важливе стратегічне значення, оскільки саме ця соціальна група визначатиме якість людського потенціалу країни в найближчому майбутньому. Необхідною умовою вивільнення потенціалу молоді є навчання і професійна підготовка на високому рівні, ефективна інтеграція на ринку праці, а також більша мобільність молодих осіб. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми реалізації державної молодіжної політики в сучасних умовах стали об‘єктом багатьох наукових досліджень. Так, зокрема, перспективні моделі державної молодіжної політики, механізми її реалізації розроблено у дослідженнях П. Кваккестейна, К. Лазоса, П. Лаурітцена, М. Харрісона та інших. Серед українських дослідників, які займалися цією проблемою, варто звернути увагу на наукові розробки таких вчених, як В. Барабаш, В. Бачигін, М. Головатий, В. Головенько, В.Журавський, О. Корнієвський, В.Кулік, М. Комарова, М. Пашков, В. Плохій, В. Соколов, І. Хохленков, В. Якушик, О. Яременко та багато інших.  

Формулювання цілей статті. Отже, метою статті є теоретичне обґрунтування необхідності вироблення нових заходів стимулювання соціальної мобільності молоді.

Виклад основного матеріалу дослідження. В сучасних умовах просуванню вверх по соціальних сходах сприяє освіта, робота, державна служба, політична і соціальна діяльність тощо. В економічно розвинених країнах найнадійнішим чинником вважається хороша освіта. Саме освіта гарантує в майбутньому престижну і високооплачувану роботу. Наразі в Україні система освіти і організація освітнього процесу недостатньо гнучка і не дозволяє в повній мірі молодим людям стати позитивно мобільними. Щоб отримати хорошу освіту, оволодіти необхідною професією, проявити себе в економічній, політичній або інших сферах, потрібно багато працювати, проявляти наполегливість та ініціативу. Сучасне постіндустріальне суспільство є «відкритим», воно дає великі можливості для соціальної мобільності людини. Головне – навчитися користуватися цими можливостями.

Наразі поширеною тенденцією є рух по горизонталі (горизонтальна соціальна мобільність). Він сприяє набуттю нового досвіду, підприємницькій активності, розширює власні горизонти молодих членів суспільства.

Молодий вік і вища освіта сприяють просторовій мобільності. Переважна більшість мобільних у цьому аспекті осіб – це саме молоді люди у віці 20-30 років. Ця вікова група краще володіє іноземними мовами, багато людей ще не має сімейних обов’язків. Важливий вплив на напрямок просторової мобільності має відстань між сьогоднішнім і майбутнім місцем проживання, шанси знайти роботу, сума очікуваної заробітної плати. Більшій мобільності сприяє відкриття кордонів між країнами, а також відносна порівнянність систем освіти. Слід підтримувати цю тенденцію, даючи молодим людям більше можливостей для вдосконалення вмінь та знаходження роботи. Необхідне створення, організація та фінансування державних проектів молодіжних обмінів (в т.ч. студентських) з метою набуття молодими людьми нових знань, умінь, досвіду, підвищення рівня кваліфікації. 

Фактори зовнішнього середовища, які визначають необхідність мобільності: стрімка зміна соціально-економічної та соціокультурної ситуації, інноваційність всіх сфер життєдіяльності людини, глобалізація найважливіших сфер виробництва, збільшення швидкості старіння знань, розширення інформаційних потоків, підвищення залежності особистого успіху в житті від освіти і професії, посилення залежності кар'єри від освіти, нестабільність на ринку праці, динаміка розвитку ринку професій, зміни статусу багатьох професій.

На даний час в Україні проблемами, що потребують вирішення, є:

- професійно-освітній дисбаланс (освітня сфера не встигає реагувати на запити ринку праці), 

- недієві державні програми щодо зайнятості населення, в тому числі й молоді; 

- відтік робочих кадрів з підприємств пріоритетних для України галузей економіки, що відбувається внаслідок низького рівня оплати праці; 

- відтік молоді з сільських поселень внаслідок відсутності роботи; 

- міграція за кордон кваліфікованої молоді, особливо ІТ-сфери; 

- значний фіскальний та адміністративний тиск, якого зазнають малі та середні підприємства; 

- відсутність сприятливої системи кредитування бізнесу тощо.

Успішна соціальна мобільність молоді можлива лише за умови об’єднання зусиль державних структур, які відповідають за розробку і реалізацію державної молодіжної політики, науковців, а також самої молоді. Для врегулювання соціальних відносин та соціальних умов щодо соціальної мобільності необхідно посилити соціальний діалог (соціальне партнерство) суб’єктів соціально-трудових відносин. Застосування досвіду Євросоюзу дозволяє сформувати систему трибічної взаємодії між організаціями професійної освіти, органами державного управління і ринком праці і надати молоді максимум можливостей для реалізації потенціалу отриманої освіти.

В Україні для сприяння мобільності молоді і, зокрема, для соціальної мобільності студентів, важливе значення має участь в Європейських програмах – «Еразмус +», «Дії Марії Склодовської-Кюрі» (частина програми «Горизонт 2020», спрямованої на дослідження й інновації, фінансову підтримку осіб, зайнятих у цій сфері).

В Україні слід постійно аналізувати статистичну інформацію про поточний стан системи освіти, кожні 2-3 роки на підставі узагальненої інформації необхідно складати прогноз розвитку системи освіти і ринку праці.

Фінансування системи освіти має бути засноване на угодах безпосередньо між освітньою установою (університетом або коледжем) і Міністерством освіти і науки. Фінансування освітньої установи для забезпечення успішного навчання кожного студента має реформуватися в напрямку цільового залучення коштів студентів-контрактників на розвиток і наукову діяльність ВНЗ.

Успішна соціальна мобільність молоді можлива лише за умови об’єднання зусиль державних структур, які відповідають за розробку і реалізацію державної молодіжної політики, науковців, а також самої молоді. Для врегулювання соціальних відносин та соціальних умов щодо соціальної мобільності необхідно посилити соціальний діалог (соціальне партнерство) суб’єктів соціально-трудових відносин. Застосування досвіду Євросоюзу дозволяє сформувати систему трибічної взаємодії між організаціями професійної освіти, органами державного управління і ринком праці і надати молоді максимум можливостей для реалізації потенціалу отриманої освіти.

Висновки. Невід'ємним елементом державної системи сприяння мобільності молоді є підтримка економічної активності громадян і малого бізнесу. Проблеми молодіжного підприємництва в Україні: відсутність фінансування і базових знань для відкриття своєї справи. Вирішення проблеми – навчання, обмін досвідом, кредити для молоді. Розвиток підприємницьких здібностей в процесі навчання у ВНЗ повинен сприяти розвитку особистих якостей: упевненості у власних силах, креативності, ініціативності, умінню працювати в команді тощо.

Список використаних джерел:

1. Стрюк М.І. Мобільність: системний підхід / М.І. Стрюк, С.О. Семеріков, А.М. Стрюк // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2015. – Т. 49. – Вип. 5. – С. 37–70. 

2. Урри Дж. Мобильности / Дж. Урри ; пер. с англ. А.В. Лазарева ; вступ. ст. Н.А. Харламова. − М. : Праксис, 2012. – 576 с. 

3. Свириденко Д.Б. Академічна мобільність: відповідь на виклики глобалізації : [монографія] / Д.Б. Свириденко. − К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2014. − 279 с. 

4. Білик О.М. Мобільність в системі людського капіталу: методика оцінювання та напрями активізації : автореф. дис. … канд. екон. наук : спец. 08.00.07 «Демографія, економіка праці, соціальна економіка та політика» / О.М. Білик. – Київ, 2009. – 20 с. 

5. Сушенцева Л.Л. Формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах: теорія і практика : [монографія] / Л.Л. Сушенцева ; за ред. Н.Г. Ничкало ; Інститут професійно-технічної освіти НАПН України. – Кривий Ріг : Видавничий дім, 2011. – 439 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021

Конференції 2020

Конференції 2019

Конференції 2018

Конференції 2017

Конференції 2016

Конференції 2015

Конференції 2014

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукові конференції

Економіко-правові дискусії. Спільнота